Ой,
всьо все як звичайно: на старті одні інваліди
, а на фініші були вже о 13:15
.
Не думала я, що по такій температурі, вологості і після стількох тижнів простою середня вийде біля 27.3 км/год
.
Пульс канєшно ніочєнь, але розкатка має бути біллю
Загалом Житомиркою їхати досить комфортно, слизько не було, машин небагато, трохи волого, але не аж так, аби дупи і взуття були мокрі
А от у місті - ну таке
Вітер трохи дошкуляв, але якщо сприймати його як тренувальний елемент, то очєньдаженічєго
.
Мені ще довелося зупинятися на доналаштування сідла і перевірку тиску у покришках (велосипед рік простояв без діла, а вдома налаштувати точно не вдалося).
Командне белфі на розвороті
на жаль фотка не передає кількості бруду, який прикрашав наші дупи, руки, груди і спини
Група втікає за горизонт
коло Северинівки
Замок сумує самотньо, тож щойно потане лід, треба провідати старого знайомого
Трохи почекала – і спіймала момент, коли красива церква і без машин
Власне через ті кілька фоток я і крутила від Северинівки соло (альбомчик
тут).
Три зупинки – і вуаля, на спідометрі 31-33, група наче недалеко, але добрала вже на фініші (сольно борсатися з вітром прикольно, але гуртом таки легше). Але то таке, зате кілька знімків на згадку лишиться.
Дуже дякую всім лосям, які не залишили мене одну у цій авантюрі.
Не дивлячись на мою нелюбов до асфальту, я маю ніжні почуття до зимових вилазок. Це привід побачитися з тими, з ким мало шансів перетнутися протягом року
.
Щойно знову трапиться суха/чиста дорога – поїдемо ще. Треба набирати форму
.
маю прохання до одного з учасників: я поважаю твій світогляд щодо форматів покатух, шолому і т.п., тож прошу поважати і мій.
Якщо для тебе неприйнятні правила з першого повідомлення, на майбутнє варто бойкотувати мої покатухи.
Дякую за розуміння.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.