100 км найкращих вражень.
Штурм ранкової електрички виявився вдалим (майже для всіх

) і до Новотроянди їхали хоч і в тамбурі, але з адекватними пасажирами. Кілька кілометрів для розігріву і пошвидше сходимо з асфальту. Безкраї поля кукурудзи, соняхів, пшениці, сої - давно не було такого різноманіття кольорів і запахів за одну поїздку. На щастя, грунти вже встигли трохи підсохнути і нічого не довелось зрізати - пролетіли першу третину маршруту на одному диханні. Звик, що можна трохи відпочити, поки голова очікує відстаючий хвіст на поворотах, та цього разу замикаючий постійно маячив в дзеркальці заднього виду і група вкручувала так компактно, аж хотілось їм колеса поспускати. Вже випробувана для таких випадків тактика знову спрацювала: команда "абрикоси зліва" - і маємо пару хвилин, щоб розім"яти руки, команда "шовковиця справа" - і вже пальці розминаються.
Так як
батюшка не дав благословіння оперативний черговий не дозволив проїхати нам через в/ч ХХХХ (мабуть, не благоговейно дивитись простим смертним на генеральські дачі в заповіднику), довелось шукати вовчі стежки в лісі. Об"їзд виявився не менш мальовничим і до плавнів ми таки пробрались. Дякуючи дощам напередодні, піски їхались легко і швидко. Одне з коліс теж вирішило трохи відпочити, підступно пшикнувши на першому обіді і відкривши нам унікальну, не зовсім вдалу, технологію заправки камери.
В "Кийлівській Асканії" ослик, який минулого року був "трішки вагітний", ще здалеку голосно привітав нашу групу і похвалився підростаючим поколінням, яке тепер вже любить печиво "Зоологічне" і готове невідступно слідувати за тим, у кого воно є. Страуси традиційно загравали з дівчатами, граціозно пританцьовуючи, коні фактурно позували для фото, виводок карликових свиней невгамовно ганяв туди-сюди, козлик показував котеняті, хто тут головний, в той час як мама-коза тишком обривала декоративні насадження. Загалом - повне мі-мі-мі і уті-путі.
Далі були 15 км по Високій Дамбі. Проти вітру. Не будемо згадувати...
Перелази через забор, освіжаючі купання, переправа вбрід і чудові грунтові автобани до Вишеньок - чим ближче до фінішу, тим маршрут ставав цікавішим. До речі, перед селом був ще й верблюд, якщо хто пропустив. На завершення з шиком проїхались такими лісовими дорогами, що педалі там крутились самі, а кермо самостійно вибирало найкращу траекторію.
Фінішували вчасно і в якості бонуса отримали годинну оглядову екскурсію містом з вікон міської електрички.
Всім дякую за згуртованість і компактність
Живий трек
Фото будуть пізніше.