Традиції - це кльово.
Якщо в одному місці зустрічаються березень, двоколісні і море - це майже стовідсотково
треш і угар пригоди, несподіванки і лікувальний елемент
я про грязі
Цього року я вже трохи підстрахувалася, зробивши резервні треки, які частково таки стали у нагоді.
Якщо коротко:
- 1 день: 15 зомбі на березі, мілкий дощ по нічним калюжам, з"їзд на грунти - ура! Наче норм!, велосипедисто-кеглі, змагання "у кого більше бруду на конику", асфальт, море!, асфальт, море, грунтовий сінгл, море, асфальт, грунт, асфальт, море, Лебедівський ліс, асфальт-вжуууууух і фініш біля 13:30
- 2 день: поділ на аквалангістів і прихильників трансферу, зустріч
на Ельбі у "Казці", прогулянка Білгородом під дощем, ремонт безкамерки, знову "Казка" (
скількиможнажерти???), сльозні прощання: хто на потяг, хто на квартиру
- 3 день: холодне море, рідка глина, стрьомна траса, знову грунти (о, наче краще стало), асфальт, грунт, асфальт, грунт, асфальт, грунт, поле гівниська, чистка, Ленінталь (ми таки доїхали!), асфальт-вжууууух, чаювання у барі, виноградники, військові (ОГО!!), електричка, вечеря, потяг.
Загалом, не дивлячись на дощі, поїздка не пройшла марно:
- прес поки можна не качати: після вечірніх посиденьок досі маю крепатуру від сміху
- серйозно прокачані скіли гри у перевідного дурня
- розвіданий інший берег Дністровського лиману (район Роксолан, Овідіополя) - мальовничі скелі, краєвиди
- і найголовніше: весняне море прекрасне! Цього разу надзвичайно спокійне і миле
Хочу подякувати всім 14-ти учасникам - ви круті!
Зі сміхом витримати такі випробування - це не кожен зможе (особливо якщо врахувати, що для більшості такі грязе-процедури були вперше)
.
Чекаємо фоточки, повернуся з Ворохти - з мене звіт
.
П.С. окрема подяка AnalogDevices за те, що зайняв 2 місця і зник. Андрію була добавка на вечерю і сніданок .
Краще зноситися, аніж заіржавіти.