Саша, знімки як завжди на висоті
(для перегляду тут)
ТРЕК (трохи підредагувала)
На старті зібралося четверо, Роман наздоганятиме, Юра теж (Geronimo-style

).
Перша стрімка зрізка у лісі

Біля Ірпіня дим-туман

За Хмільною

Поле. Кукурудза. Лівіше треба!

ЛІВІШЕ!

Виходимо на трек - 150 м єднання з природою

Швидка грунтяшка-нагорода

Макарівське водосховище (мілке і квітуче

)

Цього разу пощастило: на "Аеропракті" пурхали літачки

Через Наливайківку і чудовий ліс

дістаємося Макарова-2 (закинутої військової частини)

Від булої могутності лишилися лиш спогади, військових перевели до Макарова-1, нині сторож приглядає, аби не розтягли залишки

У частині перебували 40 бійців і 40 офіцерів

Дорогу через поле перекопали і засіяли, тож поїхали через ліс

Велосипед хлопчика і велосипед дівчинки

Тунель після Комарівки

Околиці Макарова-1

На в'їзді в Макарів-1 почався дощ, який супроводжував нас до фінішу

.
Містечко

Традиції вшановано

Озеро біля містечка теж зеленіє

, але на березі є кабінки-грибочки, турніки, гойдалки, тож мабуть купатися можна
(до речі, берега досить чистий, не дивлячись на компанії рибалок і шашличників)

На виїзді з Макарова-1 помічаємо Романа, який швиденько стрибає у групу - і от нас вже четверо.
Олександр пропонує вкрутити, бо футбол/робота/інше (у кожного своя мотивація). Підтримуємо.
Грунтівку вздовж річки з'їла рослинність, тож у за Межирічкою виїхали на асфальт.
6 км мокрої дороги відділяють нас від терпких груш під падаючою трубою цегельного заводу

Після Веприна починається фінішно-піщаний рок-н-рол
Ну як же без десерту?..

(думаю, найближчим часом від слова "Макалевичі" в учасників смикатиметься ліве око і терпнутимуть мізинці на ногах

)
Кар'єр піщаний за літо дуже підсох (на жаль, фотки не збереглося).
На грейдері вдалося трохи відпочити, за що поплатилися дюнами біля мосту через р.Тетерів

Річка теж цвіте

Приїхали з запасом на магазин і купівлю квитків.
Зазвичай платформа майже пуста, цього ж разу дачників було чимало (до Києва електричка була повна) - дощ всіх розігнав.
За кілька хвилин до відправлення дзвінок:
Юра: ви вже доїхали?
Я: так, сидимо в електричці.
Юра: а що, зараз є електричка???
Я: бєгі, Юра. Бєгі...
Встигає за мить до відправлення! І от нас вже п'ятеро

Доки поділилися враженнями, обговорили маршрут і новенький велосипед Сергія - вже були у Києві.
Дякую всім, хто приїхав. Було круто. Хочу ще!

Краще зноситися, аніж заіржавіти.