Велокиїв

И ещё Гроздья Гнева прочитал Стэейнбека !

Фридрих фон Хайек - "Дорога к рабству" (1944 г.)
Очень советую всем, кто интересуется темами: экономика, свободный рынок, социальные \ идеологические системы общества, история тоталитаризма. Книга актуальна по сей день на 100%. написано очень простым языком, кстати

2. Для всех остальных: Дениел Киз "Множественные умы Билли Миллигана", удивительная реальная история психически больного человека. Тоже не оторваться!

Недавно дочитала. Супер. Спасибо за рекомендацию.
Поскольку сама читаю в основном только в метро, то список недавно-прочитанного, что могла бы порекомендовать, увы, небольшой.

1. "Бегущий за ветром" Халед Хоссейни. Книга про дружбу и жизнь двух афганских мальчиков, которых развела война в Афганистане. Очень захватывающе написано, при том, что действие разворачивается на фоне довольно мрачных событий.

2. Вторая полегче "Уроки итальянского" Мейв Бинчи. Пожалуй девушкам понравится больше )) О том, что и как привело взрослых ирландцев на курсы по изучению итальянского языка. В общем дела житейские, читается легко.

Світлана Алексієвич

Прочитав "У війни не жіноче обличчя", "Останні свідки. Соло для дитячого голосу"Зараз читаю "Цинкові хлопчики"

Важко читати спогади жінок, дітей про ВВВ.
Але найважчим виявились спогади про Афган, що зараз читаю.........

ВВВ зараз не прийнято вживати . Воно й справді не вартує виривати частину подій з їхнього історичного контексту.

Сиддхатха Германа Гэссе.
Отличная сказка с глубоким смыслом.

Дж. Сафран Фоер – Жутко громко и запредельно близко
Книга о мальчике, переживающем потерю отца в результате терактов 11.09.2001.
Ему 9 лет. Он потерял отца, и до конца не верит в то, что его нет. Он ищет любой повод, любую зацепку, которая помогла бы ему его найти.
Фоер довольно необычным способом рассказывает о взаимоотношениях в семье мальчика, чем-то напомнило 100 лет одиночества. Местами скучновато, но в общем, книга стоящая.

Донна Тартт – Тайная история
Желание вырваться из дома, заставляет искать 19-летнего Ричарда возможности поступить в колледж. В итоге, он становится студентом небольшого колледжа в Вермонте, где собирается изучать древнегреческий. В компании его новых друзей происходит убийство. Спустя много лет, Ричард пытается разобраться в случившемся. Тартт не умеет писать плохо, роман отличный.

Энтони Дорр – Весь невидимый нам свет
Потрясающая книга о слепой французской девочке и безгранично любящем ее отце, мастере ключей музея естествознания. О немецком пареньке, воспитаннике интерната, с блестящими способностями к наукам. Они пытаются, каждый на свой манер, выжить, пока кругом бушует война, не потерять человеческий облик и сохранить своих близких. Это книга о любви и смерти, о том, что с нами делает война, о том, что невидимый свет победит даже самую безнадежную тьму.

Дж. Сафран Фоер – Жутко громко и запредельно близко
Книга о мальчике, переживающем потерю отца в результате терактов 11.09.2001.
Ему 9 лет. Он потерял отца, и до конца не верит в то, что его нет. Он ищет любой повод, любую зацепку, которая помогла бы ему его найти.
Фоер довольно необычным способом рассказывает о взаимоотношениях в семье мальчика, чем-то напомнило 100 лет одиночества. Местами скучновато, но в общем, книга стоящая.

Доречі є цікавий фільм по цій книжці, хороші актори чудовий режисер...

Можливість острова




Книга Мішеля Уельбека переносить нас у пост-апокаліптичне майбутнє, коли людство трансформувалося в якийсь новий формат / вимір спілкування та буття, а минулий шлях його до деградації через вдосконалення являє собою чергу різноманітних подій у боротьби за владу, вплив та створення надлюдини і надідеології (чи то пак - релігії нового типу).


Роман цей сам автор назвав "найкращим з усього, що було мною написане". 2005 року книга отримала премію "Інтеральє".

Власне книга написана у форматі такого собі потоку спогадів до різних версій-інкарнацій людини нового типу та прожитих ним життів чи станів свідомості (інколи під час читання книги важко розрізнити, де кінчається одна та починається інша інкарнація головного героя). Манера викладу часом плутає читача остаточно, хоча стежити за головною лінією подій все ж цікаво. Ще інколи починає здаватись, що "всі французи пишуть як Беґбедер", але це - скоріше за все - вади українського перекладу, аніж манери письма самого автора.

Оставлю это здесь, т.к. "экологи" что-то активизировались.

Неисчерпаемый ресурс.
Челябинск: Социум, 2005.- 797 с.
ISBN / ISSN: 0-691-00381-5; 5-901901-42-8

Книга посвящена экономике природных ресурсов и написана в ярком полемическом ключе. В ней показывается необоснованность экологического паникерства, распространенного в средствах массовой информации и общественном сознании. Автор бросает вызов заблуждениям о якобы критическом загрязнении окружающей среды современной технической цивилизацией, глобальном дефиците энергетических ресурсов и полезных ископаемых, пагубных последствиях иммиграции и «гибельности перенаселения».
В книге развенчивается множество мифов, касающихся экономики природных ресурсов, и разоблачаются подтасовки, а иногда и прямой обман самозванных защитников окружающей среды.

Код да Винчи начал читать Брауна. Первые 50 страниц на ура)

Почав недавно
Герман Гессе 1922 — Сіддхартха (Siddhartha)

Любителям проводить время с книгой, или просто ищущих "что бы почитать".

10 главных книг 2015 года, которые стыдно не прочитать:
1. "Стоунер", Джон Уильямс
2. "Светила", Элеанор Каттон
3. "Весь невидимый нам свет", Энтони Дорр
4. "Картахена", Лена Элтанг
5. "Нулевой номер", Умберто Эко
6. "Автохтоны", Мария Галина
7. "Щегол", Донна Тартт
8. "Життя Марії", Сергій Жадан
9. "Європеана", Патрік Оуржеднік
10. "Не сподівайтеся позбутися книжок", Умберто Еко та Жан-Клод Кар'єр

http://www.rbc.ua/styler/dosug/-glavnyh ... 04862.html

Любителям проводить время с книгой, или просто ищущих "что бы почитать".

.....l

здесь принято делиться собственными впечатлениями о литературе, а не быть рупором рекомендациям некоего Е. Савченко
Специалиста по закупке книг

Любителям проводить время с книгой, или просто ищущих "что бы почитать".

.....l

здесь принято делиться собственными впечатлениями о литературе, а не быть рупором рекомендациям некоего Е. Савченко
Специалиста по закупке книг

Ну зря вы так. Нашли к чему придраться.
Я в курсе того, что здесь принято.
Большинство бросает "обложку" даже не удосуживаясь описать свои впечатления о книге, которую рекомендуют.
Это вас не раздражает?

Иногда целенаправленно ищешь, что почитать, чем плохо открыть ссылку и прочитав аннотацию, выбрать?

Ну зря вы так. Нашли к чему придраться.
Я в курсе того, что здесь принято.
Большинство бросает "обложку" даже не удосуживаясь описать свои впечатления о книге, которую рекомендуют.
Это вас не раздражает?

...

Не раздражает. По крайней мере они эту книгу читали.
А вот обсуждение книги здесь пресекается (коментарии допускаются только от автора поста). Это вот раздражает

Гильермо дель Торо, Чах Хоган.
«Штамм».
Три тома.

Очередное произведение на тему монстр-апокалипсиса. Фабула стандартна. Первые симптомы - никто не верит - начинают соображать - поздняк метаццо - аааа - все умерли - не, не все.

Читается огонь. Как начал с первых страниц так и до последних добрался. Из более-менее ровесников только Ходячие мертвецы вспоминаются но они скучные как я не знаю что. Меня хватило аж до 60го выпуска и это я, во1, терпел, а во2 я вообще любитель зомби-хоррора. А в Штамме бодрячком всё так. Что-то среднее между "Они жаждут" МакКаммона, марвеловским Блейдом и "Чумой из космоса" Гарриссона.

З останнього прочитаного можу виділити "Реабілітовані історією". Книга про репресованих в 30-х роках минулого століття. Багато цікавих документальних фактів.
По художній літературі останню книгу прочитав авторства Максима Кідрука. Поки складаєтсья враження, що чим далі, тим якість його літератури нижча. Поставив це все діло на конвеєр. Прикро.

Їхала я якось в електричці, довго, нудно і скучно їхала, ні це не початок книги, я до того як я відкрила для себе книгу на українській мові з дивною назвою. Тут підліток, котрий сидів біля мене витягнув книгу, в товстій обкладинці з дивною назвою і що не менш чудово - на українські мові, книга називалась "Дім дивних дітей". Він почав читати і моя подорож "собакою" не здавалась мені вже такою тяжкою, шию викручувала, щоб непомітно читати разом з хлопцем, правда, не знаю наскільки мені вдалось те "непомітно", але він ніби не заперечував))).
Записала в телефон. щоб не забути назву тієї книги і через десь місяць по тому тільки змогла скачати. І читаю з захопленням, не так щоб сюжет прямо був цікавенний, але сама мова,...!
Я завжди читала багато із самих пелюшок, скільки себе памятаю але читала практично завжди на російській мові, давно вже хотіла перейти на українські переклади і таки давно було потрібно це зробити. зараз я насолоджуюсь речовими обертами, нашою чудовою мовою.
Переклад на висоті.
Рекомендую!
П.С. Жанр книги фантастика, містика трохи невеличких жахів,кому як).

Їхала я якось в електричці, довго, нудно і скучно їхала,

це початок іншої книжки "Дівчина у потягу", екранізація якого незабаром вийде на наші екрани (десь таке писали)

Ось підбірка класики української літератури для "обов'язкового" прочитання.
PS. Щодо посту нижче: завжди до збірок "обовязкових для читання кожному" ставився як списку цікавих книжок.

Мене завжди уміляло ось це "Обов'язково мають прочитати всі".
Ну от скажіть, хто це вирішує, що я маю ну обов'язково у своєму житті це прочитати!?
Бачила список світової літератури , яка теж позиціонується "до обов'язкового прочитання", так там половина мені не цікаво, я не скажу, що твори погані, просто не буду я читати те, що ну о"бов'язково повинна", через те, що хтось вирішив, що кожній людині це ну прямо необхідно!))).
Підбірку гляну, може щось і зацікавить).
Дякую!

Ще один список)

Українська дитяча література – досить багата та різноманітна, хоча з першого погляду так і не скажеш. У книгарнях можемо побачити засилля книг іноземних авторів і досить часто – російською мовою. А що ж для дітей писали українці?
Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва підібрав перелік найкращих дитячих літераторів – класиків та сучасників.

З того всього малі фанатіють "Лісової школи" Нестайка (1-2 класи), коли можу читаю на ніч їм "Тореадорів". А Прохасько, навіть так ПРОХАСЬКО, його рекомендую всім читати)
Повторюсь, що то список авторів, на яких варто звернути увагу

Юрій Іздрик. "Після прози", "Календар любові"

Читає Автор:

Рим папы и призраки (Popes and phantoms) Джона Уитборна. По мне так Д.Браун до него сильно не дотягивает во многих смыслах.

Код да Винчи Брауна и Стругацких "Трудно быть Богом"