В цій темі відписую покищо я один
В темі "мій велосипед" часто, і правильно починають писати про те, що от був такий велосипедний шлях, потім сталось так, і так, і потім вирішив стати на слизький шлях велосипедінгу, і все інше. Але я б хотів тут писати саме про мій велосипед.
Хлопці, на відміну від дівчат в більшості своїй люблять оживляти неживі предмети, займатись тотемізмом. От так, буває ввечері ідеш на балкон, і розмовляєш з велосипедом. Але поки він був в мене малим, і не бачив нічого крутіше Китаєвських горбів, я йому не мав що розповісти, тільки хвалив.
Але зараз в мене вже є історія однієї довгої пригоди.
Хотів прийняти участь в Марафоні, побачити чи витримаю я, і як буде вести себе велосипед. Зрозуміло, що неживий шматок баріонної матерії. Але коли ти на велосипеді, то це інша справа. Це вже велокентавр.
Так про марафон Невицьке 2014.
Це було да. Пригода з тягунами, багнюкою, спусками пральними дошками.
Найбільше вражень звичайно від багнюки, її було стільки, що огого. Мені здається в Карпатах є приховані родовища багнюки, потужність яких зможе забезпечити людство на тисячі років. Скоро нафта кінчиться, і всі перейдуть на багнюку. Тобто всі сядуть то на велосипеди, але, щоб їздити було веселіше, треба ж щоб на дорозі була багнюка, тут Карпати і стануть в пригоді. Нас чекає світле фінансове майбутнє.
Я так в багнюку не вляпувався дуже давно. Пам"ятаю, якось заліз, думав по вуха, на початку велокатання. Але ні, то я не по вуха вліз, то просто пальці забруднив.
Але зараз до багнюки дійду.
Значить, спочатку тягун, який можна проїхати, і під кінець трішки пройти. Бо там схил дуже крутий, а я не дуже потужний щоб його викотити. Але рухався разом з групою.
Потім спуск, думаю, от тут можна відпочити. А ні, треба бути дуже зосередженим. Рухаюсь по центральному валику, акуратно, щоб не шубовсьхнути в калюжі.
І тут, я не доконтролювався, і як плюхнусь в калюжу. Думаю, все, я в багні, треба рухатися далі. Але виявилося, що я не був достатньо сильно в багні. Кінець схилу порадував такою кількістю "глизявки" що в мене нічого не крутилося. Особливло не крутилося заднє колесо. І головне через 20 метрів перше КП, а після нього апхіл, добре, що не сильно крутий, який можна викрутити. Звичайно з багном велосипед в мене важив біля 30 кілограи, і треба було побільше з нього поскидувати.
Трішки відчистивши, поїхав вгору, мене хтось обганяв, я когось обганяв. Все було монотонно, і скучно. Крім краєвидів, звичайно. Глянеш вниз, а там височезні сиквойї, такі що відчуваєш себе маленьким тараканом на велосипеді, і тільки вусами шивешиш, щоб піт в очі не тік, ато пече зараза.
Ще запам"ятались наждачні спуски, чи то спуски пральні дошки. На таких спусках заздриш хлопцям на двохпідвісах. Сам я погано їду в низ. Тому їхав як їхалося. В результаті дуже напрацював сильно суглоби зап"ясть, і ліве стегно чомусь, бо ліва нога була в мене задньою. Треба такі штуки десь тренувати на витривалість.
Взагалі от так все і вийшло.
Коли ми рухались до Ужгорода, то порвав цеп, яка була вже суха, і видавала звуки десятирічного ашанбайка без тех огляду.
Результат, 23 з 34 в своїй віковій категорії.
Так от, в мене велосипед вже обріс трішки, і він не просто Но он рейдж ровер, а ноуон рейджровер-який-бачив-багно-карпат. Чим далі, тим назва його буде більше відображати те що він бачив, те що він, і я може.
фото на пам"ять
Re: no one rage rover
