Мета походу: побачити унікальні, не схожі на інші гірські хребти: Свидовець і Чорногору, і ближче познайомитися з гуцулами. Йо!
Інформація:
Нас було троє: Льошко, Маринко й Андрійко
Дата походу: 7-15 серпня 2016 року
Активна (велосипедна) фаза походу: 7, 9-14 і трошки 15 серпня 2016 року
Намотали близько 300 км роверами
Витратили ₴1800 з носа, з них:
₴843 за 8 ночей проживання
₴344 на квитки на поїзд
₴170 на транспорт
Харчування - переважно своїми силами. Але це нереально на Драгобраті, колиби там мають монополію.
Маршрут:
1. Ворохта - Вороненківський перевал – Ясіня - водоспад Труфанець - Ясіня 40 перевальних км
2. (пішки) Ясіня - пол. Шесса - г. Петросул - г. Петрос - пол. Менчул - Кваси -(дизельком)- Ясіня 35 мальовничих км
3. Ясіня -(вуйко-бусиком)- Драгобрат - Перемичка - Свидовецький хребет - оз. Догяска - Перемичка - Драгобрат 20 тяжких км
4. Драгобрат - Ясіня - Кваси - Рахів [планувалось: Драгобрат - Свидовецький хребет - г. Близниця - г. Терентин - Рахів, але не розрахували сили і погода завадила)] 45 км вниз
5. Рахів - р. Біла Тиса - с. Розтоки - с. Богдан - с. Розтоки - Рахів 35 мокрих км
6. Рахів - Музей екології гір - Рахів -(дизельком)- Татарів - водоспад Гук - Татарів 30 холодних км
7. Татарів - Микуличин - р. Прутець-Чемегівський - Микуличин - Яремче 50 скельних км
8. Яремче -(дизельком)- Надвірна -(дизельком(так, ми ліниві))- Хриплин - Івано-Франківськ 30 цікавих км
9. Івано-Франківськ 20 міських км (всі кілометри приблизні)
Маршрут на мапі:
Spoiler
Show
phpBB [media]
День 1: Дорога на Закарпаття
Spoiler
Show
Це був серпень-2016. Льошко, Маринко і Андрійко поїхали до гуцулів.
1. Поїзд "Гуцульщина" завіз нас на найвищу доступну для киян станцію - Ворохта, а це 745 м висоти.
2. І поїхали ще вище, вздовж залізниці, під старими мостами
3. Старий австрійський і сучасний український мости
4. Дорога поганенька, їдемо вгору-вниз-вгору-вгору
5. Мостам більше 120 років!
6. За годину ми піднялися до Вороненки. Перепочили
7. І поїхали у напрямку залізничного тунелю, щоб проїхати на Закарпаття. Через тунель ходити заборонено, ми змушені були лізти над тунелем, через перевал
8.
9. 15 хвилин піднімалися на перевал..
10. Опинилися у Закарпатській області і почали шукати дорогу на спуск у Лазещину. Місцеві рекомендували тудою не пхатися, бо там "трактОрна дорога". Хто ж місцевих слухає? Попхалися.
11. ...ці страшні 600 метрів страждань ми проштовхалися за 20 хвилин. Хоча по відчуттях десь година! Була відсутність стежки і болото
12. Рештки нижньої стежки закінчилися, запихаємо велики на верхню стежку
13. Точніше на місце, де була стежка. Кущі дряпучі. Ями, камені, бруд. Все як треба!
14. Після тунелю під залізницею з'явилася така-сяка дорога лісовозна
15. Ну, точніше, два потічки, по яких можна їхати. Ще півгодини ми спускалися цією річкою. Аж поки вона не з'їхала з дороги вбік, за що ми їй були дуже вдячні.
Було тяжко, але весело. Річкою тою їхати цілком можливо: під нею рівне кам'янисте дно, але час від часу доводиться сплавлятися водоспадиками:)
16. Спустилися ми у Лазещину. Помили ровери у річці і вирулили на асфальт. Досить на сьогодні пригод!
Доїхали так до Ясіні, там поселилися у гуцулів у садибі (за 100 грн з носа).
17. На вечір зайнялися розвідкою території. Поїхали трасою вниз
18.
19. вдсп Труфанець
20. Залізничні мости
21. Чорна Тиса
22.
Туди-сюди проїхалися, повернулися та й полягали спати. Завтра ж рано вставати!
1. Поїзд "Гуцульщина" завіз нас на найвищу доступну для киян станцію - Ворохта, а це 745 м висоти.
2. І поїхали ще вище, вздовж залізниці, під старими мостами
3. Старий австрійський і сучасний український мости
4. Дорога поганенька, їдемо вгору-вниз-вгору-вгору
5. Мостам більше 120 років!
6. За годину ми піднялися до Вороненки. Перепочили
7. І поїхали у напрямку залізничного тунелю, щоб проїхати на Закарпаття. Через тунель ходити заборонено, ми змушені були лізти над тунелем, через перевал
8.
9. 15 хвилин піднімалися на перевал..
10. Опинилися у Закарпатській області і почали шукати дорогу на спуск у Лазещину. Місцеві рекомендували тудою не пхатися, бо там "трактОрна дорога". Хто ж місцевих слухає? Попхалися.
11. ...ці страшні 600 метрів страждань ми проштовхалися за 20 хвилин. Хоча по відчуттях десь година! Була відсутність стежки і болото
12. Рештки нижньої стежки закінчилися, запихаємо велики на верхню стежку
13. Точніше на місце, де була стежка. Кущі дряпучі. Ями, камені, бруд. Все як треба!
14. Після тунелю під залізницею з'явилася така-сяка дорога лісовозна
15. Ну, точніше, два потічки, по яких можна їхати. Ще півгодини ми спускалися цією річкою. Аж поки вона не з'їхала з дороги вбік, за що ми їй були дуже вдячні.
Було тяжко, але весело. Річкою тою їхати цілком можливо: під нею рівне кам'янисте дно, але час від часу доводиться сплавлятися водоспадиками:)
16. Спустилися ми у Лазещину. Помили ровери у річці і вирулили на асфальт. Досить на сьогодні пригод!
Доїхали так до Ясіні, там поселилися у гуцулів у садибі (за 100 грн з носа).
17. На вечір зайнялися розвідкою території. Поїхали трасою вниз
18.
19. вдсп Труфанець
20. Залізничні мости
21. Чорна Тиса
22.
Туди-сюди проїхалися, повернулися та й полягали спати. Завтра ж рано вставати!
Spoiler
Show
На другий день подорожі у нас єдиний пішохідний день: вилазка на гору Петрос.
1. Встали рано, о 6:50 ми вже вийшли і почали підйом
2. Гарно видно Свидовецький хребет і Ясіня
3. Кидаємо погляд на нашу вершину – Петрос (2020 м). Трохи нижче під ним – Петросул (1848 м), де ми теж побуваємо.
4. Піднялися до дотів і почали йти невеликим хребтом, де живуть люди
5. Ми невиспані, тяжко деремося. А тут вуйки мабуть з ночі косами махають!
6. Вперед, на Петрос!
7. Добре видно Драгобрат і гору Стіг
8. Вийшли з Ясіні, проходимо порубаний ліс
9. О 9:37 ми вже на полонині Шесса, на висоті 1230 метрів. Непогано!
10. Тут є де присісти, є вода. Навіть туристи були
11. Погляд на Петорс (праворуч) і Петросул (ліворуч)
12. Після полонини Шесси був довгий ліс. Як тільки ми піднялися на висоту, на якій не ростуть дерева, зразу відкрилися чудові пейзажі!
13.
14. Вид на Близниці (Свидовець)
15.
16. Вже близько до Петросула (ліворуч). Маштаби гір вражають все більше!
17. Петросул подолано! 13:00.
18. Вид на Говерлу (ліворуч) і Чорногірський хребет
19. На Говерлі купа туристів! Добре, що ми не там.
20. Вид на залізинцю у Лазещині
21. Петрос величний! Величезний!
22. Маштаби страшні
23. 14:15. Вершина Петроса! 7.5 годин підйому позаду. На вершині срач з якихось будок і хрестів, і туристів штук 20. Не Говерла звісно, але трохи неприємно
24. Але пейзажі з Петроса класні! Вид на Близниці (ліворуч), Драгобрат (праворуч)
25. Говрела. Туристів як мурашок
26. 15:05. Починаємо спускатися, часу не так багато:(
27. Зустрічаємо вело-колег, які з роверами якраз дерлися на Петрос. Їм вгору, з роверами тяжко. А нам вниз, тяжко без роверів: дороги більш-менш рівні, але дуже круті спуски.
28. Петрос і доріжка-спуск з нього
29. Назад йдемо іншою дорогою, на Кваси. Пейзажі навіть цікавіші ніж під час підйому!
30.
31.
32. Полонина Менчул
33. Після полонини ми надовго зайшли у ліс. Гарна дорога аж до Квасів, однак йшли ми останні три години не присідаючи, то втомилися добряче!
34. Руїни у Квасах
35. Вийшли до рейок і по них пішли шукати вокзал
36. Перейшли Чорну Тису, і о 19:15 сіли на дизельок додому, до Ясінів.
Пройшли близько 35 кілометрів, добряче так втомилися. Але відпочивати ніколи, на завтра великі плани!
1. Встали рано, о 6:50 ми вже вийшли і почали підйом
2. Гарно видно Свидовецький хребет і Ясіня
3. Кидаємо погляд на нашу вершину – Петрос (2020 м). Трохи нижче під ним – Петросул (1848 м), де ми теж побуваємо.
4. Піднялися до дотів і почали йти невеликим хребтом, де живуть люди
5. Ми невиспані, тяжко деремося. А тут вуйки мабуть з ночі косами махають!
6. Вперед, на Петрос!
7. Добре видно Драгобрат і гору Стіг
8. Вийшли з Ясіні, проходимо порубаний ліс
9. О 9:37 ми вже на полонині Шесса, на висоті 1230 метрів. Непогано!
10. Тут є де присісти, є вода. Навіть туристи були
11. Погляд на Петорс (праворуч) і Петросул (ліворуч)
12. Після полонини Шесси був довгий ліс. Як тільки ми піднялися на висоту, на якій не ростуть дерева, зразу відкрилися чудові пейзажі!
13.
14. Вид на Близниці (Свидовець)
15.
16. Вже близько до Петросула (ліворуч). Маштаби гір вражають все більше!
17. Петросул подолано! 13:00.
18. Вид на Говерлу (ліворуч) і Чорногірський хребет
19. На Говерлі купа туристів! Добре, що ми не там.
20. Вид на залізинцю у Лазещині
21. Петрос величний! Величезний!
22. Маштаби страшні
23. 14:15. Вершина Петроса! 7.5 годин підйому позаду. На вершині срач з якихось будок і хрестів, і туристів штук 20. Не Говерла звісно, але трохи неприємно
24. Але пейзажі з Петроса класні! Вид на Близниці (ліворуч), Драгобрат (праворуч)
25. Говрела. Туристів як мурашок
26. 15:05. Починаємо спускатися, часу не так багато:(
27. Зустрічаємо вело-колег, які з роверами якраз дерлися на Петрос. Їм вгору, з роверами тяжко. А нам вниз, тяжко без роверів: дороги більш-менш рівні, але дуже круті спуски.
28. Петрос і доріжка-спуск з нього
29. Назад йдемо іншою дорогою, на Кваси. Пейзажі навіть цікавіші ніж під час підйому!
30.
31.
32. Полонина Менчул
33. Після полонини ми надовго зайшли у ліс. Гарна дорога аж до Квасів, однак йшли ми останні три години не присідаючи, то втомилися добряче!
34. Руїни у Квасах
35. Вийшли до рейок і по них пішли шукати вокзал
36. Перейшли Чорну Тису, і о 19:15 сіли на дизельок додому, до Ясінів.
Пройшли близько 35 кілометрів, добряче так втомилися. Але відпочивати ніколи, на завтра великі плани!
Spoiler
Show
Проснувшись у Ясіні, ми хотіли побувати на Драгобраті і побачити Свидовецький хребет
Драгобрат на 700 метрів вищий за Ясіня. Вирішили зберегти сили і піднятися туди на вуйкотаксі.
1. Така "таблеточка" обійшлась нам 400 грн за підйом. Запхали ровери з речами в багажник, і самі в салоні розсілися. І поїхали вгору!
2. Асфальт відсутній. Дорога кам'яниста, вузька, дуже звивиста. Той вуйко так нас мчав що всю душу повитрушував! Страшно так їхати:)
Дорога забрала 50 хвилин. 50 тяжких хвилин. Через цю дорогу вже й сил на Свидовець не було! Думаю, якщо б ми піднімалися роверами, власними силами, то ми б більше тих сил вберегли, ніж оцим вуйкотаксі.
3. Ось ми й на Драгобраті
4. Драгобрат – Срач Карпатських Гір.
Ото взяли полонину, вліпили туди з півсотні готелів. Вулиці забули прокласти. Стоять ті 50 готелів безсистемно і хаотично. Нахили доріг зашкалюють. Крутіші, ніж у Ялті. Ціни деруть! І до цього всього немає асфальтованої дороги!
5.
6. Десь такі там "вулиці". Жахіття.
Ледве знайшли готель, де можна зупинитися на одну ніч і щоб без обов'язкового триразового харчування. Обійшлося 100 грн з носа.
(до речі, на весь Драгобрат півтора кіоски і зовсім недешеві кафе! Беріть мівінку!)
7. Піднялися від Драгобрата на верхню дорогу, яка веде на Перемичку (сідловина на Свидовецькому хребті)
8. То капець!
9. Дуже крутий підйом! Забирає всі сили, що лишилися. По цій дорозі на Перемичку ми піднімалися годину. Пішоходи нас обганяли тільки так:(
10. Давався взнаки дуже активний вчорашній підйом на Петрос, як і сьогоднішній підйом на Драгобрат
11. Вид на Драгобрат
12. Хух! Перемичка!
13. Вже далі хребтом дорога майже горизонтальна (порівняно з Перемичкою), можна їхати.
14. Туристи і їздять! Туди-сюди всякі автобуси шастають хребтом:(
15. Але з вікна автобуса ці шалено круті краєвиди не роздивишся!
16. Оце пішов кайф! Дійсно класна дорога хребтом, унікальні види на унікальні гори!
17. Рельєф, звісно, є на будь-який смак:) Але найтяжче все ж позаду – підйом на Перемичку
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24. Під'їжджаємо до улоговини озера Догяска. Ще одні унікальні пейзажі, дух захоплює!
25. Озеро Догяска
26. З хребта до озера спуск на дорогоцінні 170 метрів..
27.
28. А на озері люди, коні, автобуси, мотики:(
29. Ну їх, поїхали назад на Драгобрат
30. Але назад 170 метрів підйому, а сили лишилися ще на Перемичці:(
31. Вооооох оце було тяжко!
32.
33.
34.
35. Але, піднявшись на хребет, далі ним вже їхалося кайфово! Більше вниз ніж вгору, неважко. Пейзажі на місці.
36.
37. Летіли дуже швидко, камені дуже великі. Досі дивуюся, як ровери таке витримали.
38.
39. Вівці!
40.
41. Видно Близниці
42. Спуск з Перемички (щоб її ото) дуже крутий, зупинти ровер інколи нереально
43. На спуску до нас підійшли вівці
44. Справжні, дзвенять!
45. Весь подальший спуск вони йшли з нами
46. А ми з ними, під їхню музику:)
47. Цей нелегкий день закінчився у колибі, далі все як у тумані......
Драгобрат на 700 метрів вищий за Ясіня. Вирішили зберегти сили і піднятися туди на вуйкотаксі.
1. Така "таблеточка" обійшлась нам 400 грн за підйом. Запхали ровери з речами в багажник, і самі в салоні розсілися. І поїхали вгору!
2. Асфальт відсутній. Дорога кам'яниста, вузька, дуже звивиста. Той вуйко так нас мчав що всю душу повитрушував! Страшно так їхати:)
Дорога забрала 50 хвилин. 50 тяжких хвилин. Через цю дорогу вже й сил на Свидовець не було! Думаю, якщо б ми піднімалися роверами, власними силами, то ми б більше тих сил вберегли, ніж оцим вуйкотаксі.
3. Ось ми й на Драгобраті
4. Драгобрат – Срач Карпатських Гір.
Ото взяли полонину, вліпили туди з півсотні готелів. Вулиці забули прокласти. Стоять ті 50 готелів безсистемно і хаотично. Нахили доріг зашкалюють. Крутіші, ніж у Ялті. Ціни деруть! І до цього всього немає асфальтованої дороги!
5.
6. Десь такі там "вулиці". Жахіття.
Ледве знайшли готель, де можна зупинитися на одну ніч і щоб без обов'язкового триразового харчування. Обійшлося 100 грн з носа.
(до речі, на весь Драгобрат півтора кіоски і зовсім недешеві кафе! Беріть мівінку!)
7. Піднялися від Драгобрата на верхню дорогу, яка веде на Перемичку (сідловина на Свидовецькому хребті)
8. То капець!
9. Дуже крутий підйом! Забирає всі сили, що лишилися. По цій дорозі на Перемичку ми піднімалися годину. Пішоходи нас обганяли тільки так:(
10. Давався взнаки дуже активний вчорашній підйом на Петрос, як і сьогоднішній підйом на Драгобрат
11. Вид на Драгобрат
12. Хух! Перемичка!
13. Вже далі хребтом дорога майже горизонтальна (порівняно з Перемичкою), можна їхати.
14. Туристи і їздять! Туди-сюди всякі автобуси шастають хребтом:(
15. Але з вікна автобуса ці шалено круті краєвиди не роздивишся!
16. Оце пішов кайф! Дійсно класна дорога хребтом, унікальні види на унікальні гори!
17. Рельєф, звісно, є на будь-який смак:) Але найтяжче все ж позаду – підйом на Перемичку
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24. Під'їжджаємо до улоговини озера Догяска. Ще одні унікальні пейзажі, дух захоплює!
25. Озеро Догяска
26. З хребта до озера спуск на дорогоцінні 170 метрів..
27.
28. А на озері люди, коні, автобуси, мотики:(
29. Ну їх, поїхали назад на Драгобрат
30. Але назад 170 метрів підйому, а сили лишилися ще на Перемичці:(
31. Вооооох оце було тяжко!
32.
33.
34.
35. Але, піднявшись на хребет, далі ним вже їхалося кайфово! Більше вниз ніж вгору, неважко. Пейзажі на місці.
36.
37. Летіли дуже швидко, камені дуже великі. Досі дивуюся, як ровери таке витримали.
38.
39. Вівці!
40.
41. Видно Близниці
42. Спуск з Перемички (щоб її ото) дуже крутий, зупинти ровер інколи нереально
43. На спуску до нас підійшли вівці
44. Справжні, дзвенять!
45. Весь подальший спуск вони йшли з нами
46. А ми з ними, під їхню музику:)
47. Цей нелегкий день закінчився у колибі, далі все як у тумані......
Spoiler
Show
...проснулися ми все ще на тому дурному Драгобраті
1. Наш вид з вікна..
Планів було багато. Але сил сьогодні не було, а завтра мали починатися дощі:(
2. Тож ми не поїхали на Близниці, а вирішили їхати на Рахів асфальтом. Спочатку, звісно, треба було до того асфальту доїхати. Цілими.
3. Драгобрат гнобить і вбиває своїм рельєфом і беззмістовними вулицями. Жодного рівного місця!
4. Доповзли до початку спуску:)
5. Перед нами 7.5 кілометрів активного стирання колодок.
6. Спуск дуже крутий, часто взагалі неможливо зупинити велик.
7. Камені додають мороки. Цей спуск – мабуть, найтяжче випробування для наших роверів. Добряче потрусило! А їм хоч би що:)
8. На під'їздах до Долара
9. Долар – S-подібний серпантин. Дуже крутий і великий.
10. Хух.
11. Після долара вже горизонтальніше, і можна зупинятися там, де бажаєш.
12.
13.
14. Ооо, асфальт!
15. Далі – рівною трасою. Праворуч – водоспади, ліворуч – місточки. І весь час вниз. Файно!
16.
17. Кваси. (де ми були позавчора)
18.
19.
20. Гуцульська канатка. Можна себе/вантажі перевезти.
21.
22.
23.
24.
25.
26. Без особливих пригод, не напружуючись вже, спустилися до Рахова. За день ми спустилися з 1435 до 435 метрів. Це наш найбільший карпатський Великий Спуск.
27. Поїздили-пошукали, надибали DreamHostel. Отримали на трьох файний 8-місний номер з видом на річку (100 грн з носа).
28. Під вечір погуляли Раховом
29.
30.
31.
І спати.
1. Наш вид з вікна..
Планів було багато. Але сил сьогодні не було, а завтра мали починатися дощі:(
2. Тож ми не поїхали на Близниці, а вирішили їхати на Рахів асфальтом. Спочатку, звісно, треба було до того асфальту доїхати. Цілими.
3. Драгобрат гнобить і вбиває своїм рельєфом і беззмістовними вулицями. Жодного рівного місця!
4. Доповзли до початку спуску:)
5. Перед нами 7.5 кілометрів активного стирання колодок.
6. Спуск дуже крутий, часто взагалі неможливо зупинити велик.
7. Камені додають мороки. Цей спуск – мабуть, найтяжче випробування для наших роверів. Добряче потрусило! А їм хоч би що:)
8. На під'їздах до Долара
9. Долар – S-подібний серпантин. Дуже крутий і великий.
10. Хух.
11. Після долара вже горизонтальніше, і можна зупинятися там, де бажаєш.
12.
13.
14. Ооо, асфальт!
15. Далі – рівною трасою. Праворуч – водоспади, ліворуч – місточки. І весь час вниз. Файно!
16.
17. Кваси. (де ми були позавчора)
18.
19.
20. Гуцульська канатка. Можна себе/вантажі перевезти.
21.
22.
23.
24.
25.
26. Без особливих пригод, не напружуючись вже, спустилися до Рахова. За день ми спустилися з 1435 до 435 метрів. Це наш найбільший карпатський Великий Спуск.
27. Поїздили-пошукали, надибали DreamHostel. Отримали на трьох файний 8-місний номер з видом на річку (100 грн з носа).
28. Під вечір погуляли Раховом
29.
30.
31.
І спати.
Spoiler
Show
Відпочивальний день! Йдуть дощі, совість чиста і можна далеко не їхати
1. Півдня ми дивилися на Тису. Від дощу вона поступово більшала
2. Вдень посідали на біціглі (ровери так тут кличуть) і поїхали до річки Біла Тиса
3. Почали у місці злиття Білої і Чорної тиси. Переїхали древній залізничний місток і далі поїдемо місцем, де раніше проходила вузькоколійка. То є веломаршрут Велокраїни "Австрійська залізниця".
4.
5. Тут раніше була вузькоколійка
6. Біла Тиса
7.
8. Видно насип залізниці. Лишилася лише стежка
9.
10. Мостів тут повно, клас
11.
12.
13. Цей міст – автомобільний
14. По ньому навіть біціглями страшно їхати, особливо коли слизько
15.
16.
17. Залізничний міст (с. Видричка)
18.
19.
20.
21.
22. Так ми доїхали до села Богдан. Дощ пожвавився, ми розвернулися і поїхали назад, вже лише по асфальту
23.
24.
25. Залізничний міст через Чорну Тису. Праворуч – Біла Тиса, знизу – Тиса.
26. Тиса
27. Знову Рахів. Будинки нагадують Чеський квартал у Хусті
28.
Приїхали у наш хостел, і давай до вечора знову дивитися у вікно на Тису. Йшов дощ, тому совість була чиста..
1. Півдня ми дивилися на Тису. Від дощу вона поступово більшала
2. Вдень посідали на біціглі (ровери так тут кличуть) і поїхали до річки Біла Тиса
3. Почали у місці злиття Білої і Чорної тиси. Переїхали древній залізничний місток і далі поїдемо місцем, де раніше проходила вузькоколійка. То є веломаршрут Велокраїни "Австрійська залізниця".
4.
5. Тут раніше була вузькоколійка
6. Біла Тиса
7.
8. Видно насип залізниці. Лишилася лише стежка
9.
10. Мостів тут повно, клас
11.
12.
13. Цей міст – автомобільний
14. По ньому навіть біціглями страшно їхати, особливо коли слизько
15.
16.
17. Залізничний міст (с. Видричка)
18.
19.
20.
21.
22. Так ми доїхали до села Богдан. Дощ пожвавився, ми розвернулися і поїхали назад, вже лише по асфальту
23.
24.
25. Залізничний міст через Чорну Тису. Праворуч – Біла Тиса, знизу – Тиса.
26. Тиса
27. Знову Рахів. Будинки нагадують Чеський квартал у Хусті
28.
Приїхали у наш хостел, і давай до вечора знову дивитися у вікно на Тису. Йшов дощ, тому совість була чиста..
Spoiler
Show
Просинаємось знову у Рахові. Знову дощить. В горах туман, тому дертися високо немає сенсу.
1. Поїздимо околицями. Подерлись спочатку на рахівський амфітеатр
2. Цікава така сцена з гірським фоном. Тут видно, що вище нам підійматися сьогодні немає сенсу
3. Поїхали трасою вниз по Тисі
4.
5.
6. У кінці Рахова є Музей екології гір та історії природокористування. Відвідали.
7. Дурниця повна. Нецікавий музей.
8. Принаймні, без екскурсії робити там нічого
9. Музей немалий, три поверхи експонатів+підвал з жабами і гадюками
10.
11.
12. Після півгодини в музеї рушили назад у Рахів
13.
14.
15. Ми хотіли сьогодні у Татарів. Їхати вгору через перевал під дощем не хотілося, пішли на дизельок. Дизельки-раховози вже в більшості своїй погоріли, тому нас забрав поїзд з трьох плацкартних вагонів.
Авжеж на такий дизель зібралося три штурмових бригади бабок, щоб залазити одна поперед одної.
16. Біціглі ми поставили у неробочий тамбур сусіднього вагону, самі навіть змогли сісти біля вікна і з комфортом доїхали до Татарова. З цього ж неробочого тамбуру ми влаштували собі індивідуальний вихід з поїзда, нікому не заважаючи.
17. У Татарові поселилися просто біля вокзалу (100 грн з носа садибка), і зразу ж вирушили на водоспад Гук
18. Взжовж Прута
19. Потім вздовж р. Женець
20. Дорога до водоспаду Гук дуже мальовнича, водоспади, камені, дерева, крутяк. Ні в якому разі не їдьте на Гук автобусами чи машинами! Дорога до Гуку не менш цікава за сам Гук.
21.
22.
23.
24. А ось і сам Гук
25. Гук, нажаль, погано видно за туристами:( Їх тут повно, незважаючи на температуру близько +5 і пізню годину.
26. О так, там було дійсно холодно! Трохи допомогла місцева колиба з карпатським чаєм..
27.
28. Була вже двадцята година, хмарки полягали спати на горах.
29. Полягали спати у Татарові і ми.
1. Поїздимо околицями. Подерлись спочатку на рахівський амфітеатр
2. Цікава така сцена з гірським фоном. Тут видно, що вище нам підійматися сьогодні немає сенсу
3. Поїхали трасою вниз по Тисі
4.
5.
6. У кінці Рахова є Музей екології гір та історії природокористування. Відвідали.
7. Дурниця повна. Нецікавий музей.
8. Принаймні, без екскурсії робити там нічого
9. Музей немалий, три поверхи експонатів+підвал з жабами і гадюками
10.
11.
12. Після півгодини в музеї рушили назад у Рахів
13.
14.
15. Ми хотіли сьогодні у Татарів. Їхати вгору через перевал під дощем не хотілося, пішли на дизельок. Дизельки-раховози вже в більшості своїй погоріли, тому нас забрав поїзд з трьох плацкартних вагонів.
Авжеж на такий дизель зібралося три штурмових бригади бабок, щоб залазити одна поперед одної.
16. Біціглі ми поставили у неробочий тамбур сусіднього вагону, самі навіть змогли сісти біля вікна і з комфортом доїхали до Татарова. З цього ж неробочого тамбуру ми влаштували собі індивідуальний вихід з поїзда, нікому не заважаючи.
17. У Татарові поселилися просто біля вокзалу (100 грн з носа садибка), і зразу ж вирушили на водоспад Гук
18. Взжовж Прута
19. Потім вздовж р. Женець
20. Дорога до водоспаду Гук дуже мальовнича, водоспади, камені, дерева, крутяк. Ні в якому разі не їдьте на Гук автобусами чи машинами! Дорога до Гуку не менш цікава за сам Гук.
21.
22.
23.
24. А ось і сам Гук
25. Гук, нажаль, погано видно за туристами:( Їх тут повно, незважаючи на температуру близько +5 і пізню годину.
26. О так, там було дійсно холодно! Трохи допомогла місцева колиба з карпатським чаєм..
27.
28. Була вже двадцята година, хмарки полягали спати на горах.
29. Полягали спати у Татарові і ми.
Spoiler
Show
Далі у нас розслабляльний день околицями Микуличина
1. Вранці виїхали з Татарова. Хмари все ще спали на горах
2.
3. Татарів і Микуличин розділяє крутий поворот і вузький прохід між горами. Так от, після цього повороту небо зразу ж стало чистим:)
4.
5. В Микуличині досі висить рекламка з фотками з тих часів, як ми у Велокраїні катались 6 років тому
6. Вирішили проїхати велокраїнський маршрут "Полонини"
7. Маршрут виявився не дуже пейзажним. Підйом був помітний, хоч і не критичний
8. Видно Хом'як
9.
10.
11. Такі пейзажі чекали нас на вершині маршруту. Маршрут весь проходить в обжитих місцях
12. Вниз!
13.
14.
15. Маршрут приводить нас до річки Прутець Чемегівський. Вздовж неї проходить інший маршрут велокраїни "Стара залізниця". Так, тут теж була вузькоколійка. Їдьмо!
16. Скелі з деревами над річкою вражають!
17.
18. Річка дійсно мальовнича, рекомендую!
19.
20.
21. Проїхавши пару кілометрів, ми розвернулися і поїхали у напрямку Микуличина
22.
23. Попрощалися з Прутцем Чемегівським і покрутили на Яремче
24. У Яремче поселилися (тут вже 133 грн з носа! гроші деруть, туристів повно)
25. З'їздили на водоспад Дівочі сльози
26.
27. Побродили навколо Дівочих сліз
28.
29.
30. Побували на водоспаді Пробій. Після заходу сонця туристів було менше і можна було його побачити хоч
31. І полягали спати.
1. Вранці виїхали з Татарова. Хмари все ще спали на горах
2.
3. Татарів і Микуличин розділяє крутий поворот і вузький прохід між горами. Так от, після цього повороту небо зразу ж стало чистим:)
4.
5. В Микуличині досі висить рекламка з фотками з тих часів, як ми у Велокраїні катались 6 років тому
6. Вирішили проїхати велокраїнський маршрут "Полонини"
7. Маршрут виявився не дуже пейзажним. Підйом був помітний, хоч і не критичний
8. Видно Хом'як
9.
10.
11. Такі пейзажі чекали нас на вершині маршруту. Маршрут весь проходить в обжитих місцях
12. Вниз!
13.
14.
15. Маршрут приводить нас до річки Прутець Чемегівський. Вздовж неї проходить інший маршрут велокраїни "Стара залізниця". Так, тут теж була вузькоколійка. Їдьмо!
16. Скелі з деревами над річкою вражають!
17.
18. Річка дійсно мальовнича, рекомендую!
19.
20.
21. Проїхавши пару кілометрів, ми розвернулися і поїхали у напрямку Микуличина
22.
23. Попрощалися з Прутцем Чемегівським і покрутили на Яремче
24. У Яремче поселилися (тут вже 133 грн з носа! гроші деруть, туристів повно)
25. З'їздили на водоспад Дівочі сльози
26.
27. Побродили навколо Дівочих сліз
28.
29.
30. Побували на водоспаді Пробій. Після заходу сонця туристів було менше і можна було його побачити хоч
31. І полягали спати.
Spoiler
Show
Яремче швидко набридло. Купа туристів, місцеві обнагліли, ну і стає воно все схоже на Крим. Тож вранці маємо трохи часу перед дизелем на Надвірну
1. Музей "Карпати в мініатюрі" відвідали. Видно ресторан "Гуцульщина" у Яремчі і костел з Ворохти
2. Відвідали приблизно таким чином. Не чекали відкриття
3. Вокзал Татарова
4. Ворохтянські мости
5. Побачили і скелю "Слон"
6. Сіли у дизель до Надвірної. Дизельок сполученням Яремче-Франик, тому був на диво пустий і ми гарно доїхали
7. За годину були у Надвірній
8. Вирушили зразу ж на Пнівський замок
9. Замок був великий. Лишилися від нього майже всі стіни по периметру
10.
11.
12. Особливо гарно його видно з-під гори
13. Заїхали в місто
14. Пішохідна зона традиційно гарна
15.
16.
17. Біля річки Бистриця Надвірнянська розташувалася чудова зона відпочинку
18. Майже набережна з пальмами!
19. Скайлайн Надвірної і Карпати вдалині
20.
Далі хочемо їхати в Івано-Франківськ. Дизелем. То капець.
Дочекалися цього раховоза на вокзалі, під'їжджають вкрай забиті три плацкартних вагони. В цей час до нас підбігає з вокзалу касирка і намагається продати квитки. Поки касирка біжить на вокзал за здачею, провідниця у вагоні (сама шириною з тамбур, але не одна в тамбурі) намагається не пустити нас в поїзд "куди ви пхаєтеся, нема куди!".
Пхаємо ті ровери десь прямо в провідницю, ставимо їй і іншим пасажирам на голову. Десь в цей час прибігає касирка з п'ятьма гривнями здачі і встигає їх віддати перед тим, як поїзд рушає.
21.
Ровери хотіли поскладати в сусідній неробочий тамбур. Зайшли туди, дивимося: а в ньому на підлозі вже семеро сидять! Недільний вечір, всім треба у Франик..
22. Тому ровери з нами їхали у діючому тамбурі. Так як провідниця шириною з тамбур не могла більше відкривати двері, довелося навчитися нам. Ми успішно виконували роботу провідниці, пускаючи пасажирів. Їй це навіть сподобалося, вона заспокоїлась і пішла до себе сидіти, нас не чіпаючи більше.
23. До Франика ми вирішили все ж не їхати, а вийти на свіже повітря у Хриплині (це через річку від Франика). Вийшли, коли люди нам: "куди то ви ровери під поїзд кладете!!?!?"
24. А поїзд так, звідкись намалювався. Наш раховоз теж поїхав. Так і стояли на вузькій платформі між двома рухомими поїздами:)
25. Після того лишилося перейти залізничний міст.
26. Їхати по ньому не вийшло, хіба йти. Добре, що поїздів більш не було. Все. Ми у Франику!
27. Доїхали в центр, заселилися у квартиру (110 грн з носа) і спати.
1. Музей "Карпати в мініатюрі" відвідали. Видно ресторан "Гуцульщина" у Яремчі і костел з Ворохти
2. Відвідали приблизно таким чином. Не чекали відкриття
3. Вокзал Татарова
4. Ворохтянські мости
5. Побачили і скелю "Слон"
6. Сіли у дизель до Надвірної. Дизельок сполученням Яремче-Франик, тому був на диво пустий і ми гарно доїхали
7. За годину були у Надвірній
8. Вирушили зразу ж на Пнівський замок
9. Замок був великий. Лишилися від нього майже всі стіни по периметру
10.
11.
12. Особливо гарно його видно з-під гори
13. Заїхали в місто
14. Пішохідна зона традиційно гарна
15.
16.
17. Біля річки Бистриця Надвірнянська розташувалася чудова зона відпочинку
18. Майже набережна з пальмами!
19. Скайлайн Надвірної і Карпати вдалині
20.
Далі хочемо їхати в Івано-Франківськ. Дизелем. То капець.
Дочекалися цього раховоза на вокзалі, під'їжджають вкрай забиті три плацкартних вагони. В цей час до нас підбігає з вокзалу касирка і намагається продати квитки. Поки касирка біжить на вокзал за здачею, провідниця у вагоні (сама шириною з тамбур, але не одна в тамбурі) намагається не пустити нас в поїзд "куди ви пхаєтеся, нема куди!".
Пхаємо ті ровери десь прямо в провідницю, ставимо їй і іншим пасажирам на голову. Десь в цей час прибігає касирка з п'ятьма гривнями здачі і встигає їх віддати перед тим, як поїзд рушає.
21.
Ровери хотіли поскладати в сусідній неробочий тамбур. Зайшли туди, дивимося: а в ньому на підлозі вже семеро сидять! Недільний вечір, всім треба у Франик..
22. Тому ровери з нами їхали у діючому тамбурі. Так як провідниця шириною з тамбур не могла більше відкривати двері, довелося навчитися нам. Ми успішно виконували роботу провідниці, пускаючи пасажирів. Їй це навіть сподобалося, вона заспокоїлась і пішла до себе сидіти, нас не чіпаючи більше.
23. До Франика ми вирішили все ж не їхати, а вийти на свіже повітря у Хриплині (це через річку від Франика). Вийшли, коли люди нам: "куди то ви ровери під поїзд кладете!!?!?"
24. А поїзд так, звідкись намалювався. Наш раховоз теж поїхав. Так і стояли на вузькій платформі між двома рухомими поїздами:)
25. Після того лишилося перейти залізничний міст.
26. Їхати по ньому не вийшло, хіба йти. Добре, що поїздів більш не було. Все. Ми у Франику!
27. Доїхали в центр, заселилися у квартиру (110 грн з носа) і спати.
Spoiler
Show
Останній день поїздки ми поглуяємо по Івано-Франківську.
1. Трохи пішки походили
2. В центрі там завжди гарно!
3. Поїхали шукати набережну
4. Набережна виглядає так:( Річка десь за деревами
5. Зацінили велодоріжку на вул Галицькій. Одна з кращих велодоріжок в країні!
6. Інколи трапляються олені, але переважно їдеться гарно
7.
8.
9.
10.
11.
12. Відвідали вулицю Шевченка.
13. Вулиця чудова: куди не глянь – архітектурна краса
14.
15.
16.
17.
18. І ця вулиця приводить прямо до парку Шевченка
19.
20.
21. Повечеряли солодкими і солоними вафлями (дивина)
Запакувалися на поїзд і поїхали на Київ.
Так закінчилася наша спершу складна, а потім зовсім розслабляльна подорож Гуцульщиною.
Кінець.
1. Трохи пішки походили
2. В центрі там завжди гарно!
3. Поїхали шукати набережну
4. Набережна виглядає так:( Річка десь за деревами
5. Зацінили велодоріжку на вул Галицькій. Одна з кращих велодоріжок в країні!
6. Інколи трапляються олені, але переважно їдеться гарно
7.
8.
9.
10.
11.
12. Відвідали вулицю Шевченка.
13. Вулиця чудова: куди не глянь – архітектурна краса
14.
15.
16.
17.
18. І ця вулиця приводить прямо до парку Шевченка
19.
20.
21. Повечеряли солодкими і солоними вафлями (дивина)
Запакувалися на поїзд і поїхали на Київ.
Так закінчилася наша спершу складна, а потім зовсім розслабляльна подорож Гуцульщиною.
Кінець.
