Альбом для перегляду:
https://plus.google.com/photos/10381876 ... 9687976193
Мій трек тут:
http://biketrack.in.ua/vugilni-rozlomi.html
Нічна Олександрія зустріла теплим повітрям
і молоддю, що під ранок була вже така, як треба.
Закупляємося у цілодобововому АТБ, снідаємо на заправці і, щойно зарожевіло на сході, вирушаємо по треку.
Сінгл по залізничному насипу у світлі ліхтарів - просто казка (дуже дякую Олександру за покращення
)
Головне було вчасно зупинитися, адже дорога закінчується прірвою і опорами мосту
Доки спустилися вниз - вже геть світло стало. Насолоджуємося стежками вздовж Інгульця
Щойно досягли Байдаківського розрізу
з-за обрію виглянуло жовтогаряче світило
Дачі на околиці Марто-Іванівки порадували осінніми барвами
і смачнючими яблуками і грушами (фоток нема, не до них було
).
Інший берег Байдаківського - міні-Заліщики
А на березі - город мінімаліста
Олександрійські околиці переважно вже занурилися в осінні фарби
Головківський розріз
Відвали нагадують якихось фантастичних динозаврів, що, нахилившись, п`ють воду
Після розлому їдемо кам`яною дорогою у жовтому тунелі
Верболозівський розріз
Протилежний берег - наче з іншої планети
На околиці Олександрійського
ранковий серпанок розсіявся, і пригріло сонечко
Руїни ТЕЦ вражають масштабністю: ракетоподібні труби ще стоять
а от приміщення виявилися не такими живучими, і наразі нагадують жертв землетрусу
Руїнами бігали якісь люди. Що вони там шукали - лишилося загадкою
Дамба вже старенька, втім її підтримують
Вода у Бешці бридко-зелена
З іншого боку дамби (у водосховищі) це не так помітно
Тріумфальна арка колись вражала красою, наразі від неї лишилися уламки
Декомунізація торкнулася і будинку культури (вінок ще лишився, а от серп і молот знято)
Дорога на с.Веселе - переважно автобани у полі або посадці. Задоволення 148%
Мммм..Морозівський. Чи не найгарніший з усіх розрізів
На жаль, великої техніки (транспортно-відвальний міст і роторний екскаватор) вже не лишилося, втім сам розріз не розчарував: піщані гори, дивовижна лазурна вода і тиша-спокій навкруги
На точці повороту ще лишилися спогади про величаве минуле
Втім час невблаганний..
А між тим час обіду наближається, мчимо до магазину
Тру-ля-ля, обід. Ну що ж, знищуємо запаси під величезним дубом Вімберга
і крутимо у жовтогарячі далі
На берегах Бандурівського розрізу
нас атакують мошки (я їх знаходила на собі навіть після фінішу
)
Протопопівський розріз - невеликий, з берегами, схожими на кекс
Срібне озеро - невеличка і порівняно неглибока водойма (до 10 м), бувший гранітний кар`єр
Качєлька. Як тут проїхати мимо??
Костянтинівський розріз - десерт всієї поїздки - так просто не дався, втім ми були невблаганні і таки надибали стежку, за що і були винагороджені
Втім мандрувати тут треба обережно, оскільки в наявності є охоронці.
На підйомі Льоша на ободі
А трохи згодом починається соняшникове пекло
Через відсутність дороги на полі втрачаємо дорогоцінний час, і після Запоріжжя вже їдемо з ліхтарями.
Втім дорога чудова: рівні польові автобани, ще і вниз, тому особливого дискомфорту не відчули.
Піцерія на фініші порадувала адекватними цінами і смачним меню.
Отже, мрію, якій було майже три роки, втілено, за що дуже дякую Сашку, Колі, Ларисі, Олексію, Богдану і Жені.
Місцевість однозначно цікава, впевнена, що квитки в Олександрію куплено не востаннє
..
Краще зноситися, аніж заіржавіти.
. Можна завантажувати.
, лишилося тільки двійко порівняно невеликих екскаваторів, що ми бачили на іншому березі. Я так зрозуміла, велика техніка лишилася тільки на Костянтинівському, на підтвердження цього говорить наявність охоронця, втім це не завадило нам вразитися затопленими монстрами 
.
.
Ok
