ВелоСвалява з дітьми.

[ppau]

Так сталося, що мені треба було відвезти старшу до Мукачева в пластовий табір, а потім забрати назад. Навіщо дарма їхати? - подумав я, та взяв із собою молодшого і наші велосипеди. І от дочка в таборі, а ми в Сваляві, відомому курорті мінеральних вод, що в 30-ти кілометрах від Мукачева.

В перший день раненько встав, приготував сніданок, поснідали та покрутили на схід: в бік найближчих гір на обрії з метою обстежити прилеглі до міста пагорби та, якщо пощастить, дістатися Вулканічного хребта.
Перед Неліпино повертаємо з траси направо

та прямуємо в напрямку гори Семочканя.

Трохи вагаємося, куди їхати: наліво, чи направо


інколи йдемо пішки

Багато дітлахів на вулиці, дехто на байках.

Ось, нарешті, останні будинки залишаються позаду

дорога перетворюється на стежку вздовж тину

та поволі підіймається вгору

За спиною розкинулася як на долоні Свалява

навколо чудові краєвиди, попереду - такі бажані гори, а малий стогне: "Тату, ну коли вже додому?". Доводиться чіпляти мотузку між велосипедами та допомогати тягти його байк вгору. По дорозі час від часу зустрічаємо місцевих хлопців та дівчат, які випасають корів на схилах. І ось - довгоочікуваний привал, ми видряпалися на пагорб і зупиняємося, щоб перепочити.





Після тривалого перепочинку вирушаємо далі, тепер вже - вниз.





Знову чіпляю мотузку, щоб втримати його велосипед на крутому схилі.
Далі спускаємось до траси та прямуємо до села Стройне.



Звертаємо з траси направо в напрямку готелю "Імперія", проїжджаємо його

і поволі рухаємося далі.
Нарешті село закінчується і ми в'їжджаємо в ліс


їдемо по гарній асфальтованій дорозі


потроху дорога стає гіршою, але все ще с залишками асфальту

та раптом впираємося в зачинені ворота

за ними - санаторій "Квасний потік", який, як розказала жіночка, що йшла нам назустріч, закінчує ремонт і готується прийняти відвідувачів.
Ну що ж, до хребта ми не дісталися, але то нічого.
Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=owkqtzcvvqdarlsi

[ppau]

Другий день вирішили зробити розвантажувальним, тим більше, треба було сходити на ринок, купити меду тощо.
Виїхали покататися тільки під вечір у напрямку старовинної (16 ст.) дерев'яної Михайлівської церкви. До церкви від центру йде пряма дорога і друга половина її - це довгий тягун вгору, тож доводилося підштовхувати малого однією рукою, бо йому було важко крутити самому.

Церкву ми подивилися ззовні


в середину не заходили і поїхали далі по дорозі, щоб трохи розвідати цю частину Сваляви.
Невдовзі дорога перейшла в грунтовку і ми впритул наблизилися до лісу

Від цього місця відходила стежинка в гори, яку мені кортіло розвідати

тож ми звернули на неї і поїхали далі на розвідку. Заглибившись десь метрів на 500 в ліс, побачили грунтову дорогу з глибокими коліями, що зникала в тіні дерев

Сонце хилилося до обрію, гора кидала на дорогу довгу тінь і ми вирішили повернути додому, бо пізно було вже їхати далі.

[ppau]

Сьогодні, в третій день, ми спробували проїхати через гору Широкий Верх по одній з туристичних стежок, вказаних на мапі. Тим більше, що цей маршрут планувався ще в перший день, але був скорочений на більш легкий.
Проїхавши трохи далі по дорозі, ніж в перший день


ми звернули на дуже непримітну сільську дорогу і подерлися по камінцях вгору, але скоро зупинилися, бо дорога скінчилася, а куди йти далі було геть не зрозуміло. Один з місцевих хлопців, які були неподалік, люб'язно погодився показати нам стежку і на своєму байку покрутив вгору. Виявилося, що дорога переходить у щось таке круте-непомітне-важкодоступне, що, прохекавши метрів 20, ми відмовилися від ідеї йти далі. Спустилися назад на трасу і поїхали шукати їнший заїзд на гору, який і був знайден метрів через 500.
Ця дорога виявилася значно зручнішою. Кілька разів плуталися, куди повертати, але в підсумку вибралися з села до підніжжя гори.

Потім був штурм і за кілька заходів ми її здолали.



В кількох місцях мені доводилося штовхати свій вел метрів на 10…20 вгору, потім повертатися за велом малого і штовхати його - так було круто

Після вершини проїхалися трохи по хребту по доволі непоганій стежинці повз невисокі березки, зарості ожини та ліщини




знайшли місце, де виходила на хребет стежка, якою ми передумали їхати і повернули назад



Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=ugbfjaonlraxehzm

[ppau]

Вчорашній та сьогоднішній дні також видалися розвантажувальними: вчора з'їздили на велах в Солочин та Поляну, сьогодні - екскурсія в замок Паланок в Мукачево.
Рух по дорозі Свалява - Поляна не дуже жвавий, машини їдуть більш-менш спокійно, тому їхалося нормально, малий десь по узбіччю, десь переді мною по асфальту, на гірках і майже весь час дорогою назад я підштовхував його однією рукою, щоб швидше їхав.

Церква в Солочині:

На виїзді в ліс із Солочина чомусь кладуть асфальт.

Корівки перекрили на деякий час рух на дорозі

Джерело мінеральної води по трасі (координати 48.599, 22.972)

шлях назад

[ppau]

Сьогодні, нарешті, нам вдалося підкорити гору Божий Верх, на яку я хотів потрапити ще з самого початку наших катань в Сваляві. Тільки зробили ми це в реверсі: почали прямо з неї, проїхалися по хребту і спустилися з гори Широкий Верх. Одразу скажу: такі мандрівки тільки для тих татусів, хто готовий штовхати в гору не тільки свій вел, а і вел своєї дитини.
Спочатку проїхали Сасівку - довге село з постійним невеликим підйомом вгору

виїхали до підніжжя гори, де стежки розходилися: направо - на гору Божий Верх, наліво - на гори Брдо та Жлобки



повернули направо і почали потроху підніматися вгору



останнє зусилля

і ми - на горі!





Далі - мандрівка по хребту в напрямку гори Широкий Верх


відпочинок і перекус




До речі, малому їхати на крутих спусках заважала відсутність передніх гальм. Треба буде щось придумати...

Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=eqkplkvkuvvxaefs

[ppau]

Наостанок проїхалися до підніжжя гори Стій, яка височить над Свалявою і своїми двома вершинами заманливо дивиться до нас у вікно.


Спочатку знайомим маршрутом через село Сасівку, потім по гарній дорозі далі до села Вовчий










і через Ждимир. Проїзд останнього справив на нас не дуже приємне враження: за останній десяток років колись мальовничий куточок Свалявщини перетворився в дачну зону відпочинку крутеликів з Донеччини, Київщини, Дніпропетровщини і т.д., які в своєму стилі відгородилися від бидла/конкурентів сторонніх високими мурами, закрили при цьому всі навколішні краєвиди, але, звісно, залишили стару роздовбану дорогу з каменюками.










Але ось Ждимир позаду і рухаємося далі вздовж річки





до підйому на гору, де ми і повернули назад


Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=wslbqjijinbawaff