26.11.2016 (R) Осіння Венеція (26.11-27.11)

[AlexGer]

Ничеси, я думал нас становится только меньше)

[Ul@senko]

Чудовенько, групки зібралися 2х3: різні маршрути, різні враження - буде що обговорити за вечерею і у потязі .
Бертал, візьмеш фотік? (якщо готовий - можу дати камеру з кріпленнями)
Резервні треки на випадок дощу

phpBB [media]

phpBB [media]

[bertal]

Фотik вiьзьму, камеру теж))), шо з цього буде хз, але спробуемо))

[Ul@senko]

Якщо комусь треба роздрукувати квитки - скидайте мені інформацію, в четвер поїду на вокзал.

УПД: з житлом наче все добре, у п"ятницю вранці маю підтвердити 100%, що ми їдемо. Попередньо замовила люкси (двомісні номери з санвузлами).
Бюджет - 250 грн з носа (сніданок входить у вартість, можуть зробити нам сирники або вареники з сиром), вечерю замовимо окремо (біля 60 грн).
Якщо хтось має якісь окремі потреби у харчуванні - дайте знати.

[Ul@senko]

Роздрукувала 10 квитків (5 комплектів х 2 шт).
Не забуваємо сніданок на суботій ранок (снідаємо у потязі) і бутерброди на обидва дні (магазини там не обіцяють захмарного асортименту).
Зустрічаємося завтра біля 11 вагону.

[Olena95]

Спасибо!

[bertal]

Так, а ну швидко зізналися, хто вчора ровера мив?

[AlexGer]

Я во вторник тряпочкой протер, так как полесские коровы сильно пахнущие...

[bertal]

Гадаю що хтось таки мив, бо погодка саме воно)), поки до роботи докатив, iзговнякався повнiстью.

[Joy_Division]

Чим гірше тут, тим краще буде там)))

[Ul@senko]

Відмиття ровера працює лише для маршруту .
Я не мила, зайве відпало у вівторок, а нового не налипло, бо маршрут був чистенький.

[LarissaV]

Spoiler

Show

так як наш маршрут пролягатиме через славне місто Кілія , пропоную захист, аби чого не сталося ...

[Ul@senko]

Spoiler

Show

До речі Лариса права! Чекатимемо ваші фоточки з Кілії у органічному одєяніі .
Це така ж умова, як шолом у покатушках - безпека нашевсьо .
А то зима близько, того і гляди, з"являться нові теми про вибір покришок

[Alex_HYXT]

Spoiler

Show

А то зима близько, того і гляди, з"являться нові теми про вибір покришок

А що ще читати довгими зимовими вечорами?
Гарної поїздки вам

[Ul@senko]

Spoiler

Show

А що ще читати довгими зимовими вечорами?

шкода своїх людей втрачати .

Житло підтвердила, жити будемо у двох люксах по троє .
На вечерю обіцяють перше і друге (суп/борщ, печеня (жаркое), сир домашній), на сніданок - сирники, бринза (все таки бринзарня).

[LarissaV]

пройденi "хомячковi" треки

phpBB [media]

phpBB [media]

[Мурзик]

я знаю що ви приїхали. де фотки ?

[Ul@senko]

Фух, нарешті зробила. Ось вам фото: скачати, дивитися.

Щороку з приходом осені мозок гарячково шукає шляхи подовження активного сезону, втім цього року рішення лежало на поверхні.
Південь України полюбився ще з весни, не дивлячись на те, що перше знайомство пройшло трохи брудно.
А тут ще і потяг запустили новий, який з Києва йде через Одесу, а далі на Білгород-Дністровський і Ізмаїл. А це значить, що..
ЩО ВСЕ СКЛАДАЄТЬСЯ! І наприкінці осені можна буде насолодитися дивовижними степовими автобанами, пізнати незнайомі досі Бессарабію і Вилково і звичайно ж подихати морським повітрям на безлюдних берегах.
Сказано - зроблено. Вирішую в Полісся поїхати раніше (12-13 листопада), а південь залишити на останній вікенд осені.
Ризиковано, але заплановані маршрути того варті.
Втім не всім до душі було крутити по холоду 280 км, тож довелося трохи покумекати і зробити альтернативні маршрути: з основними цікавинками (Вилково, море), але з меншими дистанціями.
Плюс-мінус, і за тиждень до виїду нас дві групи по три учасники. Три хлопчики, три дівчинки. Прямо мрія перфекціоніста .

ДЕНЬ 1. Вилково (~130 км)

Потяг трохи спізнився (хвороба багатьох новопризначених поїздів), але не критично.
Збираємося, прощаємося з другою групою і поїхали: мені компанію склали Сергій і Олександр


Арциз
Враження: приємні. Спокійне невелике провінційне містечко.
Православна церква біля вокзалу

Місцевий Майдан

Автобусна зупинка

Лютеранська церква

Стежка на Червоноглинське

Після зігрівального апчика відкривається панорама Арциза


Аероклуб
Враження: собаки - ! Як такого аероклуба немає, біля старих ангарів

наразі "проживає" аеродром сільгоспавіації


Охоронець спочатку пробував сваритися, але спокійна українська мова творить дива.
І нехай багато інформації здобути не вдалося (ібо воєнная тайна), ми добре попрощалися.
А от песики його відкрили лік укусам на маршруті: чорний блоховоз цапнув Сашка і мене

Spoiler

Show

на щастя без наслідків, хороша реакція і осіння форма творять дива.
Забігаючи наперед скажу, що хвостаті гавкучі тварини дошкуляли протягом всього маршруту

Військовий аеродром "Червоноглинське"
Враження: нічосі . Напевно один з найбільший військових об"єктів, що нам траплялися.
1000 га території, кілька кілометрів злітної смуги, "парковочні місця" для літаків (якщо ми вірно зрозуміли).
На півночі базується діюча частина ППО, про що сповістила жовта табличка, тож ми вирішили не шукати зайвих пригод, і поїхали дивитися залишки колишньої величі. Зацікавившись однією з небагатьох вцілілих руїн, з"їзджаємо з треку

і зустрічаємо чоловіків, які шукають чим поживитися (з роботою негусто, виживають, збираючи метал та інших мотлох на руїнах).
Один з них розповів, що до 98 року тут була військова частина складом 12000 (!!) осіб, базувалося кілька десятків літаків Су-25, МіГ-23.
Наразі на території крім злітної смуги - руїни кількох споруд. І все


В інтернеті є інформація про плани на відновлення військового аеродрому, але відверто кажучи не дуже зрозуміло, ЩО там відновлювати ...

Склад боєприпасів для стратегічної авіації
Враження: щось там таки є.
Потрапити на територію не вдалося: на вході ворота, з іншого боку прохід знайшли, але 7 чи 8 рядів колючого дроту кагбе натякають..
Вирішили не випробовувати долю позаглядали через кущі на споруди, схожі на ангари, вкриті ґрунтом і травою, і поїхали далі.

Татарбунари
Враження: розруха і занепад.
Можливо це нам не пощастило з околицею (об"їздили місто з заходу), але жодне село не справило такого гнітючого враження.
Сміття, затуркані спрацьовані люди, бідні будинки. І вінець колекції - міський смітник на місці, де колись функціонував колгосп

Судячи з габаритів пташок, "кришують" звалище чайки

Сашко трохи поганяв товстунів, але вирішив уникнути більш близького знайомства з пташками розміром з добру собаку

Без жалю покидаємо Татарбунари і звертаємо до північної частини Сасика.

Оз. Сасик
Враження: класичне озеро/лиман, на півночі красиві заплави


Борисівка
Враження: середньостатистичне село, є бідніші і багатші будинки. Домашні птахи окупували Сасик

Будинок культури

Арт-ворота

Острівець на Сасику



Борисівський жіночий монастир
Враження: красиво і небідно. Комплекс розташовано осторонь поселень, на березі озера.
Втім всередину не потрапили: ворота були зачинені, а когось із мешканців так і не дочекалися



Траянів вал
Враження: як ми мало знаємо про ці місця!
Край дороги помічаємо стелу

Spoiler

Show

Виявляється це місце - історична пам"ятка! І нехай від вала вже мало що лишилося, але з цим місцем пов"язано чимало франментів минулого


Старе козацьке кладовище
Враження: оце ті кілька хрестів, що були на фото??
Замість очікуваних кількох козацьких могил натикаємося на велике старе кладовище


Могили датовані різними роками



Поряд з простими хрестами - могили у формі стовпів

І найжахливіше у цьому - лиман потроху з"їдає територію кладовища
[spoilerвразливим не заглядати][/spoiler]
Дорога між Сасиком і Соломоновим рукавом середньої якості (в дощі автівки трохи її попсули), але їхати можна.
І от перед нами великий шлюз

а доріжка вздовж рукава виводить нас до головної мети.

Вилково
Враження: якщо місто трохи прибрати - цілком зможе претендувати на звання популярного туристичного об"єкта.
Трохи раніше до міста приїздить друга група, і ми зустрічаємося біля пам"ятника першому жителю Вилково


і містечком гуляємо разом


Загалом район каналів цікавий і незвичайний, але сміття..



Не дивлячись на наближення зими, у багатьох дворах ще майорять квіти, а біля одного з місточків було помічено.. кульбаби!

Дякуючи хлопцю з Вилково, який вирішив з нами поганятися, темп взяли хороший , і вже біля 17:20-17:30 закуплялися провіантом в магазині.
А в бринзарні нас чекала смачна вечеря і гарячий душ.
Кімнати охоронець нагрів умовно (кондиціонер для цього не дуже годиться), але я не марно, вибираючи житло, шукала на знімках батареї .
Півгодини роботи конвекторів - і в кімнатах комфортна температура.

(день 2 - завтра)

[Ul@senko]

ДЕНЬ 2. До морька! (~160 км)
Збиралися в дорогу під бокс: цього ранку Ломаченко захищав титул чемпіона світу

Spoiler

Show

до речі, Василь родом з Білгорода-Дністровського, де ми маємо сьогодні фінішувати

Файний бій доповнили смачні сирники, бутерброди і бринза.
Подякувавши за гостину, потискали кітиків (це ж бринзарня - логічно, що хвостатим там добре живеться) і рушили до морька.
На нас чекали 150+ кілометрів і головна ізюминка цього дня - осіннє море.
День видався пасмурним, але теплим. Дамба між Сасиком і морем

Посеред бетонки знову стикаємося з блоховозами, втім велосипед межи очі і дровиняка, кинута вслід, творять дива.
Полями мандруємо від села до села


с. Лиман
Старообрядницька церква

Spoiler

Show

с. Трихатки


с. Рибальське
Торговий комплекс навпроти школи

Spoiler

Show

Будинок культури & вибірча дільниця


с. Кочкувате
В селі, дорогою до церкви

Spoiler

Show

зустрічаємо місцевих. Жінки, підлітки, діти. Чимось схожі на амішів.
А на околиці коло поля - виходок між чотирьох дерев

Дорогою до Ройлянки око чіпляється за щось незвичайне у польовому пейзажі. Овва! Колодязь посеред поля

Заіржавілий, але не зруйнований


с. Царичанка

Гусячий рай


с. Лиман (закинуте)
Виявилося, що село закинуте лише частково

Поряд з закинутими хатами (їх дійсно чимало, відсотків 80) - доглянуті акуратні житла

Люди жиють на віддалі від цивілізації (магазини, ринки, транспорт), тому у кожному жилому дворі - авто.
Зате тихо, спокійно і лиман поряд, а коло "траси" пасеться натовп різнокольорових кіз


с. Тузли
Зупиняємося коло магазина на обід

Саме село - скупчення протиріч: з одного боку грунтові дороги, вкриті слідами життєдіяльності худоби, з іншого - сучасний сільмаг з багатим асортиментом товарів (ковбаси-сосиски, фрукти, молочка), де навіть чай заварюють у паперових стаканчиках.
А навпроти напівзруйнованої адмін. будівлі

новенький сучасний дитячий майданчик

Але люди привітні, веселі, чимало дітей і молоді. Будинок культури старенький, але може похвалитися новими вікнами і кондиціонерами


о. Бурнас


Лебедівський ліс
Зараз лісова трава зеленіє, наче навесні



Неочікувано, бо вже до вересня все вигоріло під палючим південним сонцем

Spoiler

Show

Єдине, що дуже неприємно вразило - це купи сміття з боку Лебедівки .
Коло кемпінгу чисто, але з"явилося нове провалля, яке з"їло шматок лісу

Стільчик новенький

[spoilerу вересні стояли інші][/spoiler]

А собачки - ті самі (друга в кадр не потрапила - соромилася)


Чорні камені

Spoiler

Show

а в березні спуск до них добряче випробував нас глиною

с. Балабанівка


Подальший рух кілька разів ускладнювався дірками замість дороги. Море потроху з"їдає скелі




Саша, зонтик і банан


с. Курортне
Зліва - Шаболатський лиман, справа - море, а по косі можна дійти аж до Затоки

Піднялися до бази "Романтика", вид звідти заворожуючий (тут ще буде фото від Сашка, єдиний знімок, де ми є всі разом)

[spoilerвересень 2016][/spoiler]
Прощаємося з морем і починаємо докатку: до потяга ще 40+ км.
Асфальт з невеличкими калюжами, втім грунти не липнуть. Дякуємо небесам і крутимо.
Перед Привітним (130 км треку) встановлюємо ліхтарі - і відразу маємо сюрприз: дорога, якою йде трек, перекопана.
Але об"їзд є, причому досить приємний (грейдер, грунт), тому без пригод дістаємося Шабо, а там стежкою вздовж лиману і до Білгорода-Дн. рукою подати. Трохи покружляли містом, у трьох ресторанчиках поїсти не вдалося, а от Казка, що у парку Перемоги, порадувала байк-френдлі настроєм, а також смачною їжею і чималими порціями.
Потяг стояв на станції довгенько (хвилин 10-15 точно), тому завантажилися без поспіху, з допомогою друзів з другої групи, які фінішували на одну станцію раніше.
А на десерт - чаювання і теревені до півночі.

Красно вдячна двом Олександрам, Сергію, Ларисі і Олені за чудові вихідні.
Думаю, ми гідно провели осінь .

[Дениска]

Цкаво! Дякую!
Ніби і сам, знову, з'їздив
А промоїна зправа біля крісла була і літом. Але вона добре замаскована листям
PS
Чекаю на другий ("хом'ячковий") звіт

[nebodya]

АААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА!

[Сергулио]

АААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА!

Spoiler

Show

Ты чего испугался то ?

А наступні два дні на рахунок погоди ващє були казкові, десь з 9 ранку світило сонечко, теплота шикарна, тільки холодний вітерець з материка нагадував що всетаки кінець листопаду ващє-то

[AlexGer]

Пару слов от меня...
Поездка планировалась давно, но все же была еще той авантюрой
Ехать в малонаселенных местах по рисованным трекам 130 и 150 км за 9-ти часовой световой день - идея так себе...
Но кто не рискует, тот не получает ничего, а нам в этот раз повезло.
Дороги были в основном сухими, 2 дня подряд ветер по большей части попутный и боковой, температура днем комфортная, а самое главное, что дороги таки были, не без исключений конечно.
С утреца выглянуло солнышко и Арциз нас приятно удивил несколькими достопримечательностями

и грунтовыми синглами с мостиками и валами

но впереди как-то внезапно возник хороший апчик.
Когда смотрел трек, то думал, что там везде ровняк, а тут вам дратути на 5-ом километре маршрута подъем на 96м со средним градиентом 6,8%.
Хорошо согрелись и продышались, за что нам открылся хороший вид на Арциз

Не перестаю удивляться быдло-логике всяких охранников. Проехав открытые настежь ворота без каких либо запрещающих или предупреждающих знаков и без КПП нас в самом центре аэроклуба Альбатрос, где раньше укрывались истребители, недружелюбно встретил охранник со сворой собак. Одна из собак попыталась меня прикусить за ногу, за что тут же была отправлена в нокдаун шипом SPD.

Ну и сам аэродром Арциз(Червоноглинское). Масштабы впечатляют... Некогда один из четырех самых больших в СССР.

Из зданий осталась только метеовышка, потому как все обьекты, кроме взлетки были пущены с молотка.

также был еще один ангар, в котором сохранились предупреждающие надписи

а вот так он выглядел еще не заросшим для тех, кто там служил

вот двое таких же упоротых валят по грунтовым автобанам

а вокруг зеленые поля

заброшенное бомбохранилище дальней авиации, теперь частная территория, но 5 слоев колючки осталось

много встречали барашков, которые поедали не только луга, но и поля

мимо Новокагаченского водохранилища вдоль речки

подъехали к окраине Татарбунар, где расположилась свалка, которую оккупировали собаки с крыльями

сам районный центр выглядел не очень, грязно, развалины, сплошная депрессия...

от города поехали вдоль озера Сасык через село Борисовка. Говоря про депрессняк Татарбунар я ошибался, потому как на контрасте береговая линия озера и села вдоль него еще хуже. Сплошная помойка и руины, не нашли ни одного чистого места в том районе... Примечательны были только каменный островок с деревом и женский монастырь(где ж еще более эффектно отмывать бабло, как не в религиозных заведениях)

минутка истории

среднее состояние асфальтного покрытия тех мест

Одним из самых неожиданных и запоминающихся было старое кладбище на берегу озера возле села Глубокое.

На Викимапии написано, что кладбище козацкое, но даты смерти были в основном в районе 1900 года. Вода и ветер потихоньку съедают берег и кладбище с каждым годом становится меньше, обнажая старые могилы.
(Людям с тонкой душевной организацией и комплексами суеверий смотреть не рекомендую...)

Spoiler

Show

Далее вдоль озера по накатистым грунтяшкам

и вдоль канала Дунай-Сасык. Озеро соленое, но основное питание происходит путём переброски воды из Дуная.


Уровень воды в канале регулируется вот таким шлюзом

Недалеко от шлюза на берегу Соломонова рукава Дуная можно увидеть статую гарцующего коня, которая стоит в воде возле бывшего конезавода на берегу острова Ермаков.
Остров в свое время был отдамбован и осушен. Там пасли коров, разводили лошадей. Сейчас на острове осталось пару стад полудиких коров и табун лошадей. В дельте это распространенная практика - животных выпускают на острова, они там живут, а хозяева время от времени приезжают за "урожаем" - или отлавливают, или отстреливают.

По грунтяшке вдоль рукава двигаем на Вилково

Место контрастное – развалины и трущобы чередуются с роскошными имениями

В Вилково успели по светлому

Где в лучах заката посетили набережную и район каналов

[AlexGer]

На второй день нужно было ехать еще минимум 150км, а срезок и эвакуации по маршруту не было.
Подъем до рассвета, бокс по телеку и вкусный завтрак. Примечательно, что на следующий день после смерти Фиделя Кастро мы ночевали в заведении "Куба далеко". Ну тут не поспоришь - действительно далеко

Провожал нас местный котейка по имени Пуаро, который отъел себе "усатую" мордаху на брынзарне.


Первые километры пути были по бетонной дамбе, отделяющей море и озеро Сасык. Это был глобальный проект орошения, который закончился неудачей...

Spoiler

Show

В 1978 году в рамках построения первой очереди Дунай-Днепровской оросительной системы лиман Сасык был отделен от моря путем расширения пересыпи и укрепления оной бетонными элементами, а сам лиман был объединен с Дунаем шлюзованным каналом и оборудован системой шлюзов - водосброс. После чего началось опреснение водоёма с помощью многократного промывания пресной водой из Дуная для вымывания солей из донного ила.

Несмотря на приложенные усилия, водоём так и не стал пресноводным (так как запасы соли в донных отложениях оказались гораздо больше прогнозируемых), поэтому объемы вылова рыбы не достигли запланированных в проекте опреснения значений. Кроме того, после опреснения раз в несколько лет в лимане происходит цветение воды (взрывное размножение одноклеточных водорослей), что приводит к мору рыбы. Также, вопреки планам заложенным при строительстве, вода лимана так и не достигла степени опреснения, который делал бы ее пригодной для орошения окрестных полей (особенно это касается южной части водоема).

Учитывая изложенное, а также в связи с прекращением строительства Дунай-Днепровской оросительной системы, было предложено несколько проектов возвращения лимана Сасык в его естественное состояние, но эти проекты не были воплощены.

Шлюз водосброс из Сасыка в Джантшейский лиман


Далее были села с "редкими" в тех районах названиями Лиман и Приморское

Зеленые поля и грунтовые автобаны, благодаря которым за первые 3,5 часа нам удалось проехать 60км со всеми остановками

Церковь в Кочкуватом чуть по ближе

Полузаброшенное село Лиман, которое состоит из одной улицы, выходящей на озеро Хаджидер, встретило нас внушительным булкотрясом

Домашняя Дивизия без ГМО

и местный асфальт

Отобедав в Тузлах наконец поехали к морю

Через Лебедевский лес следующие 20км ехали по краю обрыва вдоль моря

лишь один раз спустились вниз к черным камням

Яркий пример глобального потепления и увеличения уровня мирового океана, ааааааааа мы все утонем

В курортном пеший апчик на _ОМА_ТИКУ

где у нас было единственное гуппен фото с видом на Будакский лиман

И снова нежданчиком, но и наслаждением был небольшой рельеф в селах Приморское и Вольное.
Далее грунты и успешный поиск дорог до Шабо, где был вот такой красиво подсвеченный монумент Победы

В темноте попетляли по полузатопленным берегам Днестровского лимана. Покатали по Белгород-Днестровскому в поисках нормальной кафешки, отужинали и приехали на вокзал, где мирно спали местные псинки.

[AlexGer]

Ах да, усе фотки скачать https://drive.google.com/open?id=0B9Lyp ... ld0d1ZYeWc