транскарпатія 2016

Для опису покатньок та походів, що можуть стати еталоном
galkin
*
Повідомлень: 1
З нами з: 3.7.16 21:54

транскарпатія 2016

Повідомлення galkin » 29.1.17 21:16

galkin
Одним з найкращих місць в Україні є Карпатський край. Хто хоча б одного разу відчув на собі велич і магію Карпат, буде мріяти повернутися сюди безліч разів.Ідея проїхати горами на ровері виникла у мене під час сімейної мандрівки автівкою на гірськолижний курорт Буковель взимку. Я розробив власний маршрут туру тими місцями, які я хотів побачити на власні очі і насолодитися свіжим гірським повітрям. Поїздка була запланована на початок червня, коли в горах ще лежить сніг, а долини буяють зеленню.Метою подорожі стало побачити неймовірну красу Карпат, ознайомитися з життям і побутом людей та відвідати природні та історичні пам'ятки.
Склад команди, що включав 3 чоловік, був перевірений у попередніх велопоходах. Організатор - Галкін Олександр, механік і фотограф - Сіноліцький Олександр, доктор і кухар - Седлецький Руслан.Усі зі славного міста Хмельницького.
Маршрут запланований: Івано-Франківськ - Надвірна - Яремче - Буковель - Рахів - Тячів - Колочава - озеро Синєвир - Міжгір'я - Подобовець - Воловець. Реально проїхали без змін . Трек не записували, є схема маршруту :
phpBB [media]


Похід тривав 4 дня ходових (2.06 - 7.06.2016р.), ходові дні 3,4,5,6 червня.
Подолали 422 км. Перший день - 113, другий - 135, третій - 60,четвертий - 115.
всього підйому 4855 м
всього спуску 4619 м
бюджет поїздки на одну особу: залізн.квиток Хмельницький - Івано-Франківськ - 120 грн, Воловець - Хмельницький - 130 грн, ночівля у Буковелі - 100 грн, ночівля у Колочаві - 120 грн, харчування приблизно 100 грн /доба.

Перший день. Маршрут Івано- Франківськ - Надвірна- Яремче -Микуличин -Татарів - Поляниця. Відстань -113 км.

О восьмій ранку Станіслав зустрів нас похмурою погодою і веселим настроєм містян. Ми швиденько зібрали свою техніку, приладнали баули, у кіоску купили карту Франківщини, оскільки не завжди можна скористатися електронними засобами навігації. За годину ми вже котилися вулицями міста в напрямку славнозвісного Буковеля, де ми планували стати на ночівлю після першого ходового дня. За містом дощ посилився і нам прийшлося одягнути дощовики. В такій екіпіровці ми доїхали до Надвірної. Рельєф був зовсім нескладний і дозволив нам розкотитися. Випили кави і рушили далі, в передгір'я Карпат. Почалися підйоми і спуски, стало трохи важче Їхати, але ми вже в районі Делятина бачили справжні гори і вони нас надихали. В місцевій піцерії нас нагодували досить смачним борщем (ціна 15 грн нас вразила). Ми трошки підсушили речі і в дорогу. Далі ми планували зупинитися в Яремче. Відвідали сувенірний ринок, зробили фото на спогад біля водоспаду Пробій і ресторану "Гуцульщина". Це все відбувалось під акомпонемент дощу і тоді ми прийняли рішення, що ночувати будемо в гостьовому домі в селі Поляниця. Сильний туман заважав нам насолоджуватися краєвидами. Потім були Микуличин і Татарів, де автодор вразив нас двокілометровим відрізком із новесеньким покриттям. Але після повороту на Поляницю дорога знову стало звично вбитою. На початку червня в тих місцях дуже мало туристів, тому винаймати житло у місцевих можна набагато дешевше ніж взимку. Ми поселилися у гостьовому дворі "У Мар'яни". Господарі виявилися простими сільськими людьми, які викликають у мене повагу і щире захоплення. За 300 гривень нам надали 2 кімнати зі всіма зручностями . Бонусом було парне молоко від їхньої корови. Ми розібрали речі, трішки відпочили і на завершення нашої денної подорожі побували на озері Молодості. Далі були вечеря і міцний сон.

http://velodom.com.ua/img/500/500/9313.jpeg
http://velodom.com.ua/img/500/500/9314.jpeg
http://velodom.com.ua/img/500/500/9315.jpeg

Другий день. Маршрут: Поляниця - Яблуниця - Кваси - Рахів - Ділове - Солотвине - Тячев. Відстань - 135 км.

Погодні умови кардинально змінилися і ми прокинулися вранці від яскравих сонячних променів. Маряна приготувала нам смачний сніданок ( картопля + яєшня+ салат + кисле молоко) всього за 25 гривень. Після 10-хвилинної підготовки , подякувавши господарям, ми вирушили далі. Дихалося і їхалося дуже легко. Через 10 кілометрів нас чекало перше серйозне випробування -Яблунецький перевал, на вершині якого ми зупинилися і зробили декілька фото на згадку. Було добре видно Говерлу, Петрос та Драгобрат ще повністю вкриті снігом незважаючи на літню пору.
Наступними пунктами були Рахів, де ми обідали та Ділове, де розташована одна з географічних точок центра Європи. Весь час ми рухалися вздовж річки Тиса, по якій проходить державний кордон між Україною та Румунією.Непомітно скінчилися гори і почалася закарпатська долина з її колоритними селами - Біла Церква, Солотвино і Нижня Апша. Архітектура вражає відсутністю смаку і купою вкладених коштів. Один із багатьох будинків налічував більш ніж 20 башт і огорожа з хромованого заліза. А ще там є бутіки найвідоміших фірм. Така собі закарпатська Конча-Заспа. Надвечір ми дісталися Тячева. В місцевому гіпермаркеті закупили провіант і почали шукати місце ночівлі. Обрали беріг Тиси і розташувалися під пильним оком прикордонників. Після багатокілометрової дистанції скупатися в холодній ще річці було за щастя. Потім готували вечерю і розкладали палатки, швидко стемніло і їли ми вже біля багаття. Втома далася взнаки і за півгодини Морфей нас подолав.
http://velodom.com.ua/img/500/500/9316.jpeg
http://velodom.com.ua/img/500/500/9317.jpeg

Третій день. Маршрут: Тячів - Стеблівка - Драгово - Вільшани - Колочава. Відстань - 60 км.

Прокинулися о сьомій від грому і блискавок, погода не обіцяла нам нічого доброго. Ми швиденько приготували сніданок , склали речі, підготували ровери і покинули мальовничий беріг Тиси. Завдання максимум було доїхати до озера Синєвир і там заночувати. Але сталося не так, як гадалося. Хмари десь там зачепилися за гори і виляли свої води. Так що ми спокійно покотили поки що рівною дорогою. Перед собою ми бачили високі хребти, які нам належало долати незабаром.
Біля села Драгово в нашого Олександра на покришці заднього колеса видуло гулю і ми вимушені були зупинитися в самому центрі цього села. Хто подорожував Західною Україною знають, що в неділю вранці всі жителі сіл і невеликих містечок ідуть в церкву, тому ми навіть нікого спитати не могли про шиномонтаж чи магазин запчастин. Ми дочекалися кінця служби і на наше щастя найшовся справжній господар, який продав нам новеньку китайську покришку на 28. Сашків гаманець полегшав на 100 грн. Так ми втратили дві години і купу нервів, тому що був варіант їхати в Хуст за шиною (80 км туди-назад). За селом ми перекусили майже на ходу і почали потихенько підніматись в гори.По дорозі нас вразило своєю красою водосховище на річці Теребля, дуже гарне місце для активного відпочинку.На початку села Мерешор все ж таки ми попали під зливу і доїхали до Колочави. Гроза не переставала і ми вимушені були зупинитись на ніч у місцевому готелі. Треба було висушитися і відпочити. Номер на три місця нам коштував 360 грн. плюс вечеря.
http://velodom.com.ua/img/500/500/9318.jpeg

Четвертий день. Маршрут: Колочава - озеро Синєвир - Міжгір'я - Подобовець - Воловець. Відстань - 115 км.

Слава Богу розпогодилося! Після сніданку, о восьмій ранку ми продовжили подорож до Морського Ока. Ніхто з нашої команди жодного разу там не бував, тому їхали по карті і навігатору. Про ночівлю на озері мова вже не йшла - в нас на руках були квитки на потяг з Воловця о 22 годині. Ми так набрали маху, що пропустили поворот направо і поїхали на Синєвирський перевал.Тільки коли ми виїхали наверх, зрозуміли,що їдемо не туди. Варіантів було два - вертатися або їхати далі і не побачити омріяне озеро. Вирішили на користь першого і за півтори години ми вже були на Синєвирі.Для себе зробив висновок - кожен українець обов'язково має побувати тут хоча б раз в житті.Ми поспішали, попереду нас чекали ще два перевали, 60 км дороги і потяг. Зупинилися в Міжгір'ї пообідати, місцевий кухар запропонував дуже смачний бограч, і ми помчали далі. В Воловець заїжджали вже в сутінках. Потяг прибув вчасно, ми завантажили баули, велосипеди у чохлах і вирушили додому.
http://velodom.com.ua/img/500/500/9319.jpeg


Вранці потяг привіз нас у Хмельницький. На пероні ми склали ровери, завантажили баули, поділилися враженнями від мандрівки за кавою і спланували наступну, але це вже інша історія. Кожному з нас до домівок залишалось проїхати по 5 км, на двоколісному це 15 хвилин.

Повернутись до “Велощоденник”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 7 гостей