11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Покатеньки від клубу "Любителі велопригод". Тут дозволений флуд, мінімум модерації
Аватар користувача
Kaschey
*
Повідомлень: 19
З нами з: 21.3.16 13:39
Стать: чол
Звідки: Бровари

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення Kaschey » 24.6.16 11:36

Всім привіт, ось мої фотки та купа відео.
Приємного перегляду)
http://www.ex.ua/144012078441

poklopv
* * *
Повідомлень: 283
З нами з: 10.5.12 22:42
Стать: чол
Звідки: Киев, Дарницкий

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення poklopv » 11.7.16 01:31

В цю мить всі зайві слова, та на жаль без них нікуди…
Насамперед впевнено скажу, що люди з якими пережив саме ті десяти денні різні відчуття, дуже мужні, відчайдушні, справжні герої свого духу. Мужики Ви не здавалися до самого кінця! Ви понад круті, дякую Вам за разом проведений час в наших Карпатах!
[spoilerПроста історія яка буде жити та не забудеться!]Проста історія яка буде жити та не забудеться!

Передмова.
Вже точно не пам’ятаю та десь взимку була пропозиція «Давайте поїдемо в Мармароси 2», бажаючих було дуже багато та вільний час прийшов тільки в червні. Їхати попсовими, ходженими доріжками мені не дуже хотілося, отож був обраний прекрасний мало доступний район Горгани. До останнього дня виїзду група зібралася міцна та мобільна, отже спрощувати напрямок не було необхідності. Далі будуть дива які ми створювали самі: занотую основні моменти та дороги.

День перший.
Сколе - скелі Довбуша – с. Вигода. ~73км.
В перший день без дощу, трішки сонця. Їхалося добре аж на самий хребет Сукіль, на хребті велосипед тягнув в прямому сенсі, бо мокра глина дуже швидко налипала на мої гальма вібрейк. Рух був повільний та впевненим, така собі гра – ідеш, ідеш, в певний час зовсім не можливо іти, береш палицю, відкидаєш глину, тепер можна іти та не довго, знову відкидаєш глину і так далі. Рятували тільки потічки та вода по дорозі, ту глину просто змивала. В якийсь час це закінчилося і вже можна було їхати до скель Довбуша. Біля скель обід, лази вверх, вниз і знову в дорогу. До села Мислівка напрямок повинен бути через ґрунтові дороги, в селі Тисів звернули на розбиту лісовозами дорогу, а там знову знайома глина, врешті ми зайшли на крутий пагорб і почався дощ, його закінчення чекали під тентом. Трохи дискусій між нами, місцевим дідом заставили нас прийняти правильне логічне рішення і ми дуже швидко спустилися назад на асфальтову дорогу. Із-за відсутності потрібної частини карти, ми не зрізали та намотали з два десятка кілометра та зупинилися за с. Вигода. Ночівля біля устя річок Мізунка та Свіча.
--- Особливість цього дня «Пізній обід, погане діло!».

День другий.
Вигода – Мислівка – оз. Аршиця. ~46км.
Другий день сонечко, хмари, без дощу, так по асфальту заїхали в Мислівку, проїхали, повернулися на дорогу в сторону с. Осмолода, потім звернули в бік до хребта Ґорган-Ілемський. Після дощу дорога досить тверда, їхати можна. Вже перед пішим підйомом вверх основна частина групи вирішила обідати на вершині та більше їх не було видно внизу. Залишилися одні кухарі та завгоспи з основною хавкою. Обід таки був тільки не на вершині, не на озері, а просто після підйому. Потім почали штурмом брати траверси які були завалені смереками, і почалася знайома та сама гра на рівень вище :p --- взяв велосипед, підняв, перекинув, пішов…взяв, перекинув, пішов і пішов вгору, вниз. Ось таким чином ця дорога до озер в нашій компанії отримала назву: «Жіночі груди». На оз. Аршиця ми були приблизно о 21-00.
--- Особливість цього дня «Мінус один день від напрямку руху, але воно того варте!».

День третій.
Оз. Аршиця – Осмолода – підніжжя гори Ґорган. ~24км.
В третій день дорога до оз. Росохан була такою як до оз. Аршиця. Як і планувалось десь о 11-30 клементий з недопасом спустилися на лісовозну дорогу та через Осмолоду поїхали до Франківська на поїзд. А решта шестеро приблизно о 14-00 були на оз. Росохан. Обід, обмін враженнями та спуск на дорогу лісовозів. Навіть після дощу їхати можна, постійно вниз та о 17-00 були вже в Осмолоді. Зранку було сонячно, вітер мінімальний, на вечір прийшли дощові хмари гора Грофа була в тумані та хмарах. Підніматися в таку погоду не було сенсу, тому вирішили не робити цього. Закупилися та поїхали в напрямку хребта Ґорган. Ночували в шикарному місці біля річки Лімниця та футбольним полем. Дощ таки був ввечері поривами та ми вже були під тентом та сухі!
--- Особливість цього дня «Рання стоянка, шиття кросівок»

День четвертий.
Підніжжя гори Ґорган – г. Ґорган. ~12км.
Зранку доїхали до місця підйому, перед нами дуже крутий підйом по лісовозній дорозі з великим камінням, заваленими смереками. Вигляд цього не втішний, приємного мало, та це тільки на перший погляд. Трохи піднявшись ми повинні були повернути вправо, та цього не сталося, бо всі сконцентровані на важкому підйомі, про це дізналися коли побачили стару зарослу дорогу, а нова повертала вправо та круто скидала висоту. Нам цього дуже не хотілося, тому пішли по вектору вверх, мхом, камінням, через смереки. Тут вже всі знімали баули та несли окремо велосипед, потім речі. Знову знайома гра ще на рівень вище :p --- губили велосипеди, знаходили, губили речі, знаходили, йшли вперед вверх, назад вниз, вперед вверх, вверх… Всього трішки не дійшли до вишки та намочив нас дощ. Грілися та обідали біля багаття під смереками. Дощ закінчився, вийшло сонечко, а ми сухі та ситі, готові іти далі. Біля вишки всі ринулися на верх, аби отримати насолоду від панорамних видів. На другому перекритті прийшов вітер і сильний дощ, аби не було паніки я мусив спускатися вниз та шукати прохід через непролазний жереп так з метрів п’ятдесят. Ночівля була приблизно в п’ятистах метрів від вишки.
--- Особливість цього дня «Контрольовані повороти, збережені сили»

День п’ятий.
г. Ґорган – кінець Ґоргану. ~10км.
Ранок чудовий, сонце в хмарах, вихід пізній. Трохи піднялися на хребет прорубленим жерепом, спочатку йшлося нормально, навіть місцями цікаво було пробиратися між жерепом, потім оглядові полянки, потім знову жереп, все густіше, густіше. Вже прохід не можливий, все, стоп! Тут ми дістали сокиру та почали в прямому значенні прорубувати собі прохід. Як ви вже здогадалися, це та сама гра з ще вищим рівнем :p . З часом в нас вже була напрацьована метода для трьох – перший рубить, другий відкидає гілля, третій теж. Згодом перший іде за велом, другий рубить, третій відкидає гілля, перший за третім іде відпочиваючи. Другий за велом, третій рубить, перший відкидає гілля, другий за першим іде відпочиваючи. Третій за велом і знову перший рубить. Так ми йшли повільно, на нашому шляху були змії, ведмежі сліди, поряд пролітали пташки. Згодом, жереп став дуже товстим, це вже було занадто і саме тоді до нас прийшла дощова хмара, тоді я рубав щосили як в останній раз. Дощ пішов дрібний, з вітром та такий противний, бррр. Ми ще навіть думали: під тент або іти далі?. Одягнули дощовики і пішли далі аж до самого старого словако-польського кордону 1920 року. По кордону дуже швидко спустилися з вершини і перед другою хвилею дощу сховалися під смереками, там довго сушилися та ночували. Милувалися малими та великими кіньми, дуже сильний та красивий табун. До урочища Пекло не дійшли.
--- Особливість цього дня «Очищена дорога для піших туристів»

День шостий.
кінець Ґоргану – Усть Чорна. ~38км.

Сонячно, ранок чудовий, вихід пізній. Аби встигнути на кінець векторного маршруту та покататися, ми зранку змінили наш основний напрямок руху. Спустилися в урочище Пекло, поспілкувалися з місцевим охоронцем коней та досвідченим київським пішим туристом, підтвердили свій вибір. З урочища відразу повернули направо потім лісовою дорогою спустилися на лісовозну. На хребет Таупширка та перевал Легіонів не пішли, їхали паралельно низом. Далі через Лопухів до Усть Чорної. Дорога затяжна та важка приблизно 20 км, довго тримати кермо важко, постійно вниз під різним кутом. Ночівля перед Усть Чорною на місці облаштованого відпочинку, вздовж дороги.
--- Особливість цього дня для мене «Ось би в цю мить мати дискові гальма та нормальну вилку»
--- Особливість цього дня «Так приємно прати речі»

День сьомий.
Усть Чорна – перевал з видом на Косівську поляну. ~51км.

Сонячно, ранок чудовий, вихід пізній. Вранці досушили речі, поїхали тим самим покриттям до с. Красна, далі вже асфальт з ямами. Обід не робили, їхали на мороженко, воді, аж до с. Нижній Дубовець, далі на німецький перевал австрійською дорогою. На вершині обіцяний перекус та відпочинок. Погода в цей день вже більш сонячна. В кінці я їхав з Грівітом та Паркером, раптом Грівіт проколов камеру з герметиком, почав клеїти. Ми вздовж дороги паслися в суницях, потім голосно «Гриб! Підберезовик». Ха, оце діло, поїли трохи суниць, тепер пішли за грибами). Дорогою в ліс вверх, вверх, йшли поряд, розбіглися, потім повернулися до велосипедів, назбирали білих та підберезовиків. В той час за нами відправили гінця без баула, та ми вже їхали йому на зустріч :D. Ввечері на стоянці добавили сироїжків та підберезовиків. Ночівля на перевалі з видом на Косівську поляну. Ввечері була злива та незліченна кількість блискавок, різних форм, витримок та напрямків, грім. Навіть один раз біля нас добряче так шарахнув, ми аж підскочили. Таке все відбувалося десь до третьої ночі.
--- Особливість цього дня «Гриби, треба більше збирати» «Грім, страшенна сила»

День восьмий.
перевал з видом на Косівську поляну – перевал біля Рахова. ~37км.

Сонячно, ранок чудовий, вихід пізній. З самого ранку ми готували гриби, різотто чи пшоно? Було таки пшоно. Наполеонівських планів не складали та виїхали десь на дванадцяту. Спустилися до Косівської поляни, морозиво, вода та знову на перевал до Кобилецької поляни. Десь під верхом закупилися, знову морозиво, вода, потім вгору, вгору, перевал, вниз, вниз. Так, як вся група швидко поїхала вниз і почав крапати дощ, я запропонував подивитися місце, яке ми проїхали. Так, піднялися трішки назад, потім вбік, вверх, ще вверх і відкрилася дуже шикарна панорама на гору Кобила та її хребет, Румунські гори, та інші хребти біля свидовця. Знайдений ввечері білий велетень і в нас вже було різотто із смаженим грибом, морквою, цибулиною. На стоянку стали рано десь о шостій або напівсьому. Вона відчувалася дуже довгою та самою панорамною за всі минулі дні! Ввечері крапав короткий і дрібний дощ.
--- Особливість цього дня «Шикарна австрійська дорога, панаромні види»

День дев’ятий.
перевал біля Рахова – база Перелісок- г. Близниця-Мала. ~43км.
Сонячно, ранок чудовий, вихід ранній.
Так, як з шостого дня хотіли дійти до свидовця і навчилися зранку вгадувати погоду, вирішили цей день планувати зранку. Отож ранок, сонце ясне, вітер мінімальний, сніданок з’їли, остаточне рішення прийнято – похід продовжувати! Нарешті той момент різних поглядів, почалося ділення екіпажів! Анонім Кащей залишилися нудити на високогірному пляжі серед афинів та суниць, потім спустилися в Рахів, номера, душ, огляд околиць. Решта Поклопв, Паркер та Алекс73, Грівіт поїхали перемичкою до г. Магуриця, г. Терентин далі по треку Стежками Опришків до бази Перелісок, потім до спуску на Кваси. Дякуючи темпу Алекса73 ми до спуску приїхали десь о третій, ось і добре, часу на продовження руху ще достньо! Саме тут Алекс73 та Грівіт спускаються в Кваси, та повертаються до Рахова в номера. Я разом з Паркером продовжую подорож аж до гори Близниця-Мала. Ми зустрічали змій, поселення вівчарів, німок-пастушок велетенських німецьких буйволів, двоє велосипедистів, місцевих вуйків та дивного чукотського вуйка, дуже слабий потічок та дуже сильній вітер з дощовою хмарою. Зайшли на гору Близниця-Мала перекусили, відпочили та погода різко змінилася, прийшов сильний вітер і дощова хмара із-за гори Близниця. Спуск в Тростянець ми не знайшли та вимушені повертатися до місця де спускалися Алекс73 та Грівіт. Спуск виявився довгий та дуже крутий, і знову мені бракувало гальм та вилки. Десь о восьмій ми були в місцевому магазинчику, трохи проїхали селом повернули на місток, їхали вздовж річки Чорна Тиса. Місце під ночівлю знайшли вже під дощем. Вечеряли дуже смачним сиром Вурда, хліб, сардина.
--- Особливість цього дня «Іти до кінця, панаромні види, тент дуже зручна річ»

День десятий.
Кваси – Рахів - Київ. ~12,5км.

Поїзд о 12-30, тому в Рахові планували бути біля десятій. Зібралися, помили велосипеди і поїхали снідати в Рахів. Це була Свята Трійця, ще встигли на Святу ходу містом. Далі на вокзал, вже біля поїзда всі три екіпажі зібралися до купи. В дорозі часу було достатньо, ми обмінювалися враженнями про дев’ятий день та сумно прощалися з горами. В поїзді нас мучило гаряче повітря та дитячі казки від провідника. Дуже довгий та виснажливий трансфер до Києва.

Вихід пізній це з 09-30 до 11-30, кожний день по різному. Вихід ранній це до 09-30.

Загальний кілометраж по треку 347,69 км. Загальний набір висоти 8393 м. Загальне зкидання висоти 8398 м.

День перший
phpBB [media]

День другий, третій, четвертий, п'ятий, шостий, сьомий, восьмий
phpBB [media]

День дев'ятий
phpBB [media]

День десятий
phpBB [media]


Фрази походу:
- «Патрони мною занесені на цю гору! да я голими руками, цю падлюку, без втрати патронів!»
- «На глаз»
Бюджет:
- По їжі за похід з людини 500 грн.
- Трансфер Київ-Сколе-Рахів-Київ 300 грн.
- В поїзд туди/назад щось від себе.
Поломки:
Проколи були та не у всіх, не рахували
Одна пластина, що кріпить багажник до втулки
Один порваний ланцюг
Заміна старих пружинок під дискові гальма
Декілька падінь із шлемом, без травм.
Інше:
Допомагало зручне розподілення ваги на руль/багажник/спина та було зручно мати лямки на баулі аби його нести на спині.

ЗІ. Друзі, вибачте, що без прикольних моментів та їх була така купа аби відпочинок був на всі сто ;). Бажаю Вам надзвичайних подорожей, часу та здоров'я їх пережити![/spoiler]

Фотографам велика подяка, дуже класні та прикольні фото і відео! На жаль цей матеріал не передає справжі відчуття.
ПРЕПЯТСТВИЯ - это и есть путь.
Заблудиться - это наилучший способ найти что-нибудь интересное.
Иногда одинь день,проведенный в других местах, дает больше, чем десять лет жизни дома.

Аватар користувача
Toni Parker
*********
Повідомлень: 3071
З нами з: 31.1.08 10:55
Skype: toniparker1989
Стать: чол
Звідки: Літки

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення Toni Parker » 17.7.16 12:37

ЗВІТ
Ніколи не здавайся! Велоподорож Горганами
Прихований текстпоказати
УЧАСТНИКИ:
1)Poklopv
2)Toni Parker
3)Кащей
4)Anonim
5)Alex73
6)Grivit
7)Klementiy
8)Недопас

НАЙКРАЩІ У СВІТІ ГОРИ – УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ
Цілий рік без велосипеду. Таке можна було уявити лише у страшному сні. Але долю не обирають, вона сама нас знаходить. І рік 2016 нарешті подарував нам третю частину довготривалої велоподорожі Карпатами із серії «Вижити будь-якою ціною».
На пару зі Слівіком Поклоповим був складений план тривалістю у 10 днів із 11 по 20 червня, що отримав назву «Вижити будь-якою ціною, місія «Горганське пекло легіонів».
Зображення
В результаті аж 8 сміливців, що самоназвалися «мерзенною вісімкою» відправились у подорож чисто чоловічою кампанією(((:
(особиста оцінка учасників)
- Toni Parker (27 років, одружений, журналіст, велосипед-найнер ТРЕК МАМБА, учасник всіх трьох поїздок із серії «Вижити за будь-яку ціну» ідеолог багатоденних подорожей по Карпатах, місцями, де так рідко, або взагалі ще не ступала нога та колесо велосипедиста, штурман поїздки)
- Слівік Poklopv (на вигляд років 32, не одружений, інженер, велосипед - дуже вбита життям МЕРІДА, учасник всіх трьох поїздок із серії «Вижити за будь яку ціну», автор цьогорічного треку з велосипедом по Горганам, одним словом людинанесповнарозуму)))
- Grivit Віктор (на вигляд років 23, не одружений, щойно закінчив навчання, аудитор, учасник всіх трьох поїздок із серії «Вижити за будь яку ціну», велосипед дуже новий, на надтоненьких колесах із герметиком, людина, що найбільше постраждала психічно у нашій поїздці
- Alex73 Олексій (на вигляд років 40, а на справді шпарить так, що всі інші нервово крутять у сторонці, одружений, троє дітей, навіть не знаю ким працює і не дуже пам’ятаю його вел, але йому хоч команч подавай, все одно буде їхати перший, участник двох поїздок із серії «Вижити за будь-яку ціну»
- Кащей Олексій (на вигляд років 28,5, мешкає у Броварах, не одружений, має дівчину, весь похід намагався працювати по телефону та возив з собою робочі документи, що промокли під дощем)
- Anonim Микола (на вигляд років 27, живе у Броварах, поїхав у Горгани на карбоновому конику, не одружений, чомусь завжди випромінював посмішку у будь-яких ситуаціях)
- Klementiy Володимир(на вигляд років 33, з Борисполя, одружився нещодавно, тому намагається ще кататися, але живіт терміново потребує ліпосакції, їздить на ТРЕКУ, що не ламається!
- Недопас Сергій (не важливо скільки йому років і де він працює, він нещасна людина. Бо його друг Клементій запросив його у лайтовий велопохід з купою дівчат. В результаті щасливий Недопас, не зрозумівши куди їде, придбав, увага (!), 60 літровий вело баул, напхав його під зав’язку та рушив ««відпочивати»».

Це вже потім, у процесі виживання я дійшов висновку, що слава Богу з нами дівчат не було, адже тут чоловікам допомагати варто було…. Це вже зараз, сидячи на 10 день після завершення походу з відмороженим великим пальцем на нозі я згадую це із усмішкою, а тоді було не до сміху.
В черговий раз я поїхав у похід не розкатаний. Так, були травневі свята, була ще одна вилазка із Ванічем, але між ними, до, чи навіть зараз не було жодного людського тренування. Це я до чого? Готуйтесь люди, аби вже у процесі вашої велоподорожі відчувати задоволення, а не муки від слабкості вашого непідготовленого тіла!
Все розпочалося у п’ятницю, де одразу після роботи я намагався встигнути на поїзд і був успішно викупаний з ніг до голови під Київським дощем. Мокрий але щасливий, сидячи у потязі вже мріяв про Сколівські Бескиди в які нам очікується зануритися у перший же день.

ДЕНЬ ПЕРШИЙ
Сколівські бескиди

Зображення
Шоста ранку, Сколе. Ще цілі вели, нерви та сподівання. Ще не вилиті сльози та повні пори поту… Нічого не віщувало біди.
Перші 10км. Жваві доганялки один одного.
Зображення
Підкорення будь-яких підйомів не злазячі з коників.
Зображення
Дегустація кожного подорожнього витоку води і перші проноси поносом через кожні 40хвилин. Перша поламана пружинка у дисковій колодці, через бездарне пакування у потязі. Нарешті водоспад Кам`янка із трав`яним чаєм від торгашів. Вода у річці шалено мутна, навіть чорна, адже весь місяць йдуть постійні дощі. От і цього разу, напередодні лило як з відра. Дивовижно, як в такій муті риба виживає?!
Зображення
Жвавий піший підйом на Журавлине озеро, яке ще називають мертвим, через великий вміст сірководню у воді.
Зображення
Зображення
Але вперше бачу тут таку кількість тритонів, а також цілу стайку диких качок. Цікаво, схоже вони до сірководню байдужі…
Зображення
Вперше ж обходжу озеро довкола, повністю промочивши заледве підсохлі після Київського дощу кросівки. Але воно того вартувало, казкові пейзажі. Особливо види сподобалися Слівіку Поклопову, який гепнувся, гуляючи по поваленому дереву, та вдарився коліном до самих зірочок в очах.
Аби додати страху у такий лайтовий початок (всього одна заміна колодок, та одна травма колінки) лякаємо народ про останній магаз у селі Кам`янка. Повелися, накупили купу вкусняшок, які в них так легко було продегустувати. Такий собі лайфхак організаторам)))
Зображення

Перша попа
Зображення
З 15км нарешті починаються пригоди. Я наприклад був абсолютно не в курсі, що у східній частині Сколівських бескид панує суцільна багнюка, яка після дощів намагається обійняти та огорнути собою кожного подорожнього.
Зображення
Зображення
Зображення
Від ніг, колес аж до зубів та очей. Але гірше всього те, що налипання на колеса досягає 100%. Їзда та навіть просте пхання роверів перетворюється на смішне видовище. Останній раз подібне багно я зустрічав під Севастополем, і от нарешті зустрів у Бескидах.
Зображення
Зображення
На одному з перевалів зустрів симпатичну дівчину у спідниці, що випасала корів. Тільки мій рот розпочав жваве спілкування на рахунок «як нам знайти дорогу», як із-за кущів виповз страшного вигляду «мужик», який відбив будь-яке бажання подальшого спілкування.
Зображення
Наївшись по самі гланди багна, щоразу виколупуючи його палицею з під колес, ми було розділилися. Хто пішов тропити кущі зліва від дороги, а хто праворуч.
В районі села Труханів ми нарешті зібралися до купи і обмінявшись враженнями від першої попи, щасливі рушили обходити чергову перепону – здоровенну калюжу. Причому обходити в гору сінокосом. Витративши відсотків 15 енергії кожен, надалі вирішили все ж катити калюжами, бо надовго нас би точно не вистачило.
Зображення
І от нарешті Скелі Довбуша.
Зображення
Зображення
Зображення
Ще трохи часу витратили на пошуки озера Наталя, яке по жопсу так і не знайшли. Також, перед черговим камінним спуском, я, завчасно попередивши групу про зламане ребро у одного з учасників минулої поїздки на цьому шматку, спромігся показати на власному прикладі, як падати не треба, задивившись на жопс, та піймавши слизьку глину.

Один крок вперед, два назад
В районі 37км, від села Тисів рушили на підкорення першого серйозного хребта. Пів години зусиль подарували нам першу у році чорницю. Але щастя було не довгим. Небо почорніло і подарувало чергову порцію мокрого шмоту. Общаковий тент 3на5, розстелений за якусь хвилину став нашим прихистком на найближчу годину. Лише шалений Слівік майорив під дощем на дорозі і умудрився віднайти діда пастуха, який наче віщун набазікав нам повний кінець, якщо зголосимося штурмувати хребет далі, багна казав, там не менше ніж на Бескидах, цілих 10 км.
Тут вперше була застосована демократія. Відкрите голосування показало перші серйозні психологічні злами у групі. Вагання перемогли і було вирішено вертатися назад на дорогу та їхати цей проміжок в об’їзд селами, асфальтом, вдвічі довшим.
Зображення
Як результат, ВТРИЧІ ДОВШИМ ШЛЯХОМ, але по сухому асфальту, повз міста Болехів, Долина та Вигода ціль була досягнута.
Зображення
Не знаю як інші, але у кінцевому пункті призначення першого дня – СМТ Вигоді, я заледве стояв на ногах. Навіть воду з церковного бювету мені набирав Недопас.
У самій Вигоді ми дізналися про існування туристичної забавки – Карпатського вузькоколійного трамваю для туристів. Повз гори, мінеральну воду та винний заводік. Також, манящіми цінами у 75грн з людини вабив місцевий готель прямо біля зупинки трамваю. Але, здоровий глузд переміг, і проїхавши останні 2 км за день ми зупинилися ночувати у полі біля річки, з купою сміття та чорнющою водою. Але лайфхак – дивитися не на сміття а на той бік, де сміття нема - переміг.
70км за день стали чудовим початком подорожі, Бескиди нам на радість були позаду.

ДЕНЬ ДРУГИЙ
Перші 30км дня наступного були справжньою розрадою.
Зображення
Зображення
Мальовниче село Мислівка із знову «останнім магазом», моє друге падіння на асфальтовому спуску в повороті на щебінь та мальовниче падіння через себе, чудова дорога уздовж річки, оглядини старого мосту вузькоколійки, друга поламана пружинка від дискових колодок.
Зображення
Зображення
Та плавний підйом, який дозволяв насолоджуватися передачею 1на1.
Але так тривало недовго. Десь по 12 почалося перше насправді серйозне випробування дня сьогоднішнього.
Зображення
Пішкодральний підйом звичайно був важким, але сил якось ще вистачало,….десь з годину.
Зображення
Чотири дівчини, що трапилися нам на шляху дуже дивно на нас дивилися і запитували «Ну скажіть нам, де в Горганах можна кататися на велосипедах, де???». Те саме запитував і я, але про себе «Де таке бачено, що цілих ЧОТИРИ дівчини, одні, у Горганах, ходять у похід???».
Потім вуглеводні від кранчів (обсмажені мюслі) на сніданок закінчилися і почалися "вафлі" ("вафлі" - це жаргонне дуже важко). Баф та брови вже не рятували від поту, що котився рікою. Але думки від того, що я мріяв про це два роки вели мене далі.
Зображення
Ще пів години і п’ятеро з нас досягають верхівки. Йти допомагати трьом іншим, яких вже годину ніхто не бачив сил просто не має. Приймаємо рішення палити багаття та обідати макаронами з ковбасою. І поки процес розпалювання тривав, совість таки прокинулася. З останніх сил йду донизу, допомагати іншим. Знаходжу їх сидячими утрьох. Перший з них тримає ніж, другий сало, а третій трусящіміся руками пускає слину від передчуття смачного у роті.
Я ж негайно приєднуюся до них та допомагаю знищити залишки сала, запиваючи колою.
Як результат макарони вже нікому не потрібні. Нещасні перші, що піднялися, задовольняються бутербродними перекусами.
Зображення
Останні сім кілометрів за вечір долаємо страшні завали дерев, щоб не збрехати, штук 50 точно було.
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
На одному за таких перекидів веліка з баулом не витримує багажник, одна дужка повністю ламається, а інша стальна гнеться. Розпачу немає меж. Два падіння та заміна колодок, а тепер ще й багажник. Від розпачу другий вечір підряд не витримую психологічно та впадаю в астрал. Не розуміючи, що варто щось придумувати, просто сиджу без сил, дивлячись кудись у гори.
Зображення
Але, поки один в неадекватні, завжди знайдеться хтось з ідеєю. Більше години витрачаємо на майже колективний ремонт. Тут і заміна дужок з переставлянням з одного вела на інший, вигинання плоскогубцями, стяжки, скотч, мертві гайки. Одним словом смєкалка попрацювала на славу. Дякуючи хлопцям таки виправляємо ситуацію і рушаємо у пошуках високогірного озера Аршиця.
Зображення
На дворі неділя, а крім тих чотирьох дівчат ми не зустріли абсолютно нікого. Але десь о 21 годині, долаючи останній торчок зі стежки до озера таки знаходимо Аршицю.
Зображення
Зображення

Містика Аршиці
Шалений спокій цього місця просто зачаровує.
Зображення
Зображення
Таке враження, що звуки тут просто відсутні. Розбивши чотирьохнаметове містечко на 100 квадратних метрів (у кого вистачило сил, той ночував ближче до води), вже у пітьмі розводимо багаття та спілкуємося з останніх слів. Біля 12 ночі всі по наметах. Але тут я вперше стикаюся з процесом критичної перевтоми організму. На зміну страшенному бажанню спати приходить озноб, організм починає трусити, причому температура відсутня, на вуха все так само давить тиша, очі стають скляні і відмовляються закриватися. Тут би виспатися та сил набратися, але….
Як результат, під своєю кілограмовою палаткою, що заховалась від потенційного дощу під натягнутим тентом ми зі Слівіком удвох на пару спромоглися заснути майже о пятій ранку, а вже о сьомій прокинулися як штики. Кавою у цьому випадку стало ранкове купання в проооохоооолоооодному озері. Але бодрячьок увімкнувся!
Зображення

ДЕНЬ ТРЕТІЙ
Фальстарт

Виїзд о 9-00 перетворився на виповз о 10-00, причому я був перший, продовжуючи сольно штурмувати траверс, що нагадував п’ять жіночих грудей довжиною у 10км, з сотнею повалених дерев на тонесенькій стежці відвісного схилу.
Зображення
Зображення
Через годину мені така гра набридла.
Зображення
Я вже було подумав, що народ вирішив піти повз хащі вниз у долину в пошуках дороги. Кидаю вел, та цілий кілометр пішки йду назад, шукаючи групу. Через хвилин 20 знаходжу лише п’ятьох. Інші двоє – Недопас і Кльома таки втекли униз. І навіть їхній Франківський потяг о 22-00 до Києва (їхали на три дні) не давав приводів розслабитися і як виявилося недарма.
Зображення
Зображення
Через дві години наша вже шістка, за 8км від першого озера, знаходить іншу високогірну (1300 метрів над рівнем моря) пам’ятку природи – озеро Росохан.
Зображення
Воно звісно не таке велике, як Аршиця, але досить казкове та й виглядає після місяця дощів вельми жвавим. Затоплені залишки від багать дозволяють оцінити його реальний літній розмір, а отже нам пощаcтило побачити його саме таким повноводним!
Цілий день ми витратили на подолання цих деревинних завалів і як результат, під самісінький вечір дісталися селища Осмолода.

Самовпевненість підвела
Ще у столиці, малюючи трек, ми зі Слівіком майже не обговорювали перші два дні до Осмолоди, вважаючи їх надлегкими для нас досвідчених. І от, як останні лохи, виснажені до нитки, у половини групи відвалюється підошва від того, що залишилося з нашого взуття.
Зображення
Заходимо в інший магаз, купуючи весь наявний у продажу клей в двох магазинчиках як зомбі закуповуємося на найближчі 4 дні автономки, (бо вже не впевнені у своїй швидкості проходження), та з відставання в графіку на один день, давлячись від жаги пивом з морозивом, рушаємо шукати місце ночівлі, паралельно відмовляючи Грівіта від евакуації (самі при цьому думаємо, а може евакуюватися, дивлячись на хмари, що обіцяють дощі на найближчі дні).
Проігноровані цивільні грибочки з лавочками, качельками, навісиками біля самої Осмолоди. Замість цього знаходимо полянку біля річки та під дощем, не звертаючи на нього уваги, шиємо взуття, їмо магазинні няшки та обговорюємо свій кінець завтра, заздрячи при цьому Кльомі з Недопасом (останні слова якого у нашу адресу було «ЗБОЧЕНЦІ»), що зараз сидять у теплому потязі.
Ніколи не пишу про це у звітах, але тут зізнаюся, що через нерви я навіть спецом напився перед самим залазом у палатку аби точно знати, що зможу відрубитися та поспати, а не труситися та кукувати до п’ятої ранку через перевтому.

ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Ніколи не здавайся

Зрозумівши, що відпочинку очікувати не варто, під дощем, ми рушили вперед.
Зображення
Мокрі як хлющі, дісталися чергової точки неповороту та по лісовозній дорозі по щепках, розпочали підйом на хребет Горгани.
Зображення
Дві години вгору відключили мозок.
Зображення
Я та Грівіт вже розбаулились та робили по дві ходки, вертаючись то за велом то за шмотом. І тут, на маленькому роздоріжжі виявилося, що від треку ми відхилилися, а лісовозна дорога на останніх 600 метрах до верхівки непролазно заросла і нам доведеться йти шаленим диким лісом. Невеличке зауваження від Слівіка на мою адресу через прогавлений поворот я вже не сприймав. Шансів пройти з велом не розбаулючись не було жодних. Тому всі шестеро зняли баули і поперли. Закинувши на шию свій шмот я попер вперед. Тут вже ніхто не бачив один одного і не думав про ймовірні наслідки. Всі ми просто мріяли якнайшвидше опинитися на хребті. Боже, всього якихось нещасних 600 метрів.
Зображення
Тільки з баулом я перепочивав разів п’ять. Хвилин 40 знадобилося аби крізь купи моху з камінням, в яке провалювалися ноги, чорниці, повалені дерева, оленячого лайна та кущів продертися нагору.
Зображення
Кинувши баул біля закинутої підстанції (на верхівці колись знаходилася військова база), я щодуху побіг уздовж бетонних стовпів оглядати щойно знайдену дорогу, яка явно вела по треку. Але вона вже була нам не потрібна. Витративши ще хвилин 10-15 на спуск, намагаючись докричатися хоч до когось, я таки знайшов Вітю та Слівіка, які взбиралися останніми.
Зображення
Забравши свій вел, я ще хвилин за 20 спромігся їх обігнати та мертвий фізично наздогнав Олексія Кащея, який допомагав Алексу73 знайти у хащах загублений вел. І такі випадки були не одиничні. Кидаєш вел чи баул, відносиш вгору на кілька метрів, а повертаючись за другою частиною, не можеш її по 10 хвилин знайти.
Зображення
В таку халепу попав майже кожний з нас.
Під посилюючийся дощ, години за дві ми пройшли ці кляті 600 метрів.
Зображення
Задубши від холоду під першими смереками почали щодуху розводити багаття та роздягнувшись по самісінькі труси сушити свій вичавлений шмот. Після години релаксу ми знову промокли до нитки через пару хвилин після старту.
Але вже було пофіг, адже ми на самому хребті Горган.
Зображення
«Сделав три похода. Четвертый за Клему и Недопаса» здійнялися до підніжжя покинутої військової вишки гори Горган на висоті 1579 метрів.
Від безмежного щастя щосили почали лізти на верхівку.
Зображення
Всього 20 хвилин і я спромігся залізти на верх, посмакувати краєвидами, що визирали з під вечірніх хмар та під проливним дощем, трусячись від холоду спуститися вниз.
Зображення
Ідеальний стан залізної споруди справив на мене незабутнє враження, дуже раджу у пішому порядку відвідати дане місце та посмакувати пейзажі.
Зображення
Ще з пів години пробираючись повз новий атракціон – джунглі ялівця і на маленькій галявині влаштовано наш табір. Десь трошки більше 10 км за день були наднасиченими та такими незабутніми)
Зображення

ДЕНЬ ПЯТИЙ
Зображення
Ніколи не хочеться забувати про сталу туристичну карпатську традицію… Якщо у вас є зайвий час, витратьте його на збір дрів для багаття людям, що прийдуть після вас, можливо виснажені і не в силах збирати гілля. Так і ми вчора, прийшли на місце і побачили дбайливо складене багаття попередників, що подбали про нас. Розчулені такою картиною ми дбайливо накрили місце з дровами тентом, поставили поруч палатку та розпалили багаття на іншому місці))) а мокрі дрова попередників використали як декор в інтер’єрі)
День п’ятий передчував нові випробування.
Зображення
Ми вже не могли спуститися вниз, а до гарної стежини нам необхідно було продертися повз непролазний ялівець довжиною у 10км.
Зображення
Перші кілометри три далися наче нічого.
Зображення
Зображення
Зображення
Звісно, ми не дуже пролазили з усім шматтям крізь занедбану років з 10 пішу тропу до гори Кінець Горгану. Але завзяття – праця щира. Свого ми показали. Поки не почалися повні джунглі.
Зображення
Зображення
Там навіть пішику без рюкзака не пройти, тому наше рішення було соціальним. Діставши свою міні-сокиру, ми по черзі почали рубати хащі та відновлювати те, що мали б робити лісники.
Зображення
Рубаєш 5 хвилин, тримаючи лівою рукою велік, а правою сокиру і пробираєшся, розкидаючи зрубане. Так тривало допоки я від власного завзяття не залупив сокирою собі спочатку по жопсу, а потім у передній зуб. Вирішивши, що достатньо випробовувати долю, надалі, рубали ми вже без вантажу.
Зображення
Зображення
Зображення
Один з сокирою, інші за ним з велами та баулами. Потім той, хто рубав, передає знаряддя, біжить за велом, та наздоганяє. І так по черзі. Години через дві такого атракціону. Перше цілий день сонячне тепле небо раптово почорніло та почало плакати.
Тут мозок просто луснув від питання «а що ж нам робити?».
Зображення
Спочатку була ідея розтягувати на ялівці тент. Але добре, що страх переміг, і пришвидшивши свої рухи сокирою, ми, вже під дощем прорубали собі шлях аж до гори Кінець Горгану у 1600м. Далі склалося враження, що пешики, які тут потенційно ходять, летять звідси на гелікоптері. Адже стежина заросла настільки, що назвати її тропою язик не повертався. Зуби стукали від холоду, а дощ перетворився на зливу. Промоклі до нитки, ми прорубали собі шлях до межі Івано-Франківської та Закарпатської областей, яка на наше велике здивування була тільки що розчищена (в цьому році).
Зображення
Саме в цей момент, увімкнувши космічну швидкість, подолавши чергову гору наче Шумахери, почали спуск, де під першими ж смереками знову почали намотувати тент та знімати з себе мокрющій шмот.
Зображення
В цей момент було не до жартів. Колись, на Мармаросах, під Піп-Іваном ми вже потрапляли у таку халепу, коли дрижачими руками, необхідно розпалити вогнище, а воно не виходить. Тут було ще гірше. Самотупьож зашкалював. Необхідно було зібратися з думками.
Зображення
Віднайшовши останні сухі речі у наскрізь мокрих рюкзаках, ми тільки те і робили, що грілися по колу, рубаючи сокирою дрова. Через хвилин 30 з’явився перший вогонь завдяки нашому штатному костровому Кащею, який в одних лише трусах і светрі (всі інші речі в нього були мокрі) спромігся на диво у вигляді тепла.
Зображення
Саме тут з нами сталося й інше диво. З гір спускалися біля 30 коней, тікаючи невідомо від кого. Від мала до велика, і ми і вони тільки те і встигали, що дивуватися один одному на відстані у трійку метрів.
Зображення
Зображення
Ніч була чарівна. За день знову 10км! Але яких і якою ціною!

ДЕНЬ ШОСТИЙ
70км за перший день і 90км за другий-пятий дні. Разом 160км за шість днів. Перебуваючи в ейфорії від двох минулих днів і виїхавши десь об 11-00, ми напрочуд швидко дісталися підніжжя гір Великої та Малої Сивулі, але відставання в графіку ще жодного разу не дозволило нам здійснити пішу радіалку на якусь з верхівок. Складалося враження, що ми прикипіли до своїх роверів.
Зображення
Зображення
Зображення
Полонина Рущина запам’яталася великою поляною для палаток біля витіку річки Бистриця, а також чищеними зубами у половини групи.
Зображення
Ще з десяток хвилин і це воно – урочище горганське пекло! Ціль виконана!
Зображення
Хоча очі не зовсім розуміли, що бачили, але це було файно) З однієї з гір раптово спустився чорт. Весь у чорному він попросив нас закурити, трохи розказав про стадо коней, яке гуляє тут з весни по осінь та порадив не пертися на перевал легіонів.
Зображення
Ще хвилин через п’ять зявився справжній янгол. Він був одягнений у білу футболку, з легкістю зняв свій надлегкий рюкзак та вказав нам шлях униз.
Перший – чорт, був місцевий пастух, другий – янгол, одинак-турист, що подорожував вже другий тиждень та щойно відвів у Бистрицю свою дівчину на автобус евакуюватися, а сам вирішив продовжити подорож.
Повну картину між ними доповнювали ми, що так по-дурному виглядали на фоні пекла зі своїми щасливими обличчями, що і в камеру не влазили від ранкової опухлості.
В цей момент краще було не дивитися на те, що все ще називалося залишками нашого розкислого взуття. В такі моменти дійсно задумуєшся, що ті, хто був у контактному взутті могли не боятися, що воно, на відміну від нашого китайського пішого, візьме да розкисне.
Роздивившись в 10-й раз паперову карту (топографічна Горгани), і знайшовши на ній цікаву не туристичну, не марковану пунктирну дорогу, що вела крізь три лісо діли у Лопушне, вирішили ризикнути і піти по ній. Трошки поблукавши, досить легко спустилися донизу, де я виявив відсутність дуг від палатки, що стирчали з рюкзаку. Хвилин 5 угору пішки, і о щастя, вони лежали зовсім не далеко.
Внизу на витоці чергової річки ми знову зустріли чергове стадо коней та ще й задовольнилися дивною породою корів.
Зображення
Зображення
20 км спуск по суцільним ямам запам’ятався монотонним майже не крутінням педалей, порваним вперше у моєму житті ціпком (девятерик) на який довелося поставити замочок для сімки-вісімки, зробивши собі додаткову трещьотку. А також веселим обіднім перекусом, де на спеціально відведеному місці для пікніків Слівік завалив деревяні качелі собі на голову, ледве не вбивши всіх інших зі сміху)))
Зображення
А все тому, що гойдався без шолому. ...деревина згнила(
Зображення
Під вечір ми нарешті потрапили у крайній в Лопухові магаз, де за 160гривень я нарешті придбав собі єдині на весь магазин кеди під жартівливі погляди лісорубів у барі. Варто сказати, що ліс у Лопухові вирубають нещадно. За три години ми побачили більше 30 лісовозів, переповнених деревиною(
На ночівлю зупинилися між Лопуховим та Усть-Чорною, прямо на асфальті, обабіч дороги на місці для пікніків біля готелю Боркут.
Зображення
Була ще невелика спроба відвідати марковане місце для ночівлі з наметами на стадіоні, але кількість склотари підказала, що спати там не варто.
Набравши водички у охоронця готеля, гордо, у самісіньких шльопках попрямували до табору.
50км за день здавалися солідним здобутком видозміненого маршруту.

ДЕНЬ СЬОМИЙ
Оптимізація маршруту

В цей ранок я вперше прокинувся із думкою, що нарешті врятований. На радощах пішов скупався у річці Бустурянка, в 5 метрах від якої ми ночували. Абсолютно не звертаючи увагу на шум від швидкої течії. Всю ніч дорогою гасали недобиті лісовози, кожен 10-й з яких, побачивши нас у світі фар вважав за необхідне привітати нас своїм радісно-святковим бібіканням.
Зображення
Прорахувавши наслідки попередніх шести днів, а також повну відсутність живого місця на хоча б одному з нас, було прийнято рішення оптимізувати маршрут в сторону доріг хоч якоїсь проходимості в сторону Рахова. Ненавиджу відхилятися від заздалегідь наміченого маршруту. Але вперше в житті потрапляю у суцільну Карпатську непогоду. А отже, перевал легіонів був перенесений на інший час.
А наразі, завдяки ідеї Алекса73, ми щосили пролетіли краєчком Усть-Чорну, Красну та Дубове, щоразу обганяючи застряглі у ямах Литовсько-Чесько-Словацько-Польські туристичні транспортні засоби)
Запамятався випадок у Дубовому, де цигани на розкладці секунд-хенду зупинили мене криками «ВЗУТТЯ ДЛЯ БІЦІГЛЯ (місцевий жаргон від bicycle), ВЗУТТЯ ДЛЯ БІЦІГЛЯ НЕ ТРЕБА?». Щосили натиснувши на гальма я побачив в ідеальному стані Шимано для МТБ з шипами за смішні 150грн, але розмір був 41евро, а тому моєму розпачу не було меж(

Пять перевалів нон-стоп. Обовязково поїдьте!
Зі сльозами на очах, на 25км за день розпочав штурм першого грунтового перевалу в сторону села Кобилецька поляна.
Зображення
Ідея була проста! Увімкнути 1і1 і нон-стоп енерджі до самої верхівки. Спочатку я обігнав Слівіка, Меріда якого явно забула про існування малої зірочки та зі страшними звуками застрягла на місці. Далі був Кащей, якого знову замордувала телефонна робота. Часом траплявся і Грівіт, чий біцігль був створений природою явно не для подібних перевалів.
Але весь кайф від подолання зіпсували невідомі лосіпедісти, які один за одним на суцільному легке у порівнянні з нами, почали обганяти мене наче якесь гальмо. День був жаркий, а тому враховуючи обставини інтенсивного педалювання та наспівування пісень я не дуже зрозумів, що вони там мені клекочуть.
І вже через хвилин 30 ми були на верхівці, біля струмочка. Всі, і наші і не наші, які виявилися білорусами, що подорожують Карпатами у п’ятьох два тижні.
Зображення
Вдоста навалявшись на газоні, рушили униз, а там і другий перевал, і знову нон-стоп, і знову усім натовпом на верхівці, чекаючи бідолаху Слівіка.
Зображення
Тут, зненацька вилiзло ранкове парне молочко, куплене у магазі хвилин 40 назад. Але не довго думаючи почали черговий нереально кайфовий спуск до низу, де у маленькому магазі, за чашечкою квасу, познайомилися із сябрами поближче.
Зображення
Через хвилин 30, по приїзду 4-го та 5-го сябрів, розпрощалися з ними назавжди та рушили на третій перевал. Тут Грівіт піймав свій четвертий за поїздку прокол. А тому ми зі Слівіком вирішили його морально підтримати, та кинувши біля нього свої вели, щосили почали поїдати суниці та шукати у лісі білі гриби. І не дарма)
Зображення
Зображення
Сам підйом, за виключенням зупинки на прокол, вдалося подолати нон-стоп. Але бажання їхати далі повністю зникло, а тому, на висоті у понад 700 метрів було розбито затишний табір.
Зображення
Зображення
Палаюче сонце у яскраво синьому небі викликало відчуття шаленої спраги.
Зображення
Тому я, зібравшись з силами, з котелком у руках, рушив униз в пошуках води. Не зважаючи на суцільні дощі останніми днями, всі наявні потічки на паперовій мапі, виявилися сухими. Так продовжувалося хвилин 20 суцільної дороги униз. Я вже навіть у відчай впав, уявляючи як довго та напряжмо доведеться підніматися назад у гору. Аж раптом, помітив пластикову, обрізану пляшку на гіллі. Бінго, це було джерело колодязного типу із купою тритончиків в ньому. Вичерпавши ¾ води (залишивши на життя тваринкам) я раптом помітив, що небо буквально за пару хвилин стало чорним.

Негода
Здалеку почувся грім і визирали страшні блискавки. Бігом до табору і давай натягувати тент. Тютелька в тютельку і розпочалася страшна злива. Нафіга я ходив за водою, лунало в мене в голові))) Враховуючи швидкоплинність нашого кіпішу напередодні дощу, місце під тентом було суцільним кореннесплетінням смерек, а тому наша зі Слівіком ночівля віщувала веселий масаж. Набившись вшістьох під тент почали чи то відпочивати чи то перечікувати негоду.
Зображення
Алекс73 до того часу вже наповнив всі наявні пляшки дощовою водою та набирав півлітрову кружку дощу аби той не затікав нам під ноги.
Зображення
Раптом розпочався здоровенний град. У мене навіть промайнула думка, а чи не порве він тент. Захоплені подібними обставинами ми вже навіть і забули про багаття на якому ще намагалася диміти наша кашка з проса. Доброволець з під тенту був відправлений під дощ поправляти збиту градом кришку у багатті.
Так само раптово як розпочалася. Так само раптово і закінчилася ця погодня негода.
Ми навіть встигли повечеряти та попити чайку, як настала друга серія. На горизонті панували два циклони. Один явно штурмував Румунські Мармароси, щосили розкидаючи багаторівневі блискавки. Одну навіть у вісім відгалужень нарахували. Не відставала і Рахівщина, чиї гори колихав грім. Таку красу важко уявити навіть на екрані. А тут тобі панорама 3д. Рушивши по наметах, ми зі Слівіком ще довго з відкритими ротяками позирали цю красу, не закриваючи палатку та не злим, тихим словом, згадуючи коріння на якому предстояло спати після 50км за день з трьома перевалами.

Удар блискавки
І ось, коли здавалося очі вже закрилися, сталося щось страшне. Наш будиночок спочатку підсвітило наче на дискотеці, а вже через секунду грім вдарив так гучно, що я аж підстрибнув на Слівіка. Той в свою чергу cкукожився калачиком лицем до землі. Найстрашніші секунди в очікування наступного удару були дуууже довгі. Блискавка вдарила у 100 метрах від нас у самісіньку верхівку гори. В наступну мить наша палатка відчинилася. З неї одразу полетіли усі металеві предмети – кружки, миски, ложки, сокира, зняте сідло. З жпс-а та мобілок ми дістали усі акумуляторні батарейки. Єдине, що не давало спокою – це ШІСТЬ ВЕЛОСИПЕДІВ під нашим тентом, МЕТАЛЕВИХ ВЕЛОСИПЕДІВ)))

ДЕНЬ ВОСЬМИЙ
Смажені білі гриби, підберезовики, дощовий чай, ріка, замість дороги та виїзд об 11-00. Ми були щасливі від споглядання пекучого сонця та відсутності жодної хмаринки, лише залишки туману.
Зображення
Щасливий Слівік, щойно прибіг із туалету з черговим величезним білим грибом.
Спуск, шалений, кайфовий спуск до села Кобилецька поляна, в готелі якого ночували вело-білоруси. Напад на черговий магазин запам’ятався морозивом, трьома різновидами коли, швепсом та печеньками. Продавщина щедро віддала нам останню хлібину, що запасла собі на Зелену неділю. Перед святами, місцевий магазинчик дійсно виглядав напівпорожнім.
Четвертий перевал вже довелося брати із двома зупинками на відвісних шматках.
Зображення
Зображення
Повноводне джерело на вмитися та ще кільканадцять зусиль і ми на верхівці. Тут вже видніється Свидовецький хребет, чітко видно підніжжя гори Кобила та два хребти – Кобилецький та Косівський. Види чарівні.
Зображення
Зображення
На вершечку причаївся ГАЗ-66, що привіз групу туристів на шашличок. Інших жодних туристів не виявлено за всі ці дні. Спуск у Косівську поляну був найскладнішим. Багнюка із небаченими досі каменюками, а також проїжджена Газончиком колія добили кисті моїх рук, а також спричинили коливання мого мозку.
На цьому спуску дійсно треба бути досить обережним!
Останній, п’ятий підйом, старою австрійською дорогою вкотре вразив.
Зображення
80% дороги від села Косівська поляна, перевалом в сторону Рахова вимощено непоганим асфальтом. Чесно, я був у шоці. Це мабуть найкраща гірськоасфальтна дорога України. Мені ж випала честь найбільше насолодитися цим шляхом. Я майже відразу відстав від групи і знаходив собі виправдання у малопідкачених колесах 29-го розміру. Не знаю чому, але підйом звісно і вийшов нон-стоп, але дався ну триндець як складно. Але дощик. Що розпочався надав мені сил їхати швидше. На горизонті знову заливало Мармароси. І все це знову йшло на нас. Буквально промайнувши группу, що причаїлася за столиком з навісиком я щодуху повз у гору, де майже на вершині намагався причарувати автотуристів, що зайняли своїми шашликами ідеальне місце для нашої ночівлі. Але народ був іншої думки, і ми ринули назустріч вівчарям у пошуках сиру та бринзи. В 20-й раз за подорож невдало. Чомусь ніхто нам її продати не хоче. Далі був суцільний хаос у пошуках "а де б нам заночувати?". Після години поневірянь ми повернулися на верхівку і поперли у пішкодрал по стежці, що подарувала нам цікаве місце для табору – рівну грунтову дорогу на схилі, де ми знову почали натягувати тент.
Зображення
Зображення
Зображення
Це була наша передостання ночівля і 35км за день. Рахів вже був у нас на підніжжі, варто було лише спуститися. Невеличкий дощик не став на заваді вечірній посіделці у багаття, обговорюючи все те, що з нами сталося за ці вісім днів.
Зображення
Зображення
Зображення

ДЕНЬ ДЕВЯТИЙ

285 гірських кілометрів позаду частині з нас явно стало мало. А тому, залишивши на загоряння Миколу з Олексієм, наша четвірка рушили на Свидовець. Погода знову була пекельна, сонце зашкалювало. З цього самого місця ми рушили уздовж жовтого маркування велогонки Стежками опришків.
Зображення
Якось досить легко давалися сьогоднішні кілометри, однак були і пригоди. Спочатку мій тент на спуску взяв да полетів у прірву, а потім остаточно відклеїлася підошва у мого кросівка. Клеєві процедури, ще пару годин зусиль і ми на хребті біля туристичного притулку «Перелісток». На місці нікого не виявляється, а тому ми повноправно жуємо бутерброди, вмиваємся у раковині та дивуємося дровяному душу.
Зображення

Розділення
Найкращі в світі пейзажі не втримують з нами Алекса73 та Грівіта, які вирішують спускатися в Кваси та ночувати в готелі біля Рахова.
Зображення
Ми ж зі Слівіком наче останні з могікан рушили на підкорення гір Близниць. Не відступаючи від жовтого маркування, напившись по дорозі водички у вівчарів таки підкорюємо гору Мала близниця.
Зображення
Зображення
Але страшнючий підйом на іншу близницю змушує і нас здатися через чергові дощі, що за 10 хвилин нашого перепочинку вкривають весь хребет.

Втікачки
Втікаючи від негоди, раптово чуємо сопілку та бачимо ціле стадо у 30 голів БУЙВОЛІВ.
Зображення
Зображення
Зображення
Дві дівчини пастушки явно не нашого роду. Виявляються молодими німкенями з дредами та пірсингом. Спокійно собі попивають чай та вдягнені явно не по погоді. Дивуємся їхньому спокою перед негодою, насолоджуємося буйволами та починаємо тікати спочатку однією дорогою…. Там тупік, вертаємося до німкень, тікаємо на іншу дорогу, там теж тупік, вертаємося до буйволів, кидаємо вели і йдемо пішки дивитися а де ж нам спуститися. В паніці знову намотуємо незрозуміле коло, викликаючи посмішки у пастушок та вирішуємо вертатися назад від гріха подалі, тією ж дорогою, що й хлопці – у Кваси. На цьому 5км спуску я добив свої передні колодки. Слівік же взагалі йшов пішки зі своїми вібряками. На спуску зустрічаємо спочатку одних вівчарів у яскравому гуцульському вбранні. Від них дізнаємось, що наші хлопці проїздили тут о п’ятій вечора. Дивуємося здоровенному хряку, що набрався звичок від собаки та почав хрюкати на нас як на чужинців. Тікаємо до низу.
Зустрічаємо чергового пастуха на коні. «Сир є?», - питаю я. «НЕМА!», - відповідає дядько. «Але у мами є, вона вам продасть! Будете спускатися, за пів години побачите мою хату, там два камази стоять…»
Так і сталося. Якимось дивом помічаємо серед купи хат ту саму і з жалібним виглядом просимо продати сиру. 100грн за кг це явно дорожче ніж у одеській області під Вилковом, де такий самий коштує у цьому році 50грн за кг. Але 2,5 кг сиру лягають у наші рюкзаки. Доброзичлива гуцулка мама також вгощає нас бринзою. Дарує по шматку сирного пирогу та дає у подарунок пів кілограма сирного продукту на честь якоїсь там полонини. Дивуємся такій щедрості та продовжуємо тікати у Кваси.

Кваси
Довгоочікуваний асфальт зустрічаємо з подвійною посмішкою. Адже по дорозі біжить молода гуцулка з нереальною вродою. 10-денна чоловіча кампанія далася взнаки)
В Квасах опиняемося рівно о 21-00. А вже о 22-00 промоклі до нитки розбиваємо тент на перевернутих велах та залазимо у намет попивати напої під сир від матері гуцулки. І навіть чергові блискавки з громом вже майже не лякають.

ДЕСЯТИЙ ДЕНЬ

Все хорошее, рано или поздно подходит к концу, а наше путешествие продолжалось!
Залишені під пішохідним мостом через річку, обувки Слівіка на пару, як він сам каже, з бойовими шкарпетками, стали живим пам’ятником нашої пригоди.
Четвертий за подорож прокол мого колеса не став на заваді вранішньому приїзду до Рахова, де на місцевому ринку у пошуках бананів були застукані Микола з Олексієм, що також ночували у місцевому готелі.
Приємне враження справили місцеві мешканці, що святкували зелену неділю – свято трійці. Антураж, атмосфера та колорит, що панують у столиці гуцульщини нікого не залишать байдужими. Рахівщина, хочу до тебе ще)
Зображення

Пост скриптум
Зображення
Це була найскладніша фізично вело подорож у моєму житті. Більш того, вже по приїзду до Києва я помітив відморожений великий палець на своїй правій нозі. Причому у подорожі я думав, що просто вдарив його об камінь та воно ж пройде. Як результат, вже 10 днів розминаю атрофовані нерви, що втратили чуттєвість.
Кросівки свої я вдягав лише тричі у житті. Куплені в ашані всього за 39грн, вони були насмішкою крутим брендам моїх колег по команді «Нігі свілі» під час проходження 100км пішки за 19 годин в Одессі кілька років тому. Потім я брав їх на девятиденний вело похід на Мармаросах. І ось зараз, вони обшиті та обклеєні, але дожили до пральної машинки у Києві і своє слово ще скажуть)))
Чотири проколи у мене та у Грівіта, мій поламаний багажник, заміна колодок у Кльоми та в мене, сольні три падіння з кривавими наслідками, пошматані від педалей ноги під час пішкодральних моментів, сокира на зубах, обцарапані об ялівець руки й ноги, пропалена на багатті не дешева екіпіровка…
Але щаслива душа, незабутні враження, пережиті командні емоції, вперше за багато років відсутні конфліктні ситуації всередині групи, фотографії на згадку)
Це була яскрава сторінка у нашому житті) Дякую всім, хто таки знайшов можливість та попри будь-які обставини зголосився проїхати, пройти, проповзти ці 350км кілометрів. Сподіваюсь, що за днів 20 після закінчення цієї пригоди заживуть наші останні рани і ми знову будемо готові йти у бій) а отже до нових зустрічей друзі)!

СТАТИСТИЧНІ ДАНІ
Реально пройдений трек:
1-й день
phpBB [media]

2-й - 8-й день
phpBB [media]

9-й - 10-й день
phpBB [media]


Пройдений загальний кілометраж 355км:
1-й день - 74км
2-й день - 46км
3-й день - 24км
4-й день - 12км
5-й день - 10км
6-й день - 38км
7-й день - 51км
8-й день - 36км
9-й день - 44км
10-й день - 20км

Набір висот по даним gpsies.com – 8400м


Бюджет на 1 особу (як для 10 денної подорожі)
1) Білети на залізну дорогу (до 300грн):
- плацкарт: Київ-Сколе, Рахів-Київ
2) Харчування (1цивільний обід в кафе Рахова, середній чек 50грн) = 50грн з людини.
3) Перекусики в магазинчиках с голодухи - 200грн
4) Общак – до 500грн з людини
5) Одна цивільна, не запланована ночівля у Рахові – 100-125грн з людини

Загалом:
1050грн

Фотоальбоми тут:

- https://photos.google.com/share/AF1QipM ... dQMno0Wkl3
- http://grivit.io.ua/album792757_11
Востаннє редагувалось 18.7.16 16:39 користувачем Toni Parker, всього редагувалось 1 раз.
Рай - это старый английский дом, китайская кисло-сладкая кухня, украинская жена и американская зарплата.
"Все мы в этом мире только странники"

Аватар користувача
Бабр
* *
Повідомлень: 171
З нами з: 30.7.10 18:09
Стать: чол
Звідки: Киев, Оболонь
Контактна інформація:

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення Бабр » 18.7.16 12:03

Месье знают толк в извращениях...
Паркер, вы превзошли сами себя! )))
https://www.facebook.com/photographer.bychykhin
Добрых дорог вам, брат и сестра! добрых дорог! Добрых дорог вам домой! добрых дорог…

Аватар користувача
anonim
* * *
Повідомлень: 270
З нами з: 3.3.10 10:42
Стать: чол
Звідки: Бровари, Київ

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення anonim » 18.7.16 15:23

Файно написав. Одне задоволення перечитувати.

Аватар користувача
ppau
* * *
Повідомлень: 435
З нами з: 9.4.10 16:06
Стать: чол
Звідки: Київ, Солом'янка
Контактна інформація:

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення ppau » 18.7.16 16:19

Файно написав.
Не те слово!
Один вступ чого вартий! :D

Ну і фотографії душевні.

Деякі - ну ду-у-же гарні:
Зображення
Зображення
Ой на Горі та й женці жнуть
А попід Горою яром-долиною Козаки йдуть
Гей долиною гей широкою Козаки йдуть!

Аватар користувача
precious-princess
* *
Повідомлень: 92
З нами з: 1.5.13 00:38
Стать: жін
Звідки: Троещина

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення precious-princess » 12.8.16 07:05

Читала з великою цікавістю!! :inlove:
Добре, що все добре в фіналі (сподіваюсь палець також).
А до речі буйволи, що вам зустрілись по дорозі - з тієї самої ферми, що була згадана в попередніх Мармаросах. Знаю, що в цей же час велика група добровольців (в більшості іноземних волонтерів) з їх головим німцем Мішелем, як раз переганяли стадо пішки на багато кілометрів в гори на вільне пасовище.

Ну, нових задоволень вам :D , відчайдухи! #crazy_pilot Пишаємось вами!! :Rose:

Аватар користувача
Toni Parker
*********
Повідомлень: 3071
З нами з: 31.1.08 10:55
Skype: toniparker1989
Стать: чол
Звідки: Літки

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення Toni Parker » 12.8.16 10:26

І шо ви думаєте? Не пройшло і пару місяців, а частина тієї пекельної групи таки повернулася та підкорила перевал Легіонів)
Зображення
Зображення
Рай - это старый английский дом, китайская кисло-сладкая кухня, украинская жена и американская зарплата.
"Все мы в этом мире только странники"

Аватар користувача
blagomyr
* * * * *
Повідомлень: 1876
З нами з: 23.8.09 20:45
Стать: чол
Звідки: Киев, Осокорки
Контактна інформація:

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення blagomyr » 12.8.16 22:51

отличный отчет! приключения на славу!
лошади, буйволы, пастушки.. и медные трубы :)
походы с Паркером могут быть неплохой школой жизни для неподготовленных)
то, что я считал нереальным, теперь для меня кажется в некотором роде более реальным, чем то, что я считал реальным, а теперь мне кажется, скорее нереальным..
wofffka.livejournal.com
emapp.me

Аватар користувача
Toni Parker
*********
Повідомлень: 3071
З нами з: 31.1.08 10:55
Skype: toniparker1989
Стать: чол
Звідки: Літки

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення Toni Parker » 13.8.16 17:36

Дякую всім за позитивні відгуки. Знайдіть і собі місце Карпатам у своєму серці. Гайда до нових пригод :friends:
Рай - это старый английский дом, китайская кисло-сладкая кухня, украинская жена и американская зарплата.
"Все мы в этом мире только странники"

Аватар користувача
Grivit
* *
Повідомлень: 137
З нами з: 12.8.12 17:13
Стать: чол
Звідки: Николаев-->Киев (подол)

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення Grivit » 13.8.16 23:09

Кстати о буйволах. Попалась красочная статья о них и том самом немце Мишеле. http://ukrainer.net/people/mishel-bujvoly/

Аватар користувача
precious-princess
* *
Повідомлень: 92
З нами з: 1.5.13 00:38
Стать: жін
Звідки: Троещина

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення precious-princess » 14.8.16 06:00

Кстати о буйволах. Попалась красочная статья о них и том самом немце Мишеле. http://ukrainer.net/people/mishel-bujvoly/
Оно, в точку!

poklopv
* * *
Повідомлень: 283
З нами з: 10.5.12 22:42
Стать: чол
Звідки: Киев, Дарницкий

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення poklopv » 21.2.17 01:40

На Конкурс велопоходів "Глобус України - 2016" була подана наша історія, яка отримала ТРЕТЄ місце в номінації "Приз глядацьких симпатій"!

Мужики, Вітаю Вас з цим!!! :).
ПРЕПЯТСТВИЯ - это и есть путь.
Заблудиться - это наилучший способ найти что-нибудь интересное.
Иногда одинь день,проведенный в других местах, дает больше, чем десять лет жизни дома.

poklopv
* * *
Повідомлень: 283
З нами з: 10.5.12 22:42
Стать: чол
Звідки: Киев, Дарницкий

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення poklopv » 22.2.17 10:50

ПРЕПЯТСТВИЯ - это и есть путь.
Заблудиться - это наилучший способ найти что-нибудь интересное.
Иногда одинь день,проведенный в других местах, дает больше, чем десять лет жизни дома.

Аватар користувача
Acantoscuria
* *
Повідомлень: 55
З нами з: 3.11.12 13:15
Стать: жін
Звідки: Киев, пл. Шевченка

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення Acantoscuria » 23.2.17 11:12

Вітаю з перемогою. :Yahoo!:

Аватар користувача
Оля-ля :)
абориген
абориген
Повідомлень: 5664
З нами з: 21.7.06 11:06
Звідки: Ukraine

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення Оля-ля :) » 26.2.17 21:56

Денис звітує:

Зображення
Востаннє редагувалось 26.2.17 23:29 користувачем Оля-ля :), всього редагувалось 1 раз.
The grand essentials of happiness are: something to do, something to love, and something to hope for. Chalmers
Odometr: since 2006 for 2017 = 24.467km; in 2018=1025km

poklopv
* * *
Повідомлень: 283
З нами з: 10.5.12 22:42
Стать: чол
Звідки: Киев, Дарницкий

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення poklopv » 26.2.17 22:42

Оля, о хвала, хвала :friends:
Востаннє редагувалось 26.2.17 23:46 користувачем poklopv, всього редагувалось 1 раз.
ПРЕПЯТСТВИЯ - это и есть путь.
Заблудиться - это наилучший способ найти что-нибудь интересное.
Иногда одинь день,проведенный в других местах, дает больше, чем десять лет жизни дома.

Аватар користувача
Оля-ля :)
абориген
абориген
Повідомлень: 5664
З нами з: 21.7.06 11:06
Звідки: Ukraine

Re: 11.06.2016 (R) Выжить любой ценой, миссия "Горганське пекло легіонів"

Повідомлення Оля-ля :) » 26.2.17 22:45

Вибач, якщо я не правильно зрозуміла.
:friends:
Востаннє редагувалось 26.2.17 23:29 користувачем Оля-ля :), всього редагувалось 1 раз.
The grand essentials of happiness are: something to do, something to love, and something to hope for. Chalmers
Odometr: since 2006 for 2017 = 24.467km; in 2018=1025km


Повернутись до “"Любителі Пригод" - покатеньки, пригоди, походи”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість