Валенса, дяк за фотки і нову аватарку
.
Разбор колеса показал у меня три пробоя и порез на боковине покрышки, и все на переднем колесе все таки герметик сделал своё дело, главное что доехал с группой.
нічосі
. Продуктивненько.
Не знаю, як проколи, але поріз чималий. Хз, чи латка там взагалі візьме, можливо варто прошити+латка. Ну або нова покра.
Р.S.Фоткі клас, але тоді було не до сміху.
Сергію, без образ, але реально ржачно виглядало
.
Слуууухай, а мо то знак? 29er?
А між тим все починалося так мило і красіво
Наша шобла (як виразився мєсний житєль) уміротворьонно вращала педалі
Стежинки радували і часом лосколати нерви
Озера милували красою
І кошмарили стежкою. Добре, що недовго. Дорога на волю була непроста
А ДОТ 205 такий інтєрєсний
що Сергій вирішив пригорнутися до нього. Добре, що без наслідків, бо летів добряче
.
На підході до ДОТу промочили ноги (хто хотів). Поласували останніми дарами природи
Сам ДОТ цікавий, але зараз на вході трохи води, тому не заходили далеко. Взимку обов"язково повернемося сюди у пішому поході і полазимо всередині (а глянути
є що)
Артемчику ну дуууже сподобалося
Сірйозний міст (
правда, Коля?) через моцну річку Сіверка на мажорній околиці Тарасівки
Мажорна ж околиця!
У лісі казково
А за лісом.. Якась підступна холєра змайструвала кладочку на глибину добрив. А велосипедисти - люди наївні і довірливі
...
Ну нічо, хлопці. Добре, що не черезрулька. І вапще, кажуть, що то до грошей
Оскільки ми проїздили повз кілька військових частин і Васильківський аеродром, мали можливість поспостерігати за польотами різних військових літачків і за роботою РЛС
Аж тут, за посадкою, весна зустрілася з осінню
Якісь нєлюді разом із садками забрали у людей дорогу (щоб вам ... .. .). Але нас таким не злякаєш
Артемчик он взагалі об"їзд знайшов
І от нарешті за Залізним почалися Карпати
Майже льодовикове озеро
Осінь осінню, а кольори нині на будь-який смак - від літньо-зелених
до традиційно-осінніх
На околиці Василькова здибали цікаву трасу, з трамплінами і контрами. Зараз під листям трохи страшнувато її дивитися (канави, ями зустрічаються), а от по весні варто заглянути. Вона отам, унизу
Наближаємося до Карпатів Василівських
Переправа через р.Бугаївка сногшибатєльна, правда, Артем?
Тут штани і взуття ще сухі
А за хвилинку вже
Звиду струмок виявився глибиною майже по пояс
. Але коли друзі поряд - гигнути не так легко.
Тож викручені штанці сохнуть на рюкзаку, а ногова від тезки не дають колінам застудитися
.
І от нарешті в"їздимо на територію, яка офіційно на карті відмічена, як Карпати
Гарно. Безумовно гарно
З таким краєвидом не гріх і перекусити
Наступна переправа без жертв. Певно їх вже досить на сьогодні.
Виїздимо з Карпат довгою звивистою стежкою - аби трохи менше трави обабіч було б прекрасно (ну або треба таки до Кіпру зняти ріжки
, бо воно-то їдеться, але лячно пірнути у хащі
).
І саме тут, на полі, різко вмикають осінь. Не милу/сонячну/яскраву, а холодно-вітряну/пасмурну/драстє_я_прийшла. Люто починає боліти голова...
Дуже вчасно трапився магаз - п"ємо гарячий чай, поповнюємо запаси води, годуємо собака, філософствуємо з місцевими - і вйо додому їхати.
Оооо, ці перші кілометри... Їду, стукаю зубами, ловлю дрижаки. Позаду чую лиш молитви і прохання до неба послати зігрівальний апчик. Ну хіба їм відмовиш?
Як же гарно навкруги! Але серпанок проти нормальних кадрів, тому лиш так
Озеро - ну така собі Безодня
Але качєльки файні
Реверс. Незвично, але цікаво
Тяга приїхала відмінно, саме дала нам час на каву (ну чи хотдог, кому що миле було)
Романе, дякуємо за пустий вагін (кілька пасажирів було спочатку, але ненадовго їх вистачило
)
Всім дякую.
Не дивлячись на всі перешкоди і не зовсім суботній темп провели день чудово.
До наступного разу зобов"язуюсь перемогти алергію, задобрити коліно і полікувати голову.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.