От никак вы не поймёте, что все происходящее в любой сфере деятельности человека - природно (естественно) для человека.
В то же время, все происходящее в любой сфере деятельности животного - природно (естественно) для животного.
Все вірно кажеш. Але у всіх видах цієї природньої діяльності, причому як людини, так і тварин є таке поняття, як норма реакції. Тобто те, що організму можна робити без негативних наслідків для нього. За межами цієї норми лежить те, що також робити можна, але тільки один раз
. І жодна істота, в якої є хоч крапля мозгів (а в тих, в кого немає - в тих є рефлекси) старається за межі цієї границі не виходити. Бо дальше - зона небезпеки, зона патології. В мистецтві ж деякі творчо просунуті індивіди вважають, що вони настільки круті, що їм можна плювати на правила та всілякі норми естетичних реакцій і здорового глузду. Вони себе вважають авангардом боротьби зі снобізмом, а насправді плодять і розповсюджують антиестетику і відверте каліцтво. Вважають себе сміливими експериментаторами, здатними виступити проти загальноприйнятих людських цінностей, а насправді є пихатими і самовпевненими дурачками. В природі дурачки не виживають. А в людському суспільстві саме завдяки снобізму, перенасиченості враженнями і прагненню глядача до оригінальності такі дурачки мають поживний грунт для розмноження. На щастя, це не справжній грунт, а так - гідропоніка, поживних речовин вистачає на один сезон...
Щоб оцінювати творчу роботу, не обов'язково бути маститим мистецтвознавцем. У всіх людей є вроджене почуття естетики. Скажу банальність - воно навіть у тварин є. Тому ніхто не хоче спати зі старою беззубою бабою, а всі хотять спати з молодою красивою дівчиною. А ти мені своїм
"все происходящее в любой сфере деятельности человека - природно (естественно) для человека" пробуєш довести зворотнє. Не все є природнім. І в мистецтві також. А бажання спати з старою бабою - то є психічне збочення, геронтофілія називається. Ото не треба мені цю геронтофілію пхати в мистецтво і говорити, що це здорово, природньо і розширює межі творчості. В мистецтві можна багато, майже все, але не треба ці рамки розширювати до абсурду, обмежуючи таку вседозволеність хоча б на рівні здорового глузду.
Вітик, ти ніяк не можеш зрозуміти - я зовсім не проти розвитку і розширення границь сприйняття. Просто оте розширення своїм творчим запалом має створювати високоестетичний і інтелектуальний продукт, а не просто шопопало, підібране на смітнику і впихнуте в рамку для картини.