МОВА
Ніяких особливих проблем не виникало. Переважно всі знають російську або англійську.
Нашого рівня вистачало, аби порозумітися з продавцями, таксистами, але наприклад мені треба трохи підтягти розмовну англійську, оскільки постійно зривалася на німецьку (англійської я не вчила ніколи).
Але то таке, місцеві дуже з розумінням ставляться до цього, навіть якщо ти геть німчура, поясняють на пальцях/картинках.
ЛЮДИ
це певно найбільше багатство Кіпру. За тиждень – жодного похмурого обличчя, жодного хамства, відмови, сварки. До велосипедистів ставлення, як до VIP-іноземців:
- на дорозі тебе об`їдуть по набільшому радіусу (якщо його не буде – терпітимуть позаду)
- на вузькій дорозі фура зарані легенько посигналить – і пригальмує
- часто пригальмовують навіть на зустрічних курсах і притискаються до узбіччя
- на полі тебе пропустить забита здоровенна вантажівка і джип (НА ПУСТОМУ ПОЛІ, КАРЛ!!)
- у селі автівка зупиниться за 10 метрів до перехрестя, бо ми туди під`їхали і зупинилися
Всі вітаються, махають, посміхаються – діти, селяни, старі, пастухи.
А, і ще - постійно намагаються підгодувати: від пікніку на пляжі до кави у ресторані.
Чи то ми так нещасно виглядаємо (хоча після зими цього не скажеш), чи то таки вроджена гостинність.
ОСОБЛИВОСТІ МЕНТАЛІТЕТУ
найбільше вразило – тут не крадуть.
Велосипеди стоять надворі, ну ок, переважно ашани, але був і спешик підвіс крутенький (познайомилися з хазяїном). Поряд стоїть ендуро-мотоцикл. Просто під навісом.
У під`їздах нема не те, що замків, немає дверей. Ми до ліфта їхали на велосипедах.
Паркани – дуже символічні, навіть у мажорних районах.
Пляжі практично ніде не перекриті, виняток – великі готелі (але таких мало). Навіть якщо біля берега стоїть вілла, паркан встановлений біля початку пляжу. Підходи до моря – кожні 100-300 метрів.
Замовивши воду (кулер), ставиш біля дверей пляшку, а під нею гроші. Приїздить робітник, замінює пляшку, забирає гроші. І навіть коли пляшка стоїть 2 дні – гроші не зникають, як і повні пляшки (сусіди зберігають їх у під`їзді, як і велосипеди).
У кафешці туалетний папір не те, що не прив`язаний на мотузку - збоку стоїть запасних 5 рулонів.
У музеях, де виставлено експонати (з 7000 р. до н.е.), починаючи від черепків, закінчуючи золотими прикрасами, нема злобних тіток. Немає взагалі нікого!
У магазині овочі і деякі товари стоять надворі. Набираєш, а оплачуєш вже у магазині.
І знаєте, в чому найбільша дічь? В тому, що для нас це дивно! Дивно, що люди не крадуть, що посміхаються, що поступаються один одному дорогою. Хоча ні, не дічь. Скоріше сум…
что едите, где готовите, что из дому везли, а что покупали там, почем?
з собою взяли чимало туристичного «Їдла» (гугл знає), тертий пармезан, вівсянку на сніданок, гречку, рис, ковбасу, чай (хоча це марно, місцевий смачніший).
Макаронні вироби – краще купувати на місці, ціни на них врівень з нашими.
спальня и душ в квартире есть, а кухня?
квартира обладнана більш, ніж сучасно: газ.плита, холодильник, кондиціонери, роутер, бойлер, навіть світло на пультах (ми три дні розбиралися з ним
)
стоимость ужина в кафе-ресторане?
Не скажу, оскільки ми лише один раз скуштували місцевих смаколиків (типу пахлави) і чай, ціни були щось типу 8 лір за смаколик.
цены в магазине вообще?
ми купували фрукти, овочі, молочку (йогурт, сири – їх там багато і різні), курку, баранину (біля 45 лір кілограм), але фаворитом був місцевий «лаваш»: чого ми тільки в нього не завертали (овочі, сир, м`ясо).
Загалом по витраченим за тиждень коштам роблю висновок, що можна нормально харчуватися і витрачати не більше грошей, ніж у Києві.
что это за поселок? Что там есть?
Ми жили у Caesar Resort, що знаходиться трохи південніше Трікомо. Розташований у метрах 200 від дороги і моря, посеред поля. Ми виїздили з комплексу – з одного боку грунти, з іншого - кілометри велодоріжки.
Сучасний комплекс з безкоштовними басейнами, сауною і хамамом і спорт.залою, класним ресепшеном (те, що в нас називають ЖЕК), які будь-яке прохання втілювали швидко і з посмішкою.
Більшість персоналу російськомовні, тож проблем з розумінням не виникало (зустріли людей з Вінниці, Одеси, Харкова). Вдень вони організовують комфорт, а увечері ми поряд паримося у бані і плаваємо у басейні.
Нас швидко пізнавали по специфічній засмазі, та і загалом квартира, де ми жили, тепер відома на весь комплекс
.
явкі, паролі, кафешки
Кафешки – були лише в одній,
Petek, а так готували самі. Загалом практично весь час у сідлі, на морі або за обслуговуванням велосипеда провели, тому було не до гастро-вояжів.
супер-разваліни і супер-пупер разваліни
З
цього маршруту платні Enkomi Antik, St.Barnabas, Salamis. Перше – ну таке, напівзарослі руїни, імха можна проїхати повз.
А от Барнаба і Саламіс варто глянути. У Саламіс заходили через дірку у паркані (соромно, але до входу далеко їхати, а час вже піджимав) – все буде відображено у живих треках.
Ну і старе місто у Фамагусті – офігенний симбіоз старовини і сучасності. До речі, якщо сувеніри купувати – то лише там, більше ніде не знайшли.
Ще на півдні Фамагусти є закрите місто Вароша – заїхати туди, як у Чорнобиль, не можна, але круг нього покрутитися, позаглядати на місто-привид з берегу можна (правда ми не доїхали).
На півночі острову – фортеця Кантара – обов`язково, трейли там дивовижні (буде відмічено на треку).
Також дуже раджу зганяти до моря на півночі – воно там не таке, як на східному узбережжі. Це найказковіше море, яке я бачила у своєму житті (на жаль фотік підкачав, і передати того не вдалося)
дороги
дороги – ті, що ми їздили, чудові. Навіть старезна асфальтна дорога, якою їздить 1-2 машини в день і ходять корови, краща, ніж наші траси.
Правда асфальту ми катали мало, але навіть те, що бачили, викликало захват. На одному з апів зустріли шосера, що летів назустріч.
Якось швидко адаптувалися до лівостороннього руху, настільки, що зараз в Києві задумуюся, з якого боку їхати.
Виняток - рух містом, це було важко і напружено: знаків практично немає, інстинкти не працюють, машин більше, ніж на трасі.
Втім місцеві швидко зрозуміли, що ми -
вихідці з колгоспу філіал броунівського руху, тому пропускали і об`їздили, як прокажених
.
готелі, хостели
що знала – описала, більше інфи не маю, оскільки фактично планування подорожі почалося з наявності житла.
магази
їх мало. На маршруті поповнювати запаси не довелося (хіба 1 раз за 10 км до фінішу на заправці). Краще після поселення відразу допитати місцевих, що і де є.
У нас був 1 магазинчик прямо у житловому комплексі, один поряд і два маркети (приблизно за 1.5 км і за 3 км). Загалом цього більш, ніж достатньо. Асотримент не захмарний (м`ясо наприклад було лише у дальньому магазині), але perwoll sport для велоформи ми знайшли, гель для душу – без проблем.
Окремо варто виділити рибні магазини – тут вони називаються balik, дуже раджу не проїздити повз: свіжі дорадо і сібас дуже смачні, в ціну включено чистку, тож отримуєш вже підготовлений продукт. Зазвичай рибу привозять о 15-16 годині і за годинку-дві все розбирають. Морозити тут м`ясо/рибу не заведено.
страви....що з них сподобалось або "ні нагой", або обовязково заїхати, а це схряцати і т.п..
- риба – писала вище
- Petek - теж, варто спробувати різну пахлаву (особливо ту, що із зелененьким)
і «лепешки», які прямо у приміщенні поряд зі столиками готує жінка (типу тоненького вареника з лаваша, з сиром і зеленню – тут головне пальці собі не відгризти). На жаль сфоткати процес нам не дозволили.
- Сири різні – обов’язково
- Йогурти – не такі, як у нас (питні), а типу «простокваші» - у відерцях, густі. Смачні, шокапєц
- Сир (творог) – специфічний, але теж варто спробувати
- Овочі – вже зараз купа справжніх зелені, салату, помідорів, перцю, огірків. Заправляєш все це йогуртом – і тримай мене семеро
- Кругленькі «лаваші» - бімба, начиняй, чим хочеш, і молися, аби не набрати 10 кг
- Курки – охолоджені, смачні
- Баранина – сухувата, але смачна, але при готуванні досить нефігово пахне, врахуйте це
- Валенса з Альоною варили картоплю – кажуть смачна
- Яйця курячі є в магазинах (смачні чи ні – не знаю, не купувала, але учасники вживали – наче живі)
Загалом на цьому і жили, там якось не тягло на вермішель з підливою: сніданок – вівсянка з Києва, на вечір - каша якась, багато салатів, сиру і відра чаю (ще 8 березня був борщ by Alyona).
погода, кстаті, тож яка вдень/ввечері?
вдень тепло (+20..+30), увечері прохолодніше, але не критично. Осінньої велоформи вистачало, аби увечері матрасити велодоріжкою вздовж моря.
Якщо вам за тиждень їхати, скоріше за все буде геть тепло, але все рівно поглядайте на прогнози: цього року дещо холодніше і вологіше, ніж зазвичай.
Втім ті, хто має світлу шкіру, після нашої зимної весни будьте готові обгорати, тому або закритий одяг, або крем. Очкова засмага набувається за перший же день
.
Що забула?
Краще зноситися, аніж заіржавіти.