Падінь - 2.
Проколів - 4 чи 5 + підкачування коліс (я збилася з ліку

).
Проїхали - 263 км.
Середня туди - 26,4 км/год, назад трохи повільніше їхали, впала до 24,3 км/год.
В черговий раз трохи згоріли руки.
Велозагар серйозно усугублєно

.
Стартували з невеликим запізненням, о 8:15. Пролітали краплі дощу, але нас вже було не спинити

.
Перший перекус - майже через 50 км

Падіння Володимира

І нова аватарка

Біля Іванкова

Яйце динозавра

Перше спускання колеса. Підкачування.

Дорога на Страхолісся

Друге підкачування завершилося зламаним ніпелем. Зупинилися змінити камеру.

Заїхали у Прибірськ за водою

Місцева церква

Пошта

Кав`ярня

Магазин

Серія знімків "Личинка шосера"

За 127,9 км від мого будинку знаходиться такий от пам`ятник (недалеко від Страхолісся)

Доїхали!

Проїхалися по селу, виїхали до води (підступи до якої ретельно забудовуються

).
Скупатися не було де, і ми подалися на пошуки місця для матрасу і купання (за бортом було біля 35 градусів).
За цим нас і спіймали прикордонники: "Бла-бла-бла, давайте документи".
Паспорт був лише у Дениса, подивилися, стали люб`язнішими.
Веліли наступного разу
в ті місця без паспорту не їхати 
. Ібо прикордонні території...
Очевидно ми не справляли враження терористів, і слуги кордону показали нам місце для купання.

Інші фото з Страхолісся я обіцяла доблєсним погранічнікам в інет не викладати. Вони наполегливо просили...
Після матрасу поїхали до КПП Зелений Мис. Там нас зустріли не надто люб`язно, але кілька фото дозволили зробити.
І теж просили нікому не показувати

.
До речі, як не дивно, КПП Дитятки набагато потужніше виглядає. Там і будівлі більші, і охорона солідніша
(міліціянт і воєнний у бронежилетах з автоматами проти солдатика і тіла у цивільному на прикордонному КПП Зелений Мис

).
Тільки від`їхали від КПП - прокол

Ще з півгодини руху - і знову колесо спущене

Перекус біля Іванкова

Потім вирішили заїхати в гриль-кафе за містом, чаю попити/перекусити (кому що).
Там до нас віднеслися досить лояльно, навіть дозволили з велосипедами посидіти в прохолодному приміщенні
(на вулиці теж є столики, але там жарко)

В Шибеному

Зупинилися заправитися водою

І знову спускає колесо, на цей раз переднє

Ще кілька разів підкачували його по дорозі, але вже не змінювали камеру (та їх, схоже, і не залишилося).
У Гостомелі вже їхали по темному. На одному зі спусків, на очах у місцевих велосипедистів, Едік зробив сальто.
Виглядало дуже страшно

, але на щастя обійшлося без серйозних наслідків.
Місцеві порадили їхати обережно, ібо ями, і ми рушили далі.
Гостомельська траса порадувала новим асфальтом і розміткою
(тепер там є лівий ряд для паркування - він же велодоріжка

).
Всі фото:
http://ulasenko.io.ua/album542004_0
Фото, які я обіцяла не викладати, вишлю учасникам у приват.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.