шото я очкую, Славик (с)
Саме такий був мій настрій до того моменту, коли суддя дав старт.
Страшно було, шо візьмуть судоми, як на парному марафоні. З цього приводу я затарився Nutrend'ом i підняв цілу тему на велофорумі про судоми.
Ще було страшно, що мені тупо не вистачить витривалості, сили і впертості проїхати-таки 3 години.
Позаду - парний марафон, де мене взяли судоми і Пуща, на якій мені не їхалося, хоч ти плач. Це не додавало ентузіазму.
Отже,
підготовка.
За тиждень до марафону проїхав з матрасниками 218 км за добу.
Тиждень перед гонкою не злазив з велосипеда, коли їздив по місту у справах. Наїжджав щодня від 50 км і більше з середніми швидкостями за 27 км/год.
Передстартовий мандраж
Рік назад на тій самій гонці я дивився на Петренка, який бовтав свій гіпотонік і думав:
ууууууу, травлять себе почом зря всякою гидотою!
Цього ж року перше, що я зробив на стартовій поляні - це забрав своє замовлення хімії і приготував 5 літрів гіпотоніка.
За годину до старту закинувся двома таблетками антикрампу.
Ходив галявиною і всім нудів, шо мені дуже страшно.
А справді, страшно капєц, не було ще гонки в цьому сезоні, перед якою я би так хвилювався.
Ну і нарешті оголосили 10хвилинну готовність і ми почали взуваться-вдягаться.
Я взяв з собою на трасу камеру, насос, телефон, коробочку для слухових апаратів, флягу 0,75 л з гіпотоніком і ампулу рідкого магнію.
1 коло
На старті стаю в самому кінці натовпу з 52 чоловік.
Зразу після старту виявляється, що я вже не останній, хоча був останнім щойно. Адреналін, да!
Через 100 метрів після старту - піщаний спуск. На ньому переді мною гонщик заривається переднім колесом і зупиняється. Я беру ліворуч, щоб його об'їхати. І в цей момент бачу зліва-ззаду гонщика, який через мій маневр полетів у кущі. Упс!
Перше коло ледве їду, навіть не їду, а так, кочуся. Коли мене доганяють - сідаю на колесо і трішки кочуся за народом, потім знову відпадаю. Запам'ятовую всі велосипеди, спини і шорти, подумки говорю собі: ех, більше я їх сьогодні не побачу.
Хоча, десь в глибині душі жевріє надія на ГПЛГ (с) vile_gnus . ГПЛГ - главный парадокс любительской гонки, він же "синдром 5хвилинного лося".
Матюгаюся на пісок. Піску було дофіга і на першому колі він був в фіговій кондиції. Але зупинявся я за все коло всього 2-3 рази.
В якомусь місці дивлюся на велокомп - 9 км пройдено. Омг!!! Я ж тільки почав їхати! Я ще дихаю через ніс і у мене пульс у вухах не стукає! Я гіпотоніка ще не пив! Ааааа! Панікую, шо капєц.
А потім случається пздц. На одному з поворотів я хочу загальмувати і розумію, що мені нафіг відбило кермом пальці. Пальці не гнуться, не розгинаються, жах.
Потроху таки докотився до фінішу. Останні півкілометра смоктав гіпотонік, щоб звільнити флягу, останні 3-4 км шукав зручний хват, від якого не так страждали би руки.
В'їжджаю на стартову поляну. Кричу, ору на всю поляну:
тооооооооша, дай насос для вилки!!!!
Тоша одразу мене розуміє, кидає печиво і банани, які тримає в руках і біжить за насосом. Тим часом брат наливає у флягу гіпотонік, засовує в кишеню банан, а я їм печиво і засовую в рота банан.
Тут прибігає Антон, вкручує насос і питає:
качать, спускать? Я кажу, що треба спустить 20-30 псі. Да, ремарка: тиском повітря регулюється жорсткість вилки, тому я і попросив стравити трохи повітря.
Виїжджаю на друге коло. Уважний читач побачить на фото банан, шо стирчить з кишені. Да, в роті - 2 Есмеральди і банан.
2 коло
Виїжджаю бодрячком. Втоми немає, голова свіжа, хочеться їхати ще.
Одразу доганяю чуваків, які мене випередили, поки я стояв.
Дивні відчуття від приспущеної вилки. Спустив-то я вилку, а в поворотах здається, що покришку носить. Слєгка стрємаюсь.
На другому колі їду більш-менш рівно, майже не доганяю і мене майже не обганяють.
Коли почав капати дощ - зупинився, зняв слухові апарати і заникав у коробочку. До кінця гонки їхав без них.
Почав задумуватися про те, що підвіс (велосипед з двома пружинками, спереду і ззаду) - хороша штука, а траса Коцюбинського - суцільна стіральна доска, а мій зад - латунний або залізобетонний.
На другому колі догнав чувака на жовтому підвісі Келліс. Після мого крику "Келліс катіт!" чувак помітно додав у темпі. Так я за ним і доїхав майже до фінішу. За півкілометра до фінішу я вирвався вперед, щоб він не втаранитися в нього, поки допиватиму гіпотонік з фляги.
На галявині стандартна процедура: залить гіпотонік у флягу, сожрать банан і 2 пєчєньки, банан у кишеню.
На третє коло виїжджаю з хіщним оскалом на губах, бо бачу, що чувак на жовтому підвісі ще й не думає виїжджати. Да, його там можна частково побачити за мною.
3 коло
В ногах з'являється важкість, але я знаю, що до стану "всьо, я словіл вафлі" ще далеко.
Взагалі, приємно, в цьому сезоні я стабільно роблю речі, яких раніше не робив: можу їхати через біль в ногах і можу їхати інтенсивно потіючи. Раніше перше ж больове відчуття або крапля поту подавала в мозок сигнал
"Стоп-машина!" і всьо.
Їду трішки швидше, ніж друге коло, вже починаю прискорюватися, щоб віджарити на четвертому колі.
Всі підйоми заїжджаються на тих же передачах, що і на першому колі - це хороший знак.
До роботи м'якої вилки вже звик.
Було смішно, коли мене ззаду догнали і кричать
"Справа!". Тобто, чувак має мене обігнать по праву від мене руку. Я беру чучуть ліворуч, щоб йому було менше місця. Чую:
оойойоййй, я перепутал лево-право!!!
Пісок, на який я так матюкався на першому колі, вже утрамбували і по ньому можна їхати.
Потім доганяю дівчинку на спуску, лечу на всіх парах, зарані кричу:
сле-ва! *пауза* сле-ва!
Шо робить дівчинка? Правильно! Вона викручує руль ліворуч і летить мені під колеса. Мать-перемать, по тормозам, руль праворуч - об'їхав. Уфффф, а шо було би, якби таки втаранився?
На фініші прошу у брата і Антона води. Води немає поруч, треба брати. Забираю назад свою флягу з гіпотоніком, в якій ще половина є, і їду на четверте коло. Не їв.
4 коло
Включаю третю зірку і починаю ломить. З усієї дурі.
Шо цікаво, попереду то нікого немає, то за поворотом зразу півдесятка. Обходжу народ пачками. Вони здулися, ледве їдуть, а я таки живий.
В одному місці, на піщаному апхілі трохи поплатився. Через те, що я не рівномірно крутив, колесо буксонуло, вел став і я приліг на бочок.
Що цікаво, на 4му колі у мене було нормальне самопочуття, можна було йти на 5те коло.
Все, фініш!
Резюме
Shilik (20:52:20 8/06/2011)
я тебе прогнозирую 35-е место
причем итоговое, а не из зареганных
8RydeR (21:05:32 8/06/2011)
ех, а я би хотів все-таки 29м хоть виїхать
Я 21й із 52х. Позиція - 20й з 52х, судячи за оновленим протоколом. Нарешті я в верхній половині фінішерів, дааа!!!
4 кола за 3:11:10
По колам: 47:17 48:05 46:59 48:49
Графік позицій:
Ну і фото після фінішу:
Брателло поїхав у категорію "1 коло" і зайняв третє місце. Да, плюс медаль у колекцію.
Йому 15, у зовсім дорослі категорії пускать ще страшно.
