Дорогами стародавньої Ольвії*
Ольвія була заснована грецькими переселенцями на початку VI ст. до н.е. і проіснувала майже тисячу років. Це місто згадував у своїх творах Геродот. В епоху розквіту територія міста досягала 55 га, його некрополя – до 500 га, а по берегах Бузького, Дніпровського і Березанського лиманів розмістилися півтори сотні сільськогосподарських поселень, що складали сільську околицю міста.
Дати проведення: 09.09.2016- 11.09.2016
УЧАСТНИКИ:
1)Toni Parker
2)Nenamestovich
3) teflon
4) anonim
5)Лілі
6) ppau
7) Кунжутка
DepecheMЗВІТ
Інколи так хочеться відпочити на морі. А якщо співставити це з велосипедом, тоді вийдуть незабутні дні. І одним з найкращих триденних маршрутів уздовж Чорного моря я б назвав нашу подорож «Дорогами стародавньої Ольвії» від Одеси до Миколаєва. 3 дні вам вистачить з головою.
Потяг №148 Одеса-Київ відправляється о 16-20 та прибуває в Одесу якраз на світанку о 05-18 ранку.
ПЕРЛИНА У МОРЯ (ДЕНЬ ПЕРШИЙ, 100км)
(Одеса-Лузанівка-Вапнярка-Чорноморське-Южне-Коблево-Рибаківка-Очаків)
[/size](Одеса-Лузанівка-Вапнярка-Чорноморське-Южне-Коблево-Рибаківка-Очаків)
phpBB [media]
120 гривень плацкартного задоволення і ми на місці. Хто як, а коло пошани знаменитою велодоріжкою «Стежка здоровля», завжди в тренді. Тут можна зустріти здорових духом та тілом одеситів та одеситок, від одного погляду на яких твоя спина вирівнюється, очі блищать, а ніс от-от зануриться у морський бриз.
Але до неї ще варто доїхати з центрального залізничного вокзалу. Найкращим варіантом ми вбачали проспект Шевченка (легко знаходиться на мапі) та повз парк Шевченка з його мальовничим озером та лебедями мерщій до пляжу Аркадія. Місцева набережна дуже нагадує Ялтинську. Пальми, ресторанчики та фонтанчики створюють надкурортну атмосферу.
Через 4 кілометри велодоріжки (на треку відмітив) можна ризикнути та завітати на всеосяжний пляж нудистів, залишивши велосипеди на оглядовій скалі, або спустивши вниз по сходам до самого пляжу. Зранку тут майже нікого немає, але і тих, хто є вистачає з головою. Характерна ознака – гендерна рівність (дівчат та хлопців завжди майже однаково). Купатися голяка зовсім не обов’язково, але бажано, вшановуючи традицію))
Повернувшись назад на велодоріжку, прямуємо повз канатну дорогу над головою та вискакуємо спочатку на пляж Отрада, де можна залізти на камінь у воді та влучно сфотографуватися, а потім п’ємо ранкову каву з бутербродами у невеличкій кафешці на самому березі білосніжної набережної пляжу Ланжерон.
Невеличкий апхільний підйом до парку Шевченка, де можна заскочити на сучасні вуличні тренажери, підкачатися перед дорогою, проїхати повз оглядовий майданчик пам’ятника невідомому матросу та сучасний колізей – стадіон футбольного клубу Чорноморець.
Далі, ми вирішили, не витрачати час на центральні цікавинки Одеси, а поїхати одразу по маршруту. Але зайва година може подарувати оглядини Одеського оперного театру, Дерибасівської пішохідної центральної вулиці, Одеського пасажу, фунікулеру, Потьомкінських сходів, численних пам’ятників накшталт «Стільцю з Ільфа та Петрова» та морського вокзалу, звідки відкривається найкращий вид. На тій же Дерибасівській є два супермаркети «Таврія В», в яких можна також посидіти у Пузатій хаті або в Колізеї, де ціни вас приємно вразять. Про все це ми знали та тримали в голові, але це з іншої подорожі, а нам час у дорогу...
КУРОРТ ЛУЗАНІВКА
Затримуватись тут не варто, а от пару кілометрів уздовж моря проїхати можна. І знову на трасу. Через пять кілометрів від Лузанівки на нас чекала справжня оаза – гіпермаркет Ашан, посеред степу. Ця спокуса у селищі Фонтанка з’їла чимало часу. Але запаси продуктів та приємне кондиціонування всередині – це однозначно плюс.
«КУРОРТИ» ВАПНЯРКА, ЧОРНОМОРСЬКЕ)
За селом Вапнярка знаходиться цікава дамба, також у стилі Азовського відпочинку. Тут на тонкій смужці траси та пляжу, знаходяться справжні «Челябінські суворі туристи». Які разом з коровами на березі, усіма силами роблять вигляд, що це таки відпочинок).
Лиман з іншого боку змушує тікати звідси якнайшвидше, адже ароматерапія специфічна, попахує багнюкою та болотом. А невеличкий апхіл знову кличе на відпочинок. У селищі Чорноморське, варто повернути до моря та трохи відпочити по обіді. Тут чисті пляжі, море та майже нікого немає, навіть магазинів.
Саме тут, останнім часом, проходить щорічний фестиваль «Казка». Повертаючись назад на трасу уздовж моря можна побачити прикордонників та закинуту металеву вежу, звідки відкривається чудовий краєвид.
Але звертати з дороги на грунт або кущі не варто, адже у серпні-вересні тут сезон колючки, яка саме на цьому місці зробила нам перші проколи.
ЮЖНИЙ
Далі відкривається масштабний вид Одеського припортового заводу у місті Южний. Масштаб вражає, а вздовж всієї дороги розкидані тони зерна, яке звозять сюди вантажівками. На фото не передати масштаби зерна, але чомусь думки в цей час були про голодні народи Африки...
Загалом шлях від Чорноморського до Южного триває у 20км. Тому на повноцінний обід було вирішено затриматися саме тут, через численний вибір кафе на місцевому центральному пляжі.
Містечко вражає своєю охайністю. Все буквально ідеальне. Центральне місце окрім порту займає Палац спорту зі скла.
Акурат доглянуті парки та сквери змушують задуматися чи дійсно ми в Україні. Центральна набережна у вересні порожня. А тому, відчуваєш себе головним персонажем дня. Тут тобі і душові кабіни і навіть фонтанчики з прісною питною водою, які поповнюють наші фляги.
Ціни у численних кафе-піцеріях курортні, але 70грн вистачає аби ситно та швидко пообідати. Чергове купання за день і гайда вперед.
КОБЛЕВО
Післяобідня днина та попутний вітерець штовхає нас до наступного курорту – Коблево.3км їдемо приємними грунтами. Шалений спуск вниз, до дороги уздовж моря, повз кущі, залишає чимало проколів від колючки.
Але лише у тих, хто або не підкачав камери або мав шини зношеного або дуже бюджетного класу.
Ще 4км приємною дорогою та штурм невеличкого броду переносять нас до відпочивальників.
Поки одні бортуються, інші купаються, а треті особи – накшталт підвипивших чоловіків та жінок на пляжі, починають чіплятися до нас, активно використовуючи у спілкуванні між собою молдавську мову. Але ми люди малоконфлікті, тому всіляко тікаємо від сутичок на прикрість глядача.
В районі броду є чимало місць для пляжної ночівлі у наметах. Вузькими вуличками, повз шалену кількість магазинчиків, тікаємо звідси повз базу відпочинку Заря, де вдається вмовити охоронця пропустити нас до дороги.
ПЕРЕПРАВА
Наступна коса у селищі Морське також незабутня. Все літо тут розташовується літній декорований штучними велитенськими пальмами кемпінг. А зараз нікого. Численні бунгало порожні. Так і хочеться стати тут на ночівлю.
Але наша ціль інша. А тому, через 1км по піску із великами у руках, питаємо у місцевих, хто б нас переправив на човні до Очакова (інакше на інший берег не проїхати, тільки в довжелезний – понад 80км об`їзд). Місцеві дають номер капітана, якому ми одразу дзвонимо та обіцяємо прибути на пляж вказаного місця через пів години.
Біля 10км шляху, повз останнє селище на цьому березі - Рибаківку, і ось човен. Трохи зкинувши ціну, домовляємося двома ходками переправитися до Очакова. Це 5км по морю в одну сторону. Вантажимося по чотири людини і чотири велосипеди.
Наслухавшись від капітана байок щодо відсутності дрів, біжимо на трасу, шукати дерева. Через пів години друга частина нашої групи, разом із купою дрів вантажиться на човен, який із шаленою швидкістю, повз мальовничий острів Березань, везе нас до берега.
Акурат під темряву, не далеко відходячи від місця висадки, стаємо біля зачиненої бази відпочинку.
Тут і дрова виявляються в достатку і навіть лавочки зі столиками є. Намети ставимо на піску та купаємося, смажимо на вогнищі м'ясо.
За перший день від вокзалу разом з переправою вийшло 100км, майже без втом, завдяки численним відпочинкам та купанням.
ДОВІДКОВО: Переправа на Очаків, острів Березань, Кінбурську косу - на базі відпочинку за Рибаківкою - назва Платан. Там же однойменний човен стоїть на березі, там же і швартується. Сторгувалися по 125грн з людини з велосипедом до Очакова. Двома ходками (туди-назад) 8 чоловік+8 велосипедів та баулів заплатили 1000грн. Є враження, що можна ще дешевше домовитись! Телефон капітана 067 482 94 12 и 048 702 94 12! Схоже, вони там на постоянке!
ДЕНЬ ДРУГИЙ (60км)
[/size]
(Очаків-Аджигейська коса-Дніпровське-Ольвія)
phpBB [media]
ОЧАКІВ
Другий день розпочинається з ранкових бортирувань та підрахунку вцілілих латок на групу. 
Місто Очаків справило малоприємне враження завдяки бруду та відсутності чистих пляжів. Зате тут є супермаркет АТБ, який подарував нам кавун та диню, а також поповнення запасів.
Від старовинної церкви робимо фатальну помилку зїхавши вниз по грунтівці. Отримаємо пару десятків проколів на всю групу.
Знаходимо вцілілий памятник Леніну та Горькому. Ледве доповзаємо до моря і починаємо двогодинне бортування.
Колючка падлюча, її ледве видно, тому доводиться перевіряти запаски, занурюючи їх у морську воду. Море та пляжі страшенно брудні.
Зате камінці нагадують Кримське узбережжя.
Тікаємо звідси якнайшвидше, тікаємо, але не всі. Залишаємо одного з наших, який недодивився колючки. Буде наздоганяти, адже часу витрачено чимало. По треку знаходимо повноцінний веломагазин.
АДЖИГОЛЬСЬКА КОСА
[/b]
Далі 20км по трасі без особливих вражень аж поки не помічаємо дивовижні за масштабом та красою білі електровітряки, яких тут з десяток.
Біля них варто повертати праворуч до дамби Аджигольського лиману. Дорога хоч і грунтова але колючки відсутні. Тут, на Аджигольській косі найчарівніше місце, найчистіше море та найдивовижніший пляж. Людей – нуль. Ми одні на цьому піку задоволення.
З трьох сторін споглядаємо Дніпро, Південний Буг та Чорне море. Напроти майорить Кінбурська коса та красиві маяки. Релаксуємо, купаємося, намагаємося врятувати чайку, яку прибило до берегу та споглядаємо дикі кавуни, що ростуть вздовж моря.
17 км до межі заповідника Ольвія грунтовими доріжками.
У селі Дніпровське є магазинчик, що працює до самого вечора. Колючки тут є, але не на дорозі. Під сутінки, крізь величезні виноградники, дістаємося моря, дехто пішки із численними проколами від самого ранку на підкачках.
За другий день виходить 60км.
ДЕНЬ ТРЕТІЙ – ОЛЬВІЯ (60км)
(Ольвія-Парутино-Козирка-Стара Богданівка-Миколаїв)
phpBB [media]
На ранок останнього дня встаємо зустріти світанок та йдемо на пагорб Ольвії. Місце для ночівлі дивовижне. Ми вибрали райське містечко.
Ранкові бортирування (колеса знову спущені).
Чудові ранкові фотографії та пейзажі надихають. Море тут вже не зовсім морське.
Деремося на пагорб, паралельно благаючи богів аби колючка обійшла нас стороною.
Тут, вже відчувається, що місце дихає часом.
ДОВІДКОВО:
Spoiler
Show
О́львія (Óλβια — щаслива) (Сабія, пізніше Борисфеніда, ще пізніше Ольвія чи Ольвіополіс) — найважливіша грецька колонія в Нижньому Побужжі, в дельті Гіпаніса (Буга) та Борисфена (Дніпра), заснована вихідцями з Мілету в 647—646 р. до н. е.
Її політичним та економічним центром було однойменне місто, залишки якого розташовані на правому березі Бузького лиману біля с. Парутиного Очаківського району Миколаївської області.
Її політичним та економічним центром було однойменне місто, залишки якого розташовані на правому березі Бузького лиману біля с. Парутиного Очаківського району Миколаївської області.
Але наразі тут не так багато чого зберіглося, порівнюючи з тим же Херсонесом. На колесах дивимося всі околиці, оглядаємо кожну принаду, аж поки не під’їжджаємо до в’їзних воріт і дивуємо охоронця своїм виглядом.
«Як ви сюди потрапили», - питає він нас. Залишивши велосипеди при вході біля питного фонтанчика, йдемо на касу купляти білети та замовляємо експрес екскурсію.
Нас водять по околицями, розповідаючи цікаві історії та показують вцілілі об’єктиви накшталт склепів. На годинку тут точно варто затриматися.
Наступні 40км до початку Миколаєва особливо нічим не вирізняються.
У селі Мала Корениха, за словами місцевих є регулярний автомобільний паром, які за смішні гроші довезе вас до самого Миколаєва, тим самим скоротить шлях та додасть вражень. Розклад можна пошукати в інтернеті ближче до дати подорожі.
МИКОЛАЇВ
На 45км треку третього дня є чудовий пляж на Варварівському мості з чистою водою Південного Бугу. Це купання стане чудовим завершенням курортного часу.
Та і в Миколаєві варто оглянути місцеві пам’ятники на Флотському бульварі та проїхатися центральними вулицями – Набережною, Соборною, які за останні два роки змінилися у кращу сторону.
Тут вистачає закладів аби попоїсти перед потягом. До жд вокзалу їхати чимало та ще й трьома проспектами. Біля вокзалу є багато мережевих супермаркетів, наприклад АТБ та Таврія В.
Також варто пам’ятати, що місцеві провідниці не досить балувані велосипедистами, а тому люблять по незнанню причепитися до правил перевезення багажу. Тому варто бути інформаційно озброєним у своїх правах та краще мати повноцінний велочохол. Потяг Миколаїв-Київ зручно відбуває у вечірню пору та прибуває у столицю ще до 6 ранку.
За третій день проїхали 60км.
Пройдений загальний кілометраж велосипедом 220км за 3 ходових дні з яких 1км по піску;
- Набір висоти велосипедом - 1500м
1-день - 100, набір висоти: 681м;
2-день - 60, 300м;
3-день – 60км, 547м;
Бюджет на 1 особу (як для 3 денної подорожі)
1) Квитки на залізничний транспорт (до 300грн):
- Плацкарти: Київ-Одеса, Миколаїв-Київ - до 260грн
2) Харчування (3 цивільних обідів в кафе, середній чек 50грн) - 150-200грн
3) Перекусікі в магазинчиках з голоду - 200грн
4) общакове харчування - 100 грн з людини
5) Переправа на катері до Очакова - 125грн з людини, відвідування заповідника Ольвія з ексрукрсією - 40грн
Всього: 900грн
Фотоальбоми тут:
http://os.kiev.ua/20160212_Olvia.rar
https://goo.gl/photos/V9df9iCq5BAbPKBD8
https://goo.gl/photos/Jdsrwvn6tHhWxXcJ6
Замінник ЖПС)
PS: Наплаваєтеся – плавки не встигатимете сушити)
"Дорога 100 проколів" ) обов'язково треба заливати герметик перед поїздкою. У мене рекорд - 27 дірок за три дні)
Spoiler
Show
