Ой, що вам сказати? Було різне.... Спочатку ми з боєм взяли цілих два прольоти у Миронівській тязі та наче на одному триндьожі вийшли з електрички на зустріч Каневу. Якихось 32 км нудьожного асфальту, веселих малесеньких гірочок і ми на розвязці у пошуках Зайки та Сергійка. Потім було велике кукурудзяне поле, цілий смачнющій шмат багна та нарешті довгоочікуваний Шевченківський заповідник, такий мальовничий і так нагадував мені любі Карпати. Я був у шоці від кількості вертольотних гірочок та якісного стану місцевих грунтів незважаючі на дощі. Вже у кінці покатеньки лунали різні думки щодо цього шматку дистанції, але моя особиста думка - це була найкраща частина подорожі незваєжаючі на малюсінькі блукання у тому числі й непролазним полем-лісом!!!! "Дело вкуса"! Не забуду і своє карколомне падіння після якого мій баул ледве не переламав мені спину. На Тарасову гору ми вїхали дещо запізно, о пятій вечора, однак дійсно, складалося враження наче на годиннику перша година дня. Хвилин 10 (шкодую, дійсно мало часу провели на горі) і всі у паніці, вже четверту годину поспіль шукають магаз. Нарешті він у самому центрі Канева. Година по місту, спільна закупка, кафе і гайда на Бучак. Закриті магази по дорозі, нещасливе обличчя ВРП (не дали купити чіпси на матрас), бетонка, невеличка ціла купа людей на Дніпрі і ночівля (не так як хотілося на початку) але біля самого озера. Нічне купання, кавун, балачки у багаття та нічний піший похід сміливої трійці у пошуках Рожаної криниці. Нічні пригоди з дідом, оборона палицями та ножиком від страшного та такого хижого звіра і нарешті вода. Вже відкриті пляшки для набору.... і щур, що втопився на дні.... Розпач, коло назад і сон опісля першої ночі у компанії продуктів, які запхали мені у намета. Ранковий Міхаїл, що збудив мене ранком своїм шушуканням... Далі були проводи Алекса73 своїм ходом на Київ, невеличкий матрас з купанням на горі на межі двох областей і бігом-бігом у пошуках Миронівки.
А ще незліченні балачки та сміх, дорогою назад. Буде що згадати) Віллі, нажаль зламав кавуном свій багажник, висловлюю йому співчуття та сподіваюсь, що ти його таки полагодиш.
Вікторія, висловлюю дяку за шалені та такі довгоочікувані косички!!!
Андрагора, нарешті з тобою здибався, ти таки цікавий персонаж)
Катя, сто років не бачилися, а ти все така сама, що приймаєш, чим харчуешся?)
Настя - красава! Подолала всю дистанцію, вразила витривалістю незважаючи на свою зовнішню мініатюрність)
А вам Бучковский, я не завидовал, но вы таки нашли в себе силы доехать до конца, комплиментики)
Була ще ціла купа цікавих людей, але мій ліміт захвату вичерпаний, а тому до нових зустрічей в ефірі)