Завершення сезону було чудовим!
Та на початку подорожі так не здавалось.
Спочатку ми добряче померзли в нічній електричці. Хтось досипав, хтось ласував морозивом, а самі досвідчені грілись у спальнику
На вокзалі Коростеня сонні, голодні та холодні дочеклись дизеля на Овруч. А вже в Овручі зустріло сонечко, яке радувало нас практично цілий перший день.
Дорогою нас зустрічали покинуті будинки, покинуті цілі села. Люди пішли звідсіля і природа дуже швидко стирає сліди їх перебування.
Прийде час, коли віднайти ці хатинки буде дуже складно.
У деяких будиночках було таке відчуття, що господарі ось-ось повернуться, а в інших вже й не пахне людських духом)
Склалося враження, що краса Полісся частенько слугувала художникам для створення картин з казковими пейзажами.
Дуже сподобався поліський заповідник. Земля між високих сосен вкрита зимно-сірим мохом наче килимком. Казково...
Музей каміння теж не залишив байдужим
Дідове озеро - суцільний спокій і забуття, пили чай
шукали ДОТ, не знайшли
(якби не той вічний цейтнот, я б тут зависла на довше).
Дорога місцями була досить важка.
Піски вже сирі і їхались легше ніж влітку. Болото мокре шо капец, чагарники, торф’яники (навіть бачили як горить, запах як в Києві влітку). А ще, перші два дні після поїздки, сидячи на роботі, згадувала гарним словом ту кляту червону саблезубу бруківку...
Я вперше побувала у цих краях, побачила та відчула красу Полісся, впевнена що повернусь
Враження дуже сильні, не відпускають досі.
Дякую чудовій компанії за компанію
З вами завжди круто!
Паркеру за організацію, підтримку, правдиві та не дуже неймовірні історії та позитив впродовж всієї подорожі!