Дякую файному Мар'яне за файні фоточки!
Дякую чудовому оргу за чудову подорож!
Дякую гарній компанії за гарну компанію!
Взагалі, поїхати у цю покатеньку для мене було трохи авантюрою. Принаймні тому, що це мії перший виїзд бусіком/потягом кудись, не кажучи вже про 4-денку.
А цифри які були страшні у лютому, коли я підписувався на цю пригоду - 460 км, 4600 м набору
Подивився свою статистику за кінець 2015 року - ой, мамоньки, та я ж скільки км накручую зазвичай десь за два тижні, а в гору 4600 м то взагалі роботи на місяць! А тут за 4 дні О_о
Але я все одно планував у цьому сезоні вже трохи взятись за голову, тож варто було додати порядку у свої "покатаюсь як попало", і вже на початку квітня
перевірка сил показала, що не такий вже й страшний вовк, коли є рушниця
А за тиждень до виїзду, навіть перевірив як воно буде якщо 3 дні підряд нормально так упорюватись. І теж нічо, вижив, ще й на 3й день їздив ті ж південні пагорби швидше (хоч і важче заходило). Забігаючи наперед - треба було спробувати й чотири - бо у Побужжі як раз на 4й день зранку я сильно зрадів що всі теж не сильно поспішають
Що правда через декілька годин попустило.
Коротше кажучи, вислів "важко в навчанні – легко в бою", цілком підтвердився.
Але зненацька наступний рівень авантюрності накрив мене вночі за день до виїзду, коли був осатаній шанс відіспатись. Стало мені погано, майже всю ніч не спав, зранку поміряв температуру - 38.2. Хай йому грець! Але слабоуміє і отвага бере гору, і я в такому стані ще пробую поїздити по місту, бо треба поміняти каретку, а то старій дупа. Цікавий досвід, але нікому не рекомендую, щось схоже на керування у стані алко/нарко-сп’яніння (теж не рекомендую).
Вечері, за 5 годин до виїзду з дому, вирішую, що вирішу чи їхати, чи ні, коли прокинусь. Гарненько закидуюсь колесами, дуже довго не можу заснути, реально поспав десь 1.5 години. Але прикидаюсь, і о чудо! Не огурчік (але як тут будеш огурчіком, коли спиш по парі годин другий день поспіль?), але й почуваю себе набагато краще.
Їду!
І це було абсолютно правильне рішення
Під кінець першого дня хвороба знов нагадала про себе, через це навіть не поїхав дивитись славнозвісний тунель, але зате трохи більше сну (а перед сном знов колеса), і наступні дні було вже нормально.
Настільки, що на 2й день, останні 30 км їхав у режимі "гінка з підкачуванням", що б не було сумно
Хоча, це я зараз жартую, а тоді нормально задовбався - герметик не хотів брати прокол, я не хотів ставити камеру, тож постійно зупинявся щоб підкачати колесо. Фото процесу від Мар'яна:
А висновок вийшов простий - не зрозуміло де спускає - не лінуйтесь зняти колесо та потанцювати з ним. Бо занурення у вану вже ввечері показало що було біля самого ободу, а сила тяжіння вирішила познущатись не пускаючи туди герметик)
До-речі, розмірковував над тим чи брати фотоапарат, бо ж розмір-вага, і Мар'ян є
Після мега-гірок вирішив таки взяти. Так от не так важко було його возити, як тепер робити. Всю цю поему написав у проміжках, коли фото відкривались/конвертувались/зберігались/тощо.
Отож фото за 1й день -
https://goo.gl/photos/UywSHfA4Z8WNpPR98 (якщо комусь треба оригінали архівом - пишіть в ПП)
А подорож вийшла добра, що й казати
.
.
