Ну ви злі, майже все сказали

.
Але я все ж спробую зробити більш розгорнутий звіт (
після душу, зализування ран, заварювання міцного чаю).
Їхали на свій страх і ризик, назло всім дуже дощовим прогнозам. І наші синоптики не підвели

: дощу не було.
...Які аромати під ранковим сонцем поширюють ліс і луги після дощу - вербально того не передати

.
Насправді, дощ напередодні зробив нам велику послугу: пилюки не було, піски теж не відчувалися

.
Десь біля Гнатівки почалися сюрпризи у вигляді парканів, які перегороджували наш трек

.
Але паркани були саморобні, а-ля карпати, тому долалися легко.
Біля Луки Костя красиво спіймав рідку грязючку і вирішив прийняти грязьову ванну

. Я їхала слідом, виглядало страшнувато. (
як плече?)
Відмившись у Ірпіні, Костя сказав "Живий, здоровий, їдемо" - і ми рушили далі.
Поснідати зупинилися у бесідці на березі Ірпіня (недалеко від Високого берега)

А далі почалися веселощі

.
Тут - кропива

А там - гедзі на березі річки

Спочатку вирішили пробитися через наполегливих гедзів і знайти брід, але вони, схоже, його охороняли

, і нам довелося втікати

.
Вирішили, що годувати кропиву менш болісно

.
Потім були блукання по кропиві

пошук доріг, мега-мостик з сухого дерева

І до цивілізації ми вийшли красенями

: червоненькі і з пухирцями

.
Доки набирали води у колодязі, бачили магазин на колесах

Біля Чорногородки знайшли маленький кар`єр, судячи з усього, дуже глибокий і чистий

.

Потім знову дорога в траві по колесо

. На виході збирали гербарії

У Соснівці купили води і смачного квасу

. Вирішили на Фастів не їхати, а повернутися своїм ходом.
Блукання по лісам трохи затягнулися, тому з Чорногородки поверталися вже асфальтом

У Яблунівці мене накрила друга хвиля заголодання

, ледве прийшла до тями.
Там же ми розділилися: Вуду і Костя поїхали через Мостище-Луку-Житомирську трасу, а я з Романом - через Дзвонкове-Забір`я-Боярку.
У Вишневому ми вирішили зрізати грунтами

, де я на прощання ще спіймала гілочку.
Теперь права рука під стать лівій нозі

("покусаній" злою педалькою на минулому тижні

).
І симетрично всі кінцівки вкриті сверблячими слідами від кропиви

!
Підсумок:
Проколів - 0
Падінь - 1
Проїхали 147 км (грунт/асфальт ~50/50, грунтова частина щедро приправлена травою

і трохи пісочком)
ВСІ ФОТО:
http://ulasenko.io.ua/album547766_0
Всім дякую за компанію

, особливо
поводирю штурману Роману

і його помічнику Вуду

.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.