Похід «В гості до зубрів» 30 квітня – 5 травня 2016 року.
Склад учасників:
Коваль Сергій – організатор
Галкін Олександр – «фінансист»
Синолицький Олександр – механік
Седлецький Руслан – лікар
Алла - кухар
Запланований трек:
Ще у дитинстві я багато чув про «Біловіжську Пущу», із пісні групи «Песняри», та й Брест – місто-герой, відомий своєю фортецею, яка перша постала перед нациською Німечинною у 1941 році. Мене також вразив роман Бориса Васильєва «В списках не значился», про героїчний захист Бреста.
Думки поїхати ровером у сусідню республіку Білорусь виношував як та мати дитину, тільки на втілення задуму пішли роки. У підготовці до походу, одним з головних проблем було, як на мою думку, добратися до старту у місті Брест. Було декілька варіантів, один із яких - своїм ходом від Ковеля через Шацькі озера (Було відкинуто через зайвий ходовий день). Електричками з Ковеля до Бреста – теж відкинув, через велику кількість пересадок. Хоча варіант який обрали, теж був стомлюючим, але його «плюс» був у тому, що він не потребував пересадок (Рейсовий автобус «Кам’янець-Подільський – Брест» - 12 годин у дорозі). Оскільки я часто катаюся на велосипеді, я практично кожного дня бачив автобуси за цим маршрутом, доволі зручні. Через знайомого дістав номер власника. За 2 тижні я йому подзвонив, пояснив що група з п’яти чоловік, та всі з велосипедами, щоб не було проблем. Адже ми будемо сідати на автобус у Хмельницькому. Він мене запевнив, що все буде добре. За кілька днів, на автовокзалі у Хмельницькому, ми під’їхали з товаришем до автобусу яким безпосередньо мали їхати. Наче усе гаразд, велике багажне відділення. Спокійно поїхали готуватися до подорожі, кожен від організатора отримав своє завдання, щодо своїх обов’язків у групі і потреб у спільному та особистому спорядженні.
Зустріли Аллу з Дніпра, трохи покаталися містом, потім поїхали до гаражу одного з учасників, де розподілили спорядження. Далі поїхали на автовокзал, чекати на автобус.
Під’їхав наш автобус, ось тут і відчули перший негатив від подорожі : у багажному відділенні речі пасажирів були складені таким чином, що наче немає місця для велосипедів. Водії автобуса сказали, що нас не візьмуть, бо немає куди вели всунути (у нас були квитки на руках ). Це все було зроблено для того, щоб ми «позолотили ручку» водіям .
1 день: Брест- Скоки-Каменец, 88 км (набір висоти 150м)
приблизний пройдений трек
У Бресті нас зустрів місцевий велотурист Віталій, з яким я радився щодо визначення подальшого маршруту. Він із радістю погодився показати нам Брест. Відразу пішов сильний дощ, який супроводжував нас час від часу цілий день, зіпсувавши нам плани.
Поїхали в район залізничного вокзалу розміняти валюту на місцеві грошові знаки. Віталій трохи покатав нас по Бресту, але відразу застеріг - їхати будемо по тротуару, адже в них заборонено велосипедистам їздити проїжджою частиною. Чесно кажучи, це було досить важко разом із баулами, особливо коли потрібно було перетинати дорогу для автомобілів.
Брестська фортеця - дивовижне місце, відчувається вся її велич і біль. Віталій нам показав усі таємні куточки навколо, розповідав різні історії. Побували ми і власне у музеї на території фортеці.
Пообідати Віталій нас повів у їдальню місцевого залізничного ДЕПО. Таке я пам’ятаю ще з дитинства, наче повернувся на 25 років назад, у минуле. Дешево і смачно.
Далі ми вирушили у сторону Беловежі. На шляху до нашої цілі заїхали й у садибу Немцевечей (XVIII ст), де був підписаний мирний акт I світової війни. Нажаль, у святковий день він був зачинений, але дуже радив би до нього завітати при нагоді.
Дорогою до Каменеца між селами пролягали чудові велодоріжки і простирались незабутні краєвиди. Сам Каменец відомий своєю оборонною вежею, яку чомусь називають «Біла вежа», поруч дерев’яні скульптури.
Постійний дощ змушував нас шукати варіанти цивільної ночівлі.Таким чином, вже у перший день ми відійшли від запланованого треку. За планом ми мали стати на ночівлю наметами перед Пущею, або безпосередньо на території заповідника (за словами місцевих, головне не потрапити на очі лісникам). Відразу біля «Білої вежі» був стенд з агросадибами, номерами телефонів, відстань від точки. Подзвонили у декілька місць навколо, були вільні місця. Вирішили їхати в одну з садиб, домовилися за ціну 20$ з чоловіка, подолали майже 12 км. На місце приїхали 2-е з групи, пішли оглядати садибу. Але тут адміністратор видає, що потрібно ще 20$ для поселення. Помітивши що вже смеркається, думали, що до іншої садиби ми вже не поїдемо. Але все ж таки вирушили назад у Каменец, цей варіант ми не обрали через те що у номері 2-х спальне ліжке і 2 односпальних, один мав на підлозі заночувати. Зустріли польських вело мандрівників, перекинулися парою слів і побігли заселятися у номер , кинувши жереб хто ж буде на підлозі, випало Сашку Синолицькому.
2 день : Каменец- Каменюки- «Беловежська Пуща» - Шарашово, 104 км (набір висоти 180км)
Приблизний пройдений трек :
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=dulzzxevphvkaiai
Зранку святкували Великдень вдячний господар приніс «крашанки», дуже зрадівши, що ми не поляки. Відсвяткувавши ми рушили до селища Каменюки.
Беловежською Пущею прогулянка велосипедом коштує доволі недешево: 70000 рублів (50 грн). Вам дадуть карту на якій зображено 4 веломаршрути, від 10 до 27 км . Але це найкращий варіант ознайомитися з її мальовничістю, адже з вікна екскурсійного автобуса не встигнеш побачити усієї краси цієї місцини, не вдихнеш запах віковічних дерев. До речі, автобуси «літають» на вузьких доріжках доволі жваво, хоча рух велосипедистів тут переважає. Загалом, ми накрутили близько 60 кілометрів Беловежою. Хоча коли я зупинився щоб одного пропустити, він навіть аварійкою подякував. Катати там можна довго, проте, в нас бракувало часу, тому ми вирушили з Беловежі далі за маршрутом.
Вразив туалет, їх доволі багато вздовж маршруту (вони навіть є на картах, але також було і багато знаків, що вказують напрямок до них). Не стримався, один сфотографував (здивувала чистота).
На виїзді КП «Грудка» жінка-охоронець дуже здивувалася нашій появі, але пояснила, у якому напрямку краще рухатися далі. Асфальт закінчився, їхали мисливськими угіддями. Нам із Русланом, їдучи попереду, вдалося побачити молоденького лося. Нажаль, поки я діставав фотоапарат він встиг зникнути у лісі.
Шарашово вразило своїми будиночками. Наче повернулися на одне століття назад, : повністю дерев’яні будинки стоять майже притулившись один до одного.
Вже сутеніло і ми знову не доїхали 20 кілометрів до запланованої ночівлі, тому Сашко Галкін поїхав у розвідку місця ночівлі. Ну просто якимись нюхом він знайшов чудове місце, зі столиком.
3 день: Шарашово-Пружани-Ружани, 78 км (набір висоти 148)
Приблизний пройдений трек :
У Пружанах відвідали Собор Олександра Невського, Садибно-парковий комплекс Штиковських (нажаль, він був закритий для відвідувачів, так що ми лише прогулялися парком).
Поруч ще одне старовинне містечко, але на відміну від Пружан, тут все більш - сильно виглядають пам’ятки історії. Синагога – розбита, знаходиться на території автопідприємства. Одна з окрас Білорусії, як вважають місцеві жителі, палац Сапогів. Лише вхідна брама і частина палацу була відновлена, все інше стоїть в руїнах. Місцева дітвора бігає за туристами і пропонує розповісти легенди про палац за плату, але ми відмовилися. У принципі, щось подібне мені нагадало про палац у місті Тульчин, Вінницької області.
Знову через втрачений час ще першого дня не мали змоги вчасно дістатися до запланованої точки ночівлі. Пошук нового місця ночівлі доволі ускладнився, адже зліва і справа болотиста місцевість. І тут Сашко Галкін зновін звідки виїхав!» - вигукнув Сашко. І о, Боги! Чудове місце з альтанкою. Ми стали на ночівлю.
4 день: Ружани – Слонім-Барановичі, 99 км (набір висоти 194 м)
Приблизний трек :
Було прийняте рішення змінити маршрут, оскільки ніяк не могли наздогнати запланований графік. Третій день на стадії планування був найважчим. Саме тому ми просто вирішили до Барановичей добиратися виключно асфальтом і через Слонім. В цей день нас не чекали якісь пам’ятки культури, хоч Слонім і давнє місто, але цікавого для себе ми не знайшли. Виїхавши за Слонім, потрапили на розв’язку доріг.
Зупинилися біля Лукойловської заправки, зайшовши усередину та придбавши морозива, ми помітили, що на заправці є душ. Нам люб’язно дозволили всім прийняти душ безкоштовно, це було чудово! Запитавши де можна попоїсти у дорозі, ми дізналися, що найближче кафе біля Барановичей «Там даже жарят шашлыки!» О-о-о, подумали ми, та поїхали в сторону Барановичей. Кафе нас розчарувало: дві тітоньки сиділи на лавці біля кафе. В їх очах читалося «І якого фіга ви сюди приїхали?». Сервісу - 0, відразу сказали що у них самообслуговування і не дай Боже ми назад не принесемо тарілки, виделки та інше приладдя. Швидко поївши, ми поїхали у Барановичі щоб закупити продуктів на вечерю і поставити табір за містом. Цього разу, після виїзду за місто відразу зупинилися за кільцевою у невеличкому садочку.
5 день: Барановичі- Снов-Несвіж- Барановичі, 97 км (набір висоти приблизно 500 м.)
Ранок нас зустрів літаками-винищувачами, які доволі низько пролетіли над нами. Вирішили по ходу руху шукати місце ночівлі на вечір. Відразу натрапили на одне з оголошень агросадиб, переписали номер і поїхали далі.
При в’їзді у місто Несвіж, напроти пожежної частини, є чудова їдальня. Сам Несвіж є одним з туристичних центрів республіки. У місті існує дуже багато цікавинок: в’їздна брама, знову дерев’яні ідоли, та сам замок. Ціна вхідного квитка була доволі велика, 130000 рублів (майже 100 грн).
Вирішили зробити сонну перерву поблизу ставка, що розташовувався неподалік від замку.
Відпочивши, ми рушили назад. Нажаль, кращого місця ночівлі ніж те, що було біля Барановичей на шляху так і не побачили . Доїхавши до Снова вирішили подзвонити в агросадибу що бачили по дорозі. Набрали номер, питаємо які зручності є, кажуть - все на вулиці. Запитали чи можливо прийняти водні процедури, у відповідь почули що є шланг, ставок тільки риють. Абзац. У Снові побачили готель для колгоспників, вирішили поцікавитися, чи не совдеп. Зайшли усередину - це він і є: стіни викрашені у зелені кольори, стеля побілена, запах перегару. Прибігла комендант готелю, як Термінатор у фільмі, зверху до низу оцінила нас поглядом. Дізналася що ми не поляки, отже ціну велику не накрутиш, але коли вона таки озвучила ціну - ми відразу розвернулися.
Закупивши продуктів у сільмагу, вирушили до попереднього місця ночівлі .
6 день : евакуаційний, приблизно 20 км.
В Алли евакуація потягом з Барановичей, в нас - електричка до Бреста. Електрички у Білорусі дешеві, але в робочі дні порожні. З велосипеду, за правилами перевезень, достатньо зняти переднє колесо, навіть чохол не потрібен. Про це ми дізналися від кондуктора електрички, на касі ж сказали що потрібен квиток у розмірі 100% вартості повного пасажирського квитка.
Прибувши у Брест , ми вирішили вже не їздити тротуарами. Як виявилося, ганяє міліція місцевих, а туристів і спортсменів не чіпає . Ми вирушили до Брестської фортеці. Оглянувши її ще раз, вирушили сідати на автобус.
Знову повторилася історія з велосипедами біля автобуса. Усі вже були втомлені, не хотілося сперечатися, заплатили за кожен велосипед по 50 гривень.
Бюджет поїздки з людини: 1540 гривень ( 730 гривень( транспорт) + 120 (ніч в агросадибі) + 600 гривень (харчування за всі дні) + 90 (екскурсії музей Брестської фортеці + Пуща))
Кілька порад після походу:
1) В країну треба брати долари, їх легше обміняти на білоруські рублі. Хоча можна сказати, що в кожному магазині (навіть в селах) є можливість розрахуватися банківською карткою.
2) Вражаючим відкриттям було те, що в Бресті навіть у кіоску «Союзпечать» є термінал.
3) Поїздки на електричках полегшують життя. Тут вони чисті і дешеві. Про те, як перевозити велосипеди я писав вище (просто знімаєте переднє колесо і все, навіть не треба чохлити).
4) Потрібно бути готовим, що кафешок по дорозі і навіть у містах немає. Як правило, це їдальні різних підприємств.
Дякую за увагу! Щасливих подорожей.
Нічого немає випадкового в житті, усе пов'язане і переплетене єдиним світлом Неба, і кожна дрібничка має свою доцільність. Коли я постану із праху, то поведу за собою світ.
