Оскільки в цей день їхати додому, то можна трішки розслабитись та проїхатись екскурсом по місту.
Першим на нашому шляху буде П’ятничанський парк, в якому розташувався колишній маєток Грохольських. Будівля збудована як оборонний замок-палац. На деякій відстані від самого замку були розміщені башти, від яких ішов рів та вал. До замку вели ворота з двома будинками. На рові та валах стояла ще одна циліндрична башта. Замок багато разів перебудовувався та горів, тож від нього залишились лише головна будівля - палац
Та частина оборонних будівель
Далі їдемо в Центральний парк, де зберігся найстаріший планетарій із п’яти діючих в Україні, який відкрився в 1965 році
Поруч з парком біля ЦУМу та фонтанів фотографуємось з великими літерами I LOVE VINNYTSIA
Трошки далі по вул. Соборній дивимось Реальне училище 1889 року. Реальні училища давали освіту і технічні знання з урахуванням районів проживання, а замість латині і грецької мови студенти вивчали французьку, англійську та німецьку. Таким чином, установа готувала фахівців, які максимально потрібні певним регіонам. Це й зараз навчальний заклад, а саме Вінницький торговельно-економічний інститут
Далі рухаємось по центру міста, де дуже багато історичних пам’яток, а саме:
Будинок Четкова 1910 року, свого часу був найдорожчим і найкрасивішим в місті
Готель “Савой” 1912 року - один з неофіційних символів та ідентифікаторів міста в стилі модерн з елементами необароко. Це перша шестиповерхова будівля у Вінниці, окрім цього, в споруді готелю вперше в місті з'явились електричний ліфт, центральне водопостачання та каналізація, подача гарячої води та електроосвітлення та асфальт (ним було вкрито ділянку тротуару перед головним входом, прикрашеним двома мармуровими левами).
Водонапірна вежа 1912 р - історична споруда на Європейській площі, що використовувалась як оглядова вежа та каланча. З 1985 року реконструйована та виконує функцію музею. Візитівка міста.
Будинок одеського купця грецького походження А. Кумбарі. Будівлю в стилі модерн побудовано в 1913 р. При будівництві вперше у Вінниці була застосована технологія бетонної заливки. Від будинку до берега річки спускаються довгі сходи, котрі місцеві називають “Потьомкінськими сходами” за аналогією зі знаменитими одеськими сходами.
Костел Святої Діви Марії Ангельської - капуцинський костел, побудований у 1746 році за кошти вінницького старости Людовіка Калиновського у стилі незвичайного тосканського бароко.
Свято-Преображенський кафедральний собор, початково Костел домініканців, є національною пам'яткою архітектури. Цегляний храм у стилі бароко збудований о. Домініканами в 1779 році замість дерев'яного домініканського костелу, збудованого в 1624.
Єзуїтський костел 1617 року.
Музей ретро-техніки "Автомотовелофототелерадіо" відкрився в 2013 р. в приміщенні автосалону. В основі експозиції – приватне зібрання раритетних автомобілів та іншої техніки вінницького колекціонера А. Стрембіцького. У музеї представлено більше 100 експонатів, зібраних за 35 років: автомобілі, мотоцикли, велосипеди, патефони, телевізори, фотоапарати, радіоприймачі та ін. Можна посидіти за кермом будь-якого авто, приміряти військову форму різних країн, сфотографуватися в історичному образі.
А завершують нашу екскурсію містом Вінницькі мури — комплекс оборонних і монастирських споруд XVII століття. Складався з будівель та стін єзуїтського монастиря, єзуїтського костелу, колегіуму та конвікту (гуртожитки), а також домініканського монастиря і домініканського костелу. Будівлі були оточені потужними кріпосними стінами з контрфорсами, бійницями і бойовими вежами. Збереглася лише кутова південно-західна башта з південною і частиною західної стін
Далі за бажанням група може розділитися. Хто накатався – продовжує екскурсію містом. Можна завітати в середину музею ретро-техніки та побачити такі шатуни
Попити кави в музеї - кав’ярні “Пан Заваркін та син”. В основі експозиції музею-кав’ярні інтер’єр вітальні міського будинку к. ХІХ — п. XX ст. Шпалери на стінах, ліпні карнізи та плафони на стелі, бронзова люстра, канделябри, буфет та музичний інструмент, як обов’язковий атрибут дизайну вітальні заможної родини того часу. На особливу увагу заслуговує колекція годинників: на стінах столові годинники найпопулярніших на той час виробників Густав Беккер (Німеччина). Ле Руа та Шарль Гійом (Франція). Усі вони різняться дизайном та боєм.
Поруч є інша кав’ярня “Bezbrendu Waffle Bar”, в якій можна спробувати справжні бульбашкові вафлі на будь-який смак
А потім спалити з’їдені калорії на кантрі трасі в лісопарку.
В свою чергу ті, хто за 3 дні не накатався, їдуть ще 55 км в селище Вороновиця щоб подивитись ще один палац сім’ї Грохольських
Їдемо через набережну з фонтаном, приватний сектор в південних районах Вінниці, Сабарівський ліс, після якого відкривається вид на Вінницю
Далі, з с. Лука-Мелешківська рухаємось численними ставками
Через Вороновицький ліс, в якому розташувався командний пункт Військово-повітряних сил, та після костелу Михаїла Архангела XVIII ст.
Роздивляємось великий палац. У 70-х роках XVIII століття Францішек Ксаверій Грохольський будує на місці старого панського маєтку великий палац. Палац було побудовано в стилі раннього класицизму, в 1770–1777 рр. Архітектурні прийоми будівництва запозичені із італійської архітектурної епохи Палладіо — палаци з легко вигнутими бічними крилами. Триповерховий об'єм палацу є центром композиції маєтку. Він розташований на найвищому пагорбі місцевості. За допомогою широко розкритих полуовальних крил, будинок наче обіймав тих, хто наближався до палацу. По периметру крила охоплює орнамент із гірлянд плодів і квітів, який чергується з черепами биків — мотив букраніїв, запозичений з архітектури Стародавнього Риму.
Обідаємо в Вороновиці коло палацу та рушаємо назад до залізничного вокзалу.
Їдемо лісовими та польовими дорогами, а після с. Майдан-Чапельський спробуємо зробити дещо цікаве, а саме – проїхати через Вінницю до залізничного вокзалу без асфальту.
