Я потрапила з власної ініціативи волонтером саме до крила УНСО Правого Сектору, яке очолював Ігор Мазур (Тополя). То було десь одразу після втихомирення майданівських подій, бо під час Майданівської боротьби в мене була своя банда допомоги пораненим і я ще ні до яких рухів не належала.
Отож потрапивши до ПСу, мені, як бізнесмену, одразу впав до уваги неймовірний безлад в питаннях організації навіть елементарних процесів, принаймні починаючи з середнього рівня й до нижчого. Впевнена, що на полі битви було більше злагодженості ніж тоді, коли рух почав перетворюватися на якусь мобілізаційну хвилю бажаючих вступити в Правий Сектор. Тоді ж до Правого Сектору масово приєднувалась надзвичайно велика кількість людей. Ви пам'ятаєте мавзолейські нескінченні черги до центрального штабу в приміщенні Київстару. Організатори робили, що могли, але на мою думку їм не вдалося тоді організувати таку стихію і через це багато людей втратилось.
Основна причина цього була в тому, що люди,які записувались, вважали що досить заповнити анкету і чекати наказів. Наказів не було. З самого початку ті, хто лишились працювати інтуїтивно робили наступним чином - приходили, оглядалися аби зрозуміти чим тут можна допомогти, пропонували ініціативи та брали їх виконання на себе - хто так вчинив - той став членом Правого Сектору, хто чекав, шо його про шось попросять, той не став членом ПСу.
Власне маю зазначити, що в моїй тепер структурі Марусиного Полігону працює саме така схема і досить успішно. Ми ніколи не надаємо наказів щось зробити, а лише озвучуємо списки потреб і вже ті, в кого є час та бажання, самі приєднуються та роблять роботу. Хтось нам казав - це схема побудови монастиря
Накази в нас отримують вже тільки ті, хто давно з нами працює і на кого перевірено можна покласти відповідальність.
Одначе для усього Правого Сектору така схема не дуже підходить.
Отож я з позиції крила УНСО спостерігала ще одну проблему - відсутність взагалі комунікації між організаціями що увійшли до Правого Сектору. Тобто, на найвищому рівні керівники організацій та максимум їх заступники між собою ще зналися але в середньому й нижчому рівні ми ніколи один з одним не пересікались та не спілкувались. Зборів ніяких не було, де б ми бачились. От якби було поле бою то да - там усі на одній барикаді, а після барикад ні.
Я особисто заходила до Азовців просто познайомитись, бо ж тоді ще були ризики і треба якось тримати зв'язок з найнижчих рівнів. Короч, було складно працювати.
Проблема яку зараз озвучує УНСО - ігнорування - то я з нею особисто знайома. Коли в Правого Сектора була соціальна група ВКонтакті то нам УНСОвцям та АЗОВцям було надзвичайно складно добитися, щоб туди вивішували й нашу інфу. Адміни були непробивними броненосцями і саме через їх дурну роботу на Тризубівців повз'їдалися інші організації. Бо в групі тільки інфа за Яроша висіла та українські новини. Це абсолютно неправильно, та в загальному хаосі вже було як було.
І найвеличніша проблема Правого Сектору - кожна складова організація себе дуже любить і свій бренд не хоче здавати під спільний бренд ПСу.
Це ж видно неозброєним оком, якщо Білецький є лідером для Азову то, зрозуміло, що вони не шануватимуть Яроша. Такий от колапс і з ним нічого не зробиш. В нас уся політика завжди будувалася навколо лідера а не навколо ідеї. І поки що очевидно так і залишиться. В цьому нема нічого поганого чи хорошого, просто так є.
УНСО не вся увійшла до Правого Сектору. Ця організація паралельно й залишалася УНСО бо я знаю УНСОвців, які не підтримували ПС та залишалися вірними тільки своїй організації. А частина хлопців стали УНСОвцями у складі ПС і деякі з них тут і залишаються незважаючи на рішення УНСО офіційно вийти з Правого Сектору.
Тризубівці очолили Правий Сектор але мене поки що в Тризуб ще не вербували і саме тому! я залишаюсь в Правому Секторі.
ЩО ТАКЕ ПРАВИЙ СЕКТОР СЬОГОДНІ?
Я дуже поважаю УНСОвців, Тризубівців, організаторські вміння Білецького і вважаю що ці організації й самі по собі повинні процвітати паралельно з Правим Сектором. Зроблю все для того аби між нами було порозуміння, бо все одно наша барикада є спільною і ми всі це розуміємо.
Щодо мене, то я зараз не належу до штабу Тополі, а є командиром запасного батальйону силовиків ДУК Правого Сектору і мій керівник тризубівець друг Летун.
Я точно можу сказати що не обирала між УНСО та Тризубом, бо я ПРАВОСЕКТОРІВЕЦЬ... той ше
Я не належала фактично до УНСО коли вступала в Правий Сектор і зараз не належу до Тризуба. Я приєдналась до ідеї оборони країни і дуже намагаюся оберігати Правий Сектор і людей в ньому таких, як я, поки ще вірю в результативність цієї сили. А моє рішення змінити політичне крило на силове (а не УНСО на Тризуб), то просто результати моєї роботи, оскільки так трапилось, що ми побудували успішний полігон і працюємо з вишколами цивільних та бійців, тож логічніше в структурі зайняти правильно своє місце серед силовиків.
В мене вже величезний колектив і по полігону і по батальйону і вони теж не належать до тих організацій які спочатку склали спільну силу. Мої люди це злобні правсєки з кількома вищими освітами, знанням кількох мов, почуттям гумору та впертим бажанням перемоги. Пам'ятаєте де ви їх бачили? Правильно в Євромайданівських кафешках в балаклавах та з бітами біля чашок з кавою.
Моя організація - Правий Сектор, це мої побратими, інструктори, волонтери, мої бійці, я знаю кожного особисто, я даю право в своєму осередку мати власну мову, власну національність, власну релігію і віднімаю тільки одне право - нав'язувати своє іншим. Обов'язковою є повага до побратимів, до усіх націоналістів, патріотів, сучасних і тих, хто поклав за Україну своє життя. Все. В нас нема більше інших ідеологій. Ми збираємося та працюємо тільки на благо України. Наші справи ми оплачуємо власними коштами і той хто нам допомагає теж може себе сміливо називати Правсєком бо він матиме підтримку серйозної кількості патріотів із загостреним почуттям справедливості.
НЕ РОЗВОДЬТЕ ДЕМАГОГІЮ, ВМИКАЙТЕСЬ ТА БУДУЙТЕ, БО ЦЕ Ж ВАШЕ.
Через стихійність та непрофесіоналізм членам ПСу дуже важко було і є будувати Правий Сектор таким, яким кожному хотілось би його бачити. Бо ж не забувайте про те, що в цю силу прийшли організатори кількох невеликих організацій, що не мали справу з такими масами прихильників і такими масами ворогів!!!
Роботу по розбудові структури дуже ускладнювали увесь час бойові дії та внутрішні вороги української державності. Це мені довелося відчути не один раз у складі цієї організації. Усе що я можу зробити я роблю, якщо критикую то одразу пропоную вирішення і готова взяти виконання на себе. Я закликаю до цього кожного з вас. Ви хоч уявляєте собі що це буде за сила, якщо ви всі психонете та теж так увімкнетесь?
Можу запевнити, Майдан 3 буде просто непотрібен, бо ви розіб'єте внутрішніх ворогів, змусите працювати тих хто уникає державних обов'язків, тобто будуватимете державу а не руйнуватимете ігнором і питання війни автоматично матиме зовсім інші темпи та зовсім інше вирішення.
Кожного разу, коли буде бажання розкритикувати непрофесіоналізм Правого Сектору - їдемо до мене на Марусин полігон або до найближчого осередку Правого Сектору і беремося до спільної роботи, бо ж її вистачає.
Нагадую - не питайте "а що вам потрібно?" - їдете, дивитеся хазяйським оком чим можете допомогти, берете на себе відповідальність за виконання і з Богом.
Якщо ваші осередки далекі від ідеалу - виносьте мозок центральному штабу, нехай налагоджують роботу pravyysektor.info бо ми ще в процесі будівництва тож не чекайте що все одразу буде як вам хочеться, прикладайте зусилля.
Оце називається "Разом переможемо!"
https://www.facebook.com/groups/marusinpoligon/
PS
Після моєї попередньої статті про наведення порядку в ПС, куди я попросила долучатись кожному, не дивлячись на те, що я кинула посилання на центральний сайт, який має працювати у випадку коли ви самі не справляєтесь, усі почали мені писати з усієї України про проблеми пов'язані з ПСом аби я їх вирішувала, АЛЬО! Ви вмикаєтесь і все вирішуєте самі. Це не політична партія совкового типу, тут ви можете і маєте впливати на структуру та на порядок. Тож прохання не писати мені про Одесу, Харків, Запоріжжя, бо ж я намагаюсь власним прикладом натякнути вам, як потрібно діяти а не вирішувати ваші проблеми без вашої участі.
Удачі вам, я впевнена, що ви зможете, треба тільки трохи розізлитись на себе
