Центральний Тянь-Шань. Велопохід у серпні 2015

[Enigman]

В серпні 2015 року ми пройшли неймовірно красивий маршрут по центральному Тянь-Шаню, відвідавши 3 найбільші озера країни (Іссик-Куль, Сон-Кель та Чатир-Куль), побували на фантастичному озері Кель-Су біля кордону з Китаєм, заїхали в широченну та масштабну Аксайську долину! Також проїхалися цікавими перевалами Беуруйлю та Кулак-Ашу, проїхали по високогірному плато Арабель та спустились на Іссик-Куль через перевал Джуку вздовж декількох гірських озер та мальовничої річки Джуку.

Маршрут:
озеро Сон-Кель - навколо озера - пер. Молдо-Ашу - р. Нарин - р. Терек - пос. Баетово - пер. Беуруйлю - пер. Мелс-Ашу - р. Терек - пер.Кулак-Ашуу - р. Таш-Рабат - кам'яний двір Таш-Рабат - перевал Панда (рюкзаки на конях) - оз. Чатир-Куль - Аксайська долина - оз. Кель-Су - р.Ак-сай - пер.Кинди - долина Ат-Баши - р. Нарин - р. Малий Нарин - р. Бурхан - пер. Арабель - плато Арабель - пер. Джуку - долина р.Джуку - пос. Даркан - оз. Іссик-Куль

Довжина маршруту 850км.
Ґрунтові дороги: 790 км.
Асфальтні дороги: 30 км.
Стежки та повне бездоріжжя: 30 км.
Сумарний набір висоти: 12 км.

Дати походу: 7-24 серпня
Ходових днів: 14
Літак: Київ-Алмати-Київ
Автомобільний трансфер: Алмати-Бішкек-Сон-Кель та Іссик-Куль (с.Даркан) - Бішкек - Алмати
Загальний бюджет походу: 970$

Погода: 99.9% сонячна погода.
Дощик був лише в останню ніч на березі Іссик-Куля.
Вночі були істотні заморозки.

Учасники походу: Дмитро (Enigman), Талка, Сергій (Sage), Оленка
Всі ровери 29er.

Зміст:

1. Мапа та висотний профіль
2. Превью походу
3. Ідея маршруту
4. Технічні аспекти підготовки до походу
5. Підготовка ровера до походу
6. День 0. Алмати - Бішкек - Сонг-Кель
7. День 1. Озеро Сонг-Кель
8. День 2. Озеро Сонг-Кель, перевал Молдо Ашу
9. День 3. Перевали Беуруйлю, Мелс-Ашу
10. День 4. Перевал Кулак-Ашу. Таш-Рабат
11. День 5. Перевал Панда, оз. Чатир-Куль
12. День 6. Аксайська долина
13. День 7. Озеро Кель-Су
14. День 8. Переїзд в долину Ат-Баши
15. День 9. Долина Ат-Баши, Нарин
16. День 10. Долина ріки Нарин та Малий Нарин
17. День 11. Долина ріки Бурхан
18. День 12. Долина ріки Бурхан. Ночівля в юрті
19. День 13. Перевали Арабель та Джуку
20. День 14. Долина ріки Джуку та Іссик-Куль
21. День 15, 16. Дорога додому.
22. Додаток 1. Спорядження
23. Додаток 2. Поломки в поході
24. Додаток 3. Висновки та рекомендації

[Enigman]

Мапа маршруту:


Висотний профіль:

[Enigman]

1. Перший вечір та перша ночівля в поході.


2. Озеро Сон-Кель


3. В районі перевалів Беуруйлю та Кулак-Ашу


4. Початок Аксайської долини в районі озера Чатир-Куль



5. На озері Кель-Су



6. Долина Ат-Баши


7. В долині ріки Бурхан


8. В районі перевалу Джуку


9. На озері Іссик-Куль

[Адре Налин]

Какая красота!

Молодцы!

[Liwen Q]

(визжит от восторга)

[SlooD]

ждем продолжения!!! ))

[lisapedist]

Сорвало крышу...
Не знаю что у вас там за фотоаппарат был, но как это выглядит "в живую", даже страшно представлять!
Просто бомба!

[Enigman]

Ідея маршруту

З компанії, яка їздила в цей похід, троє вже були на Тянь-Шані раніше. Я - 8 років тому, Сергій та Оленка - минулого року.
В ті рази ми проїхали гарні, але досить розповсюджені маршрути. (приблизно такі: Бішкек - пер. Теу-Ашу (або Кегети) - ... - р. Кекемерен - Арал - Чаек - Сонг-Кель - ... - пер Тосор - Іссик-Куль.)

Цього року, коли вибирали країну для великого походу, склали таки критерії (критерії складалися за принципом, "чого бажає душа"):

• Великі відкриті простори
• Відсутність цивілізації
• Мінімум машин = мінімум асфальту
• Це має бути саме велопохід

До "хотелок" додалися обмежуючи фактори: 2 тижня часу та адекватність бюджету.

Маючи таку сукупність критеріїв вибір випав знову на Тянь-Шань. Проте треба було вибрати новий, інший маршрут.
Саме це призвело до дуже ретельного вивчання мапи та звітів по походах. Так почав створюватись маршрут.

Ключовими "точками" походу стали:

• Аксайська долина (долина дуже масштабна, обмежується височенним хребтом Ат-Баши на півночі та хребтами Сари-Белес, Кек-Кия на півдні).
• озеро Кель-Су (фантастично красиве озеро. Знаходиться дуже далеко від основних вело-шляхів Киргизії, було дуже мало інформації про нього).
• долина ріки Бурхан (яку дуже файно описала у своєму звіті "Тянь-Шанское кольцо 2012" Галя з Севастополя)
• долина ріки Джуку та перевал Джуку (місця дуже гарно представлені у звітівелотуриста Дубинчука Євгенія з Йошкар-Оли)

Залишилось з'єднати ці місця і маршрут готовий.

1. За початок маршруту взяли добре відоме озеро Сонг-Кель (висота близько 3000м.)
   Такий вибір було зроблено для "швидкісного" потрапляння в красу гір і втечі від цивілізації
   (хотілося в першу ж ніч заповзти на озеро і позбутися суєти від перельоту, трансферу, проходження кордонів, кіпішу Бішкеку...)
   Всі учасники походу мали добру акліматизацію (протягом року були на висотах 3-5 км), тому потрапляння на 3000 км було безпечним.
2. Далі треба було дістатися Аксайської долини: для цього маршрут логічно пройшов на південь через ґрунтові автомобільні перевали Молдо-Ашу (3200), Беуруйлю (3200), Мелс-Ашу (3400) і Кулак-Ашу (3400), а також через долину ріки Таш-Рабат, старовинний кам'яний двір "Таш-Рабат" та суто пішохідний перевал Таш-Рабат (Панда, 4000м).
   Якщо перевал Молдо-Ашу є досить популярним у велотуристів, то інші перевали (Беуруйлю, Мелс-Ашу, Кулак-Ашу, Таш-Рабат) в'яло представлені на вело-арені.
   Принаймні гарних фотографій з цих перевалів нема. Як виявилось в поході - перевали неймовірно красиві та цікаві!!! (фото - в наступних розділах).
3. З перевалу Таш-Рабат спуск в Аксайську долину
4. Майже 100 км по Аксайській долині
5. Заїзд на фантастичне озеро Кель-Су
6. Після цього було 2 варіанти маршруту:
   • їхати через долину Ат-Баши, Нарин, ріку Бурхан, перевал Арабель (3830)
   • або через плато Кагалячап, перевал Кюбергенти, вздовж річки Джагалмарт, Караколка, Наринка, автомобільний перевал Суек (4030)
   Другий варіант є суттєво складнішим, бо там майже відсутні дороги, в наявності є лише кінські стежки, а на додаток - три досить складні броди. Ми розглядали обидва варіанти і готувались до складнішого.
   Впевненості додав звіт росіянина, який минулого року наодинці пройшов цю ділянку шляху.
   Яким варіантом їхати - вирішили в поході.
7. Завершення маршруту було б однаковим для обох варіантів. З перевалу Суек та з перевалу Арабель дороги спускаються на плато Арабель.
   Далі - перевал Джуку, ріка Джуку і озеро Іссик-Куль.

Цей маршрут повністю задовільняв поставлені задачі, він проїжджався в сідлі ровера (за виключенням перевалу Таш-Рабат).
На маршруті майже була відсутня цивілізація. (1.5 села, у більш складному варіанті).
Маршрут був без асфальту, а значить і без машин.
Відкриті простори гарантував Тянь-Шань!

• Цікавості маршруту додавали безліч бродів, з яких штук 10-20 могли бути досить-досить складними.
• Відсутність цивілізації означала автономку, а отже ми мали розробити ультралегку розкладку на весь похід (та бездоганно підготувати ровери і все спорядження).
• Високий висотний профіль гарантував непередбачувану, ймовірно дуже холодну погоду (і гарантував відсутність азіатської спеки).

З такими характеристиками маршруту ми перейшли до наступного кроку - підготовки до походу.

[Oleskii]

Фотографії просто супер!
Чекаю на продовження!

[Enigman]

Технічні аспекти підготовки до походу

1. Перепустки в прикордонну зону.

Для знаходження в Аксайській долині, на озері Кельсу, в районі перевалу Кюбергенти та на схід до погранзастави Карасай потрібно мати перепустку в прикордонну зону.
Перепустку можна зробити самостійно або за допомогою туристичних компаній. Ми зверталися в компанії Тянь-Шань тревел та Аксай тревел.
Обидві компанії вимагають схожий пакет документів, проте Тянь-Шань тревел запросила 20 євро за перепустку, Аскай-тревел - 40$.

Для того щоб зробити пропуск туристи мають надати такі документи:
- копія закордонного паспорту,
- страховка з вказанням виду активності "альпінізм" на 30000 євро,
- маршрут прямування.
Крім цього, необхідною умовою видачі перепустки є наявність в групі супутникового телефону.
(телефон можна орендувати в компанії, але це треба робити заздалегідь. На час нашого походу "вільних" телефонів в компанії вже не було).

Документи слід надсилати на електронну скриньку компанії, бажано за 20 робочих днів до початку походу.
(ми надіслали за менший термін. По факту, перепустки були зроблені за 10 робочих днів)

Необхідно зазначити, що фірма Тянь-Шань тревел дуже ретельно перевіряє страховки, бо вона надає допомогу в разі нещасного випадку.
Тому компанія заздалегідь зазначає з якими страховими операторами вона не працює (бо в них були випадки, коли ці страхові оператори не оплачували рахунки).

Перепустки ми отримали в Бішкеку, в офісі компанії. Спілкування з директором компанії залишило дуже приємне враження.
Нас повідомили про стан річок, про тенденції до зміну рівня води в ріках; про поточну погоду в регіоні та про спроби проходження ділянок нашого маршруту іншими групами цьогоріч.

Також для нас зробили 10 копій перепустки, бо на прикордонних заставах потрібно залишати копію документа (інакше прикордонники дуже-дуже довго переписують всю інформацію).

Контакти компанії Тянь-Шань тревел:
Адрес: Kyrgyzstan, 720007
3/1 Bakinsky Lane, Bishkek
Тел.: +996 312 466 034, 7 996 312 490 180
website: http://www.tien-shan.com
e-mail: travel@tien-shan.com

Контакти компанії Аксай тревел:
Адрес: Кыргызская Республика, 720001
г. Бишкек, ул. Ибраимова, 113/2
Тел.: +996-312-90-93-56
website: http://www.ak-sai.com
e-mail: adventure2@ak-sai.com, info@ak-sai.com
vk.com/gory_kyrgyzstana
http://www.facebook.com/AkSaiTravel


2. Трансфер на початок маршруту та назад в аеропорт.

Оскільки наш маршрут починався на озері Сонг-Кель (485 км від Алмати) і закінчувався на Іссик-Кулі (~600км від Алмати),
то нам довелося добряче пошукати машину з водієм, який би погодився за адекватну ціну виконати наш трансфер.
Додатковою умовою була наявність великого мікроавтобуса, куди б можна було поставити майже повністю зібрані ровери (це було потрібно для проходження кордону).

Ціни від різних перевізників відрізнялися в рази.

Врешті решт домовились з водієм Ельміром, який минулого року зустрічав групу Сергія та Оленки в Алмати.
Ціна за такий трансфер склала майже 900$ (420$ туди і 480$ назад).
Політика ціноутворення в них дуже дивна, зрозуміти її було дійсно важко.
Ціна нелінійно залежить від кілометражу. (як сказав водій, ціна залежить від області Киргизстану куди/звідки треба їхати).

Контакти водія:
Ельмір: +996708645364, +996557111147
Асель (дружина Ельміра): +996709645364, +996557645364, +996557885585

[Enigman]

Підготовка ровера до походу.

Це був перший великий гірський похід, в який я поїхав на ровері 29er. (до цього їздив на 26" Kellys Magic 2007)
Новий ровер вимагав додаткової підготовки до походу:

• в рамі ровера не було дірочок під багажник
• збільшення діаметру коліс означало збільшення навантаження на коліна на крутих підйомах

1. Багажник
Для вирішення першої задачі я передивився мабуть всі багажники, які є в наявності на ринку України, проте не знайшов рішення яке б мене задовільняло на 100%.
Тому було замовлено з закордону адаптер TUBUS, який представляє собою подовжений ексцентрик та 2 товсті пластини з дірочками.

Пластини прикручуються до багажника, все це разом встановлюється на ексцентрик заднього колеса.

Цей адаптер було прикручено "намертво" до старого та дуже надійного багажника GIANT.
Вийшла отака конструкція:



Все це вже легко встановлюється на велосипед без дірочок для багажника.
Конструкція була спочатку протестована в поході по Україні.

На Тянь-Шані початкова вага велобаула на багажнику була 28кг, а покриття доріг суттєво відрізнялось від асфальту.
В результаті, цей багажник виявився найміцнішим за інші (у двох багажників Topeak в кінці походу зламалися опорні стійки).
Не було жодних розхитувань, коливань та інших побічних ефектів. Багажник тримався як єдине ціле з рамою.


2. Розмір коліс.

Наразі ця задача вирішилась дуже легко - було встановлено розширювач касети на 42 зуба. (виробництва Гарбаруків).
За основу була взята касета Shimano SLX 11-36.
Три найбільші зірочки були замінені на екстендер з трьох зірочок 29-35-42.
В результаті отримана касета 11-42. (у співвідношенні до 26-их коліс це все одно що б ззаду стояла зірка на 38 зірочок).

На практиці така касета перевершила всі очікування. На всі "торчки" маршруту вдавалось заїхати легко, без навантажень на коліна.
(маю зазначити, що на ровері з баулом 25 кг легше їхати вгору, ніж штовхати-пхати його пішки).

[Enigman]

Похід

День 0: Алмати - Бішкек - Сонг-Кель

Казахстан
В Алмати нас зустрів Ельмір на mercededs sprinter.
Відразу ж після прильоту, в аеропорту, ми повністю збираємо ровери, завантажуємо їх в спрінтер.
Зібрати ровери заздалегідь потрібно для проходження кордону Казахстан - Киргизстан.
На кордоні черга. Навіть 2 різних черги: 1000 машин і вдесятеро більше людей.

Ми дістаємо ровери, ставимо баули зверху і проходимо в автомобільну чергу, бо ми на колесах.
Але ми "малі" і проїжджаємо на роверах до самого пропускного пункту зі сторони Казахстану.
Ровери залишаємо біля прикордонника, а самі швиденько біжимо до віконця паспортного контролю. Ми вже всередині, черга десь на 10-15 хвилин і ми "виїхали" з Казахстану.
Забираємо ровери, переїжджаємо кордон.

Киргизстан
До нас підходить киргизький прикордонник, забирає паспорти, сам ставить відмітки о перетину кордону і віддає паспорти нам.
Тепер ми вже офіційно в Киргизстані. Виїжджаємо за пропускний пункт і чекаємо водія.
У Ельміра є посвідчення працівника посольства, тому його машину пропускають без черги.
Запаковуємо ровери в машину і їдемо в Бішкек.

Бішкек
Жарко. Міняємо гроші (1$ = 62сома). Купуємо лепешкі. Забираємо перепустки в погранзону. Купуємо пальне для пальника. Снідаємо. Купуємо 2 кавуна і виноград, відправляємось в гори.

Гори.
Сьогодні непогода, важкі хмарами чорнилами проливаються з неба на гори, скрізь блискавки та гуркіт грому.
Під'їжджаємо до водосховища Орто-Токой і дощ на хвилинку зупиняється, відкривається чудовий краєвид з подвійною веселкою.


Далі в гори, підйом на озеро Сонг-Кель. Вечір. Сонечко вже майже сіло, але знайшло прогалину в небі щоб засяяти над мальовничими горами.
Різко зупиняємо мікроатобус і не втрачаємо жодної хвилини милуємось заходом сонця.


Дійство триває 2-3 хвилини, сонечко ховається за горами, а ми - в мікроавтобус. На вулиці вмить стає холодно, а нам ще їхати і їхати.


Врешті решт ми на озері. Хоча до озера по прямій ще 7 км, але зараз глибока ніч і ми зупиняємось. Далі поїдемо на роверах.
Висота за 3000м, холод собачий, відкриті простори, шалений вітер. Але навколо нікого, десь 1-2 юрти, десь пасуться коні.
11-та година. Ми ставимо намети і швидко спати - треба відпочити від дороги, акліматизуватись на висоті.
Завтра перший ходовий день.

[Liwen Q]

(визжит и умирает от обезвоживания из-за непомерного слюноотделения)

[Enigman]

День 1. Озеро Сонг-Кель



Кожного дня ми вставали в 6 ранку, виїжджали в 8.
І сьогодні, в перший день походу я прокинувся в 6. Надворі - красота!!!
Навкруги гори, пасуться коні, дзюрчить струмок, висота за 3000м, відкриті простори, такий самий собачий холод як і вночі, шалений вітер і болить голова.
Підйом табору довелося відмінити. Не взагалі відмінити, а просто перенести на 1.5 години.
В перший день походу на висоті за 3000м таке дозволяється.

Через 1.5 години гори навкруги залишилися, коні так само смачно їли травку, висота не зменшилась, але вітру вже не було, а сонечко зігріло повітря.
Можна вставати.

Першою задачею було з'їсти 2 кавуни (десь по 11-12 кг кожний), які ми купили вчора і охолодили в морозильнику "ніч на плато Сонг-Кель"
Для цієї справи залучалися всі: киргизи пішки; киргизи на конях; діточки киргизів на конях; та пішохідний мандрівник поляк, котрий спочатку відмовлявся їсти...



Інші дрібниці, такі як розподіл спорядження, перше пакування рюкзака та вирівнювання дисків ми залишимо без додаткової уваги.

В 11:00 похід почався.

В кожному складному поході думаєш, як воно буде їхатись з важким рюкзаком. Особливо коли тягаєш його в аеропорту, то аж страшно стає, що таку цеглину доведеться возити 2 тижня.
А як починаєш крутити педалі, та й ще коли навкруги такі мальовничі пейзажі, то й забуваєш що на багажнику везеш 28кг. Просто їдеш і все.
Тут й вітер на допомогу приходить, а на додаток невеличкий спуск... красота!

Перші 20 км дорога біля озера йде без великих наборів чи скидань висоти. Їдемо рівномірно, зупиняємось лише на перехрестях щоб пропустити коней...


На північно-західній частині озера з'являються великі "качелі". Тут або летиш як скажений, або пхаєш ровера (учасникам з касетою 11-42 пхати ровер не довелось)


На озері стоїть дуже багато юрт - туристичні та "звичайні".
Озеро Сонг-Кель стало дуже привабливим місцем для туристів, сюди їдуть відпочивати місцеві на іноземці.
Є величезні комплекси з юрт, напевно що 4-5 зірочок, "все включено".
У "звичайних" юртах живуть чабани, які випасають худобу. Тут вони проводять все літо, деякі залишаються на вересень та жовтень.
В будь-яких з цих юрт можна купити кумис (кисломолочний напій з кобиляче молока) та курут - сирні кульки з того ж самого молока (на фотографії нижче - киргиз робить курут).
Оскільки на озері дуже багато туристів, то у всіх юртах заломлюють величезні ціни. Доводиться дуже жорстко торгуватись.



На ночівлю стаємо рано, в маленькій бухті на західній частині озера. Поруч є чистий струмочок, місце дуже добре захищено від вітру.
Далі їхати нема сенсу, бо не буде гарних місць для ночівлі - південний берег озера заболочено, дуже довго доведеться йти до води

[Enigman]

День 2. Озеро Сонг-Кель, перевал Молдо-Ашу



Вночі десь щось гуркотіло, впала 1 крапля дощу. Вранці по небу плавали залишки хмар.


Хмари дочекались світанку та остаточно роз'їхались по своїх справах.


Їдемо повз берег озера. Нас декілька раз випереджають табуни коней.


Далі дорога йде на відстані в 2-3 км від озера.


Сонг-кель ми залишили через перевал Молдо-Ашу (3200+ м).
Підйом зі сторони озера на перевал легкий, набір висоти лише 200м. З перевалу ще видно невеличкий шматочок озера.


В іншу сторону відкривається шикарний вигляд на каньйон ріки Куртка та серпантин, яким маємо спускатись.


Після швидкісного спуску опиняємось в каньйоні ріки. Тут висота вже 2500, але вже жарко.


На перевалі зустріли двох велосипедистів з Румунії. На спуску вони їхали з шоломами причепленими до баулів.
На запитання чому шоломи не на голові вони відповіли що мають страховку...



Спускаємось ще десь хвилин 20 по каньйону, стає дуже спекотно: висота вже 2000. Робимо сієсту в затінку кущів біля холодної ріки.
Подальший спуск приводить нас до широченної ріки Нарин. Переїжджаємо її по мосту.
З'являється асфальт, а разом з ним ураганний зустрічний вітер.
На ніч зупиняємось вже на річці Терек, на 3 км вище села Угют.

[Enigman]

День 3. Перевали Беуруйлю и Мелс-Ашу.



Висота ночівлі лише 1600м. А це означає що відразу після виходу сонечка починається спека.
Дуже обережно залишаємо місце ночівлі - навколо багато колючок. Виходимо на асфальтну дорогу.
Зранку по асфальту їхати краще - він затвердів, вчора ввечері колеса залишали глибокі сліди на дорозі.
Асфальт йде до села Баєтово. Перед селом невеличкий торчок, спека шалена.
Навколо марсіанські пейзажі.


За Баєтово дорога йде через кам'яну пустелю, потім починається крутий підйом не перевал Беуруйлю.
Води нема ніде. Треба набирати в маленькому селищі Терек.
Я дуже погано переношу спеку, тому вирішуємо проїхати кам'яну пустелю на машині.

Далі підйом на перевал.
В сторону звідки приїхали відриваються неймовірні пейзажі.


На висоті біля 3000м вже стає холодно. З'являється зелена травичка, десь навіть є дерева.


Перший перевал - Беуруйлю (3200м).
Зупиняємось і довго відпочиваємо. Приємний прохолодний вітерець та фантастичні краєвиди. Робимо пішохідну раідалку на якусь вершинку.


За перевалом локальний спуск і продовження підйому на перевал Мелс-Ашу (3400м)
З перевалу на південь відкривається вигляд на хребет Ат-Баши (в перекладі з киргизької означає голова коня).


З перевалу один з самих приємних спусків походу: навколо цікаві зелені пагорби, пасуться коні, на задньому плані здоровенна скеля... Сильний попутний вітер.


Спускаємось до річки Терек. Висота 2900. Проїжджаємо ще десь 6 км і рано зупиняємось на ночівлю в тіні пагорба, біля річки.
Попереду перевал Кулак-Ашу і до перевалу води більше не буде.

[Enigman]

День 4. Перевал Кулак-Ашу. Таш-Рабат



Вранці відразу ж починається підйом на перевал Кулак-Ашу. Дорога плавно набирає висоту, огинає здоровенну скелю.

Скеля постає на фоні зелених пагорбів, де як завжди пасуться коні та вівці. Файно!


Заїжджаємо на перевал Кулак-Ашу (3400м). За перевалом стає суттєво холодніше, хоча на небі нема жодної хмарки.
Спускаємось в долину Ат-Баши, повертаємо наліво і проїжджаємо 1.5 км по асфальтній дорозі яка веде в Китай.
Далі звертаємо з дороги і в'їжджаємо в ущелину ріки Таш-Рабат. По дорозі зустрічаються багато гостьових юрт.
Навколо дуже красиві скелі.


В першій годині приїжджаємо до караван-сараю Таш-Рабат (будівля 10ст. н.е., використовувалась як притулок для купців на шовковому шляху).


Таш-Рабат зараз є популярним туристичним об'єктом, навколо багато юрт де можна заночувати та пообідати.



Дорога закінчується через 1 км після караван-сараю. Далі лише кінські стежки, які ведуть на суто пішохідний перевал Таш-Рабат (3960м).
За перевалом - Аксайська долина. Завтра нам туди. І їхати на перевал там точно не зможемо.
В звітах по велопоходах зазначалось, що підйом на перевал дуже крутий і доводиться "челночити".

Але це Киргизстан, навколо пасуться коні, вівці, яки...
Виникає ідея найняти коней, закинути на них велобаули та порожняком на роверах заїхати на перевал.
Досить легко знаходжу власника коней і домовляюсь на а ранок: 2 коня + "гід", який буде цих коней вести = 50$.

Після обіду в одній із юрт від'їжджаємо на 2 км вище за Таш-Рабат і зупиняємось на галявинці на ночівлю.
Завтра має бути цікавий день!

[Enigman]

День 5. Перевал Панда (Таш-Рабат західний). Озеро Чатир-Куль.



Вранці дві години очікували коней. Вчора гід напився і сьогодні вся сім'я довго його будила.
Приїхали до нас троє коней: 2 під баули, 1 - для провідника, а також вся його родина з бабусями, дідусями та діточками.
Завантажили по 2 баула на коня і в 10-ій годині стартували.


Як не дивно, але їхати без 25-кілограмових баулів значно легше.
Відразу ж переходимо декілька разів вброд річку Таш-Рабат, і рухаємось в гору по стежкам.


Через декілька кілометрів стежка круто забирає вгору і повертає праворуч.
На бродах коні випереджають нас, але на більш рівних ділянках ми їдемо попереду.


Поступово набираємо висоту.
Вище 3600 крутити педалі стає складніше - все частіше зустрічаються розсипи каміння і відчувається висота.

На привалі наш гід каже що поведе нас на перевал Панда 4030м (а не Таш-Рабат 3960м), бо з нього відкривається кращий краєвид на озеро.
Погоджуємось та приймаємо рішення йти через Панду, так ми зробимо невеличкий гачок, але краєвид з нього має бути кращий (про це було написано в одному звіті).

Доходимо до розгалуження - стежка на перевал Таш-Рабат йде прямо, на перевал Панда уходить праворуч траверсуя гору.
Висота 3800 і їхати вже неможливо, хоча стежка дуже добре набита але крутий схил і багато каміння.



На перевал заходимо у 2-ій годині дня. З перевала відкривається чудовий вигляд на озеро Чатир-Куль та назад та долину річки Таш-Рабат.


На перевалі забираємо велобаули та розраховуємось з гідом. Він каже, що в нього ще є яки і можна було б навіть ровери причепити на них зверху,
а самим заїхати на конях. Залишаємо такий варіант на наступний раз, обідаємо та починаємо спуск.

Спуск занадто крутий - перші 150м по висоті спускаємось пішки, далі можна їхати. Дуже файний та технічний спуск!


Стежка плавно повертає праворуч до юрт знизу, але нам треба ліворуч, в Аксайську долину.
Десь на північному березі озера має бути стара дорога. Тому звертаємо зі стежки і їдемо вниз, в напрямку цієї дороги.
Висота 3700м. Із рослинності є лише маленька сухенька травичка, по бездоріжжю їдеться легко! Гарні просторі краєвиди навкруги.


Виїжджаємо на дорогу. Попутний шквальний вітер і ми їдемо зі швидкістю до 30 км/год.
Проте свято тривало не довго - дорога пішла наліво, ближче до хребта Ат-Баши.
А нам треба перетнути всю долину озера Чатир-Куль з півночі на південь та приїхати на дорогу що йде повз кордон Киргизстан / Китай.
Долину перерізає ріка Кейкагир, яка впадає в озеро. ЇЇ ми будемо сьогодні бродити. Але пізніше.

Зараз їдемо навпростець до точки впадіння ріки в Чатир-Куль. Тут вже нема жодних доріжок та стежок. Швидкість падає до 5-6 км/год, але їхати можна скрізь.


Позаду лишається хребет Ат-Баши


Через 1.5 години під'їжджаємо до ріки Кейкагир, але поблизу озера Чатир-Куль ріка дуже широка (>40м), дно - суто мул. Перейти неможливо.
Їдемо вверх по річці, і через 1км знаходимо дуже гарне місце для броду.


Легко переходимо річку і відразу ж стаємо на ночівлю.


Навкруги відкриті простори, висота 3540, шалений вітер, лютий холод.
Але яка краса!

Торугартский хребет на кордоні Киргизстан - Китай


Хребет Ат-Баши.


Наш маленький табір


Ріка Кейкагир

[Enigman]

День 6. Аксайська долина



Вночі на зміну ураганному вітру прийшов заморозок. Вода у пляшках застигла, намети задубіли.
Прокидатись було дуже зимно, проте за 10хв до світанку вже всі стояли одягнуті в очікуванні дійства.


І не дарма: на сході засяяло сонечко


На півночі в рожевих кольорах постав хребет Ат-Баши


Відразу після світанку шалений вітер повернувся, але це нас тільки порадувало: вітер західний, а нам сьогодні їхати на схід!

Перші 5 км їдемо взагалі без дороги строго в напрямку киргизо-китайського кордону. Вздовж нього йде наш шлях.
Сьогодні бездоріжжя ідеальне - рівна засохла земля/глина. У разі дощу скоріш за все тут взагалі не проїхати - вся долина перетвориться на суцільне болото.


На дорогу виїжджаємо напроти прикордонної застави Усулек. Їдемо туди оформитись, проте до нас ніхто не виходить.
Сідаємо на ровери і рухаємось на схід по дорозі. Далі в Аксайській долині нам зустрілись ще декілька прикордонних застав, але ми туди навіть не заходили.

Їдеться неймовірно кайфово: ураганний попутний вітер, дорога йде трохи вниз повз ріку Аксай.
Якість дороги відмінна - грунтовка, іноді ідеально рівна: подеколи крейсерська швидкість сягає 40км/год.

Аксайська долина дуже широка і простора. На півночі від дороги тече ріка Аксай,


За рікою височіє хребет Ат-Баши.


Переїжджаємо багато річок, але води в них взагалі нема. Цікавий факт, але інші групи які їхали цією ж долиною, стикались з величезною кількістю серйозних бродів.

Підїхали до ріки Терек, яка впадає в Аксай.
Ширина русла декілька кілометрів, але сама ріка завширшки всього 10-20м.


Легко переходимо і стаємо на обід.

Над хребтом Ат-Баши йде дощ, удалечині бігають маленькі смерчі, а над нами - шикарна сонячна погода.


Невдовзі відривається краєвид на гори Сари-Белес, які розташовані на південь від Аксайської долини.


Десь там сховалось чарівне озеро Кель-Су, завтра нам туда.
Доїжджаємо до р.Б Кульджабаши і повертаємо праворуч, на південь - їдемо у напряму до гір Сари-Белес.


Ввечері до нашого табору під'їхали трохи п'яні киргизи, але ми з ними дуже гарно поспілкувались, покатались на конях, а вони на наших роверах.

[Enigman]

День 7. Озеро Кель-Су



Вранці збігав на якусь вершинку біля табору, пофотографував схід сонця над Аксайською долиною.
Звідти ми вчора приїхали


А це передгір'я Сари-Белес.


Ріка Б Кульджабаши. Біля неї ми ночували


Щоб дістатись озера Кель-Су, спочатку заїжджаємо на перевал Чон-Сарибелес (3530м)


З перевалу спускаємось в долину ріки Кок-Кія. Тут відкривається чудовий краєвид на гори Кельтау.


Під'їжджаємо до поселення "Культцентр Саракташ" (4 будиночка). В одному з будиночків купуємо кумис та хліб.
Відразу ж за селом дорога йде через ріку Кок-Кія. Переходимо її вбрід.


По приємній доріжці плавно набираємо висоту в напрямку озера Кель-Су


Доріжка йде то вниз, то вгору. Попереду височіє скеля, яка додає краєвиду величезного масштабу


В обід приїжджаємо на озеро Кель-Су.


Озеро утворилось в результаті землетрусу, після якого частина гори Кельтау обвалилась і утворила греблю.


Інколи вода в озері зникає (востаннє влітку 2014), і по дну можна їздити на ровері.
Цього ж літа води вдосталь! На греблі озера ставимо намети і півдня відпочиваємо. Сьогодні рівно половина походу.


А вночі до нас прибігла мала лисиця, яка скоріш за все ніколи не бачила людей, тому нас не лякалась, підходила на відстань 5 метрів до табору і бігала навкруги.
Ніч видалась тепла, але дуже вітряна.

[SlooD]

фото обязательно к распечатке и на стену!
супер! ждем продолжения

[Saxara]

Какие же вы молодцы!
Если фото настолько живописны, сложно представить насколько невероятна красота этих мест в живую.
Это восторг!

[Stansor]

Где тут поставить лайк?

Маршрут очень интересный, фотографии изумительные, подготовились ребята очень хорошо.


Расскажите, как вам хваленые 29-е в горах, так ли они хороши, как о них говорят маркетологи?

[Enigman]

Про 29-ті колеса буде окремий коментар у розділі висновки. А поки що день №8.

День 8. Переїзд в долину Ат-Баши.


Заночували майже на вершині греблі за величезним каменем, який нас захищав від північного вітру.
З намету відкривався чудовий краєвид на нічне озеро та зоряне небо.


Десь після опівночі вітер змінив напрям на південний, стало дуже тепло.
Поступово вітер набирав силу, потік повітря розганявся в каньйоні над озером КельСу і зі всією потужністю піднімався по греблі вгору, саме туди де стояли наші намети.
В результаті намети тріщали по швах, пригинались до землі, намагались злетіти у повітря.
Гуркіт стояв такий, що ні про який сон вже не думалось.

Крім цього стало зрозуміло, що погода змінюється. Не може на Тянь-Шані, на висоті більше 3500м стояти настільки ідеальна погода, яка була в нас 7 минулих днів.

Вранці небо ще було чистим, проте поступово з півдня все навкруги стало затягуватись якоюсь хмарою чи туманом.


Сьогодні ми їдемо назад в Аксайську долину тим самим шляхом, яким приїхали сюди.
Спускаємось з греблі.


Проїжджаємо величезне стадо яків.


На фоні гори Кельтау неспішно пасуться коні


Долина ріки Кок-Кія вже затягнута туманом.


Переходимо її вбрід


В будиночках культцентру Саракташ купуємо кумис та хліб.


Від річки Кок-Кія починаємо підйом на перевал Чон-Сарибелес


Спускаємось з перевалу до річки Б Кульджабаши. Стадо яків приймає водні процедури, охолоджується.


І в'їжджаємо в Аксайську долину. Навкруги неймовірні краєвиди. Хребет Ат-Баши із сніжними вершинами, яскраві льодовики...


В цей день ми мали прийняти ключове рішення - яким шляхом їхати:
- через плато Кагалячап та перевал Кубюргенти,
- або через долину Ат-Баши, долину Нарин та вздовж ріки Бурхан.

Погода нам чітко дала зрозуміти куди рухатись далі. Вся Аксайська долина була затягнута хмарами і щільним туманом. Краєвидів - нуль, дуже висока ймовірність зміни погоди.
Виходячи з того, що плато та перевал ми мали проїхати наступного дня, а при такій погоді взагалі нічого не видно, то ми прийняли рішення переїхати на північ хребет Ат-Баши через перевал Кинди (3400м),
спуститись в долину Ат-Баши. Вона на кілометр нижче Аксайської долини, і мабуть там погода буде інша, а може й взагалі нормальна.

Так і поїхали.
За 9 км до перевалу Кинди нас зупинили на прикордонній заставі. Ми нарешті дістали перепустки.
На самому перевалі був ще один чек пост, де ми залишили ще одну ксерокопію перепустки.

Далі швидкісний спуск в долину Ат-Баши.
Нижче 3000 км з'явились кущі, повітря наповнилось ароматом полині. На душі стало дуже приємно і тепло (відчувався контраст, у порівнянні із долинами каміння та моху).

На ночівлю стаємо біля річки Тюз-Ашуу. Висота 2700м. Тепло та безвітряно.

[Enigman]

День 9. Долина Ат-Баши



Ніч видалась дуже теплою та спокійної (тихою, особливо у порівнянні з минулою, коли на греблі вітер тестував намети МСР).
Крім цього ніяке звірятко не прибігало та не турбувало групу туристів, котрі солодко спали під дзюрчання ріки.
Зранку вся долина була затягнута щільним туманом.


Доки готувався смачний сніданок, я збігав на протилежний пагорб, звідки було цікаво спостерігати як розходиться туман та промальовуються гори.


А це наш табір, в якому дехто намагався висушити одяг, проте надвисока вологість та туман завадили цьому.


Виїжджаємо як завжди, рівно в 8 ранку. Звідкись намальовується киргиз на коні. Щось питає на п'яній киргизькій мові. Щось відповідаємо.
Сьогодні в нас знову попутний вітер. Швидко під'їжджаємо до каньйону ріки Ат-Баши: навкруги все зелено, ялини, кущі, квіти!
Дорога йде по лівому берегу, в одному місці високо піднімається над рікою.


Тут сходяться річки Ат-Баши та Чет-Каманди.


На іншому березі пасуться вівці та коні, а приємна грунтовочка уходить в гори. Треба буде дослідити для майбутніх подорожей....


Проїжджаємо маленьке поселення Босого, після нього дорога спускається до річки Ат-Баши і ми через міст переїжджаємо на правий берег.


Звідси відкривається краєвид на північні схили хребта Ат-Баши.


З цього моменту попутний вітер підсилюється і ми летімо по гарній, рівнесенькій ґрунтовці в напрямі поселення Ак-Мюз.
Біля села стає багато машин та пилюки. За селом основна дорога звернула ліворуч, до райцентру Ат-Баши. А ми їдемо праворуч, до Нарину.
Через годину виїжджаємо на асфальтну дорогу яка йде з китайського кордону в Нарин. Асфальт дратує: купа машин, фури, пилюка, щось десь будується.
Рятує лише те, що ми їдемо вниз (спускаємось з перевалу Чаар, 2598м).

В Нарині максимально швидко купуємо кавуни, дині, виноград та "звалюємо" у гори: намагаємось зменшити вплив цивілізації.
Висота 2км, тому жарко, навіть ввечері. Їдемо строго на схід, вітер знов попутний.
На ночівлю зупиняємось в 500м від дороги, в кущах біля арику.